Справа № 247/3525/13-ц
2/247/1011/13
02 грудня 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Воробйової І.О., Ходун І.Б.
з участю: прокурора Симоненко І.О.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника органу опіки та піклування Нігоди І.М.
представника міського відділу освіти Семенової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Торезі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Торезького виконавчого комітету, Торезький міський відділ освіти, про усунення перешкод в участі у вихованні дитини, визначення порядку спілкування,-
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, третя особа орган опіки та піклування Торезької міської ради, про зобов'язання усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення порядку спілкування. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є її зятем, який перебував у зареєстрованому шлюбі з її дочкою ОСОБА_13 з 11.08.2006 року, актовий запис за № 206. Від спільного шлюбу народилася малолітня дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі відповідач і її дочка разом з дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_2. Але, коли дочка захворіла, то приблизно рік вона з дитиною і чоловіком проживали у неї (позивача) за адресою: АДРЕСА_3. Її дочка ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_12, а у неї (позивача) на руках залишилася онука ОСОБА_7, якій було 4 роки.
До цього ІНФОРМАЦІЯ_13 року померла її інша дочка ОСОБА_6, після смерті якої вона оформила опікунство над її дитиною, онуком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який постійно проживає з нею.
Відповідач побажав сам займатися вихованням ОСОБА_7, він забрав дитину до себе, але фактично її вихованням не займається. Відразу після смерті її дочки він став жити разом з іншою жінкою, у якої також є малолітня дитина, і ОСОБА_7 фактично стала проживати у прабабусі співмешканки, у ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4, тобто у чужих людей.
У перший час після смерті дочки у них із відповідачем були нормальні відносини, вона вважала його своїм сином, допомагала йому та онуці матеріально. Відповідач також будь-яких перешкод у спілкуванні з онукою їй не чинив. Потім їй стало все важче спілкуватися з дитиною, відповідач і його співмешканка стали створювати різні умови і перешкоди для нормального спілкування з онукою. Вони не давали їй спілкуватися з дитиною по телефону протягом дня, мотивуючи це тим, що дитина або ще спить, або вже спить, або буде укладатися спати. Якщо вона просила дитину для зустрічей, вони давали її за умови, щоб вона також брала до себе в гості і дитину співмешканки, яка є для неї чужою. Якщо вона купувала речі та подарунки дитині, вона також мала купити такі ж подарунки дитині співмешканки, щоб мати можливість подальшого спілкування з дівчинкою. Заради цього вона йшла на всі умови відповідача, щоб він і його співмешканка добре ставилися до її онуки. Однак відповідач і його співмешканка забороняють їй провідувати, спілкуватися з дитиною, навіть бачитися з нею у дитячому садку в присутності вихователів. Онуку вона не бачила більше двох місяців, а коли вдалося її на прогулянці в дитячому садку з боку, вона прийшла просто в жах, дитина виглядала неохайною, одягнена у брудний і поношений одяг, хоча вона внучці постійно передавала хороші і нові речі, у дитини на обличчі мався шрам, вона була дуже худа і виснажена. Відразу ж вона зв'язалася з відповідачем і попросила, щоб він дав можливість нормально спілкуватися з дитиною, проте отримала відмову, тому звернулася до органу опіки та піклування Торезької міської ради. З відповідачем була проведена бесіда, яка не привела до бажаного результату.
Просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у вихованні та її спілкуванні їй з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити час її спілкування з онукою: кожний тиждень місяця - протягом трьох днів, з них два дні з ночівлею, визначених попередньо в телефонному режимі за домовленістю з відповідачем з 09.00 до 18.00 години наступного дня з відвідуванням її місця проживання без присутності відповідача; можливість спільного відпочинку тривалістю один місяць протягом літнього періоду за попередньою домовленістю з відповідачем (а.с.2,3).
Додатково у заяві від 29.07.2013 року позивач вказала, що перешкоди з боку відповідача у спілкуванні з їй дитиною складаються в тому, що він не дозволяє бачитися з онукою у дитячому садочку (заборонив вихователю групи надавати можливість спілкування з дитиною), заборонив спілкуватися по телефону, не дає онуку погуляти з нею та взяти у гості з ночівлею або просто побачитися, відмовляється приймати для дитини речі, іграшки, продукти. Її житлово-побутові умови нормальні і дозволяють знаходитися та проживати дитині відповідного віку. Вона не працює, займається веденням домашнього господарства та перебуває на повному матеріальному забезпеченні свого чоловіка, характеризується позитивно. З онукою у неї склалися добрі та довірливі відносини, онука тягнеться до неї і бажає спілкуватися (а.с.24).
04.10.2013 року позивач подала змінену позовну заяву, в якій додатково вказала, що у період з серпня 2011р. відповідач зі співмешканкою проживав у м.Донецьку, весною 2013р. вони повернулися до м.Тореза. З квітня 2013 року відповідач став перешкоджати їй у спілкуванні з онукою, виставляв їй свої умови - брати до себе дитину співмешканки. А у червні заборонив спілкуватися, чим порушив право дитини на сімейне виховання, право на спілкування з бабусею, іншими родичами та ст.257 Сімейного кодексу.
Просила зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом:
- систематичних її побачень кожної середи місяця з правом забирати дитину з місця її проживання, з дитячого садочку з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин;
- систематичних побачень кожної першої та третьої п'ятниці кожного місяця з 15 години суботи, з правом забирати дитину з місця проживання батька та дитини, з дитячого садочку та повернення дитини до її місця проживання;
- шляхом спільного відпочинку два рази на рік кожного року: в літній період протягом 15 календарних днів за попередньою домовленістю з відповідачем не менш як за 7 днів до відпочинку та взимку з 06 по 12 січня (а.с.48-50).
Ухвалою суду від 09.08.2013 року по справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, для представництва інтересів неповнолітньої дитини залучений Торезький міський відділ освіти (а.с.32).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 дала пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково пояснила, що перед смертю її дочка просила ОСОБА_7 не кидати, підтримувати. Після смерті дочки відповідач з ОСОБА_7 у них жив ще півроку. Вони возили онуку на море, потім їздили до неї у м.Донецьк, коли там проживав відповідач з ОСОБА_7 та співмешканкою та її дитиною, возили їм продукти, подарунки. 10 днів у неї жили її онука і дочка співмешканки. А коли відповідач повернувся жити у м.Торез, то став перешкоджати у спілкуванні з онукою. Хоча, коли співмешканка кинула відповідача, забрала свою дитину, уїхала, то ОСОБА_7 знову жила у неї. Після повернення співмешканки в червні 2013 року вона хотіла взяти онуку на ринок, але її стали зобов'язувати взяти з собою на ринок і дочку співмешканки. Відповідач зі співмешканкою чинили перешкоди у її спілкуванні з онукою в дитячому садочку, по телефону, зустрічах, прогулянках. Усе це підтверджують свідки. У неї маються усі умови для спілкування з дитиною: житлово-побутові умови, матеріальне положення, прив'язаність дитини, її бажання спілкуватися, проводити час разом. Її сім'я складається: вона, чоловік, онук ОСОБА_9 12 років. Їх доходи: пенсія чоловіка та страхові виплати щомісячно приблизно 5000 грн., пенсія у зв'язку з втратою годувальника на онука 960грн. До адміністративної та кримінальної відповідальності вона та її чоловік не притягалися, характеризується вона позитивно. У них двокімнатна квартира, у онука ОСОБА_9 окреме ліжко, а ОСОБА_7 спала на дивані, для дітей маються усі умови для проживання.
Позовні вимоги вточнила і просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у спілкуванні та вихованні з онукою ОСОБА_7 шляхом:
- систематичних її побачень кожної середи місяця з правом забирати дитину з відвідуванням її місця проживання з 16-00 годин до 19-00 годин;
- систематичних побачень кожної першої та третьої п'ятниці кожного місяця з правом забирати дитину з 15-00 годин п'ятниці до 19-00 години суботи з місця проживання батька та дитини, з дитячого садочку та повернення дитини до її місця проживання з батьком;
- шляхом спільного відпочинку два рази на рік кожного року: взимку з 06 січня 16-00 годин по 12 січня 15-00 годин та в літній період протягом 15 календарних днів з 20 липня 16-00 годин до 04 серпня 15-00 годин; за попередньою її домовленістю з відповідачем можлива зміна часу спільного відпочинку її з онукою. Вона зобов'язується по закінченню терміну побачення повернути ОСОБА_7 до місця її проживання.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить у позові відмовити. Пояснив, що перешкоди у спілкуванні неповнолітньої дочки ОСОБА_11 з бабусею ОСОБА_1 він не утворював, він не заперечує, щоб позивач спілкувалася з онукою у дитячому садочку, але щоб її забирала з 16 години до 19 години він не бажає, щодо брати до себе додому, то усі пояснення у подальшому надасть його представник, який діє за довіреністю, а він пояснення давати не бажає, відмовляється.
До суду він надав письмові заперечення, в яких вказав, він утримує і виховує своїх дітей (дочку від першого шлюбу і дочку жінки, з якою він проживає без реєстрації шлюбу) відповідно до норм моралі та етики; його сім'я матеріально забезпечена. Він працює на шахті гірничим майстром, дружина є домогосподаркою, діти вважають себе рідними сестрами, тобто у них повноцінна сім'я. Усе викладене позивачем є надуманим. Ніхто з його сім'ї не перешкоджаємо побаченню ОСОБА_7 з бабусею. Його дочка ОСОБА_11 дійсно тимчасово проживає по АДРЕСА_4 але разом з ним, його дружиною, ОСОБА_10 та її бабусею у зв'язку з тим, що в своєму будинку вони роблять капітальний ремонт. Різниця у віці дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в два роки, вони фактично вважають один одного рідними сестрами. Скрізь разом, і навіть якщо раптом хтось із них захворіє, то в дитячий садок один без одного йти не хочуть.
Вважає, що участь позивача у вихованні дитини є небажаним, оскільки позивач - бабуся часто зловживає спиртними напоями, а у розмові вживає нецензурну лексику, між нею та її чоловіком часто виникають сварки, свідком яких була дитина ОСОБА_7. Дільничні міліціонери неодноразово реагували на те, що відбувалося в її сім'ї. Він згоден на побачення бабусі з онукою тільки в присутності його або в присутності його дружини, цьому вони ніколи не перешкоджали. За час їх проживання в Донецьку, з жовтня 2011 року по липень 2013 року бабуся приїжджала до онуки тільки три рази і спілкувалася з нею всього лише по 1,5 години. Нормами Сімейного кодексу не визначено ніяких його обов'язків щодо колишньої тещі. Щодо дитячого садка, то він у них у с.Розсипне тільки один, там можуть відпустити дитину з ким завгодно, тому він має багато претензій до керівництва. Орган опіки та піклування ніяких рішень за зверненням позивача не приймав. Враховуючи відсутність перешкод з його боку, психологічний вплив на дітей (коли одного бере бабуся, а другого не бере), поведінку бабусі, пристрасть її до алкоголю, вживання нею нецензурної лайки та в інтересах дітей та сім'ї, просить у позовних вимогах відмовити повністю, справу розглянути без його участі (а.с.28-30).
У заяві на адресу суду у заяві від 03.10.2013 року він вказав, що він ніколи не перешкоджав побаченням позивача зі своєю дочкою, він не дозволяв і не дозволяє (і сама дочка не бажає) залишатися у бабусі на ніч. Він наполягає на проведенні їх зустрічей тільки у його присутності або присутності представників органу опіки та піклування. Задоволення позову може погано відбитися на становленні їх сім'ї, позивач проти, щоб дитина звикала до нової мами (а.с.52).
У його письмових запереченнях та клопотанні, що надійшли до суду 16.10.2013р., він вказав, що він заперечує проти висновку, наданого Торезьким ГОРОО за результатами психологічного обстеження його шестирічної дочки ОСОБА_11, він отриманий протиправним шляхом, оскільки складений у відсутність батьків дитини, педагога, не відомо, які питання ставилися дитині, у якому тоні, чи врахований психофізичний стан другої дитини, коли та залишається дома, а ОСОБА_7 забирає бабуся. Щодо часу спілкування позивачки з онукою, то чому б їй не узгоджувати його з батьками дитини і тільки після документального оформленого акту отримання відмови звертатися до суду. Позивачка не дала доказів наявності перешкод з його боку, тому вона зловживає своїми правами. Вона не визначила порядку повернення дитини, коли він на роботі. Враховуючи пристрасть позивачки до алкоголю, вживання нецензурної лексики, можливо тільки у його присутності, представника органу опіки та піклування або його цивільної дружини, в іншому випадку він виїде за межі Донецької області. Позовні вимоги він розцінює як насильство над його сім'єю, яку позивачка хоче зруйнувати, дитина не хоче з нею спілкуватися. Просив провести опит дитини у судовому засіданні і поставити їй визначені ним питання. Надав перелік питань. У суду немає права вилучати дитину із сім'ї. Враховуючи інтереси держави, переважне право батьків у вихованні дитини, права дітей просив у позові відмовити.
Суд звертає увагу на суперечності у позиції відповідача. Так він пояснює, що перешкоди у спілкуванні неповнолітньої дочки ОСОБА_11 з бабусею ОСОБА_1 не утворював, що не заперечує, щоб позивач спілкувалася з онукою у дитячому садочку, і тут же говорить, що не бажає, щоб онуку забирала бабуся з 16 години до 19 години, а щодо брати до себе додому зовсім не бажає говорити, а у письмових запереченнях вказав, що він не дозволяв і не дозволяє (і сама дочка не бажає) залишитися у бабусі на ніч. Він наполягає на проведенні їх зустрічей тільки у його присутності або присутності представників органу опіки та піклування, його співмешканки. Визнає, що участь позивача у вихованні дитини є небажаною. Така позиція відповідача викликає недовіру до нього, до його твердження про відсутність з його боку перешкод у спілкуванні позивача з онукою ОСОБА_7.
Представник відповідача ОСОБА_3 суду пояснив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки законодавством не передбачений такий спосіб захисту його порушених прав як «зобов'язати відповідача»; відсутній факт перешкод з боку відповідача позивачці у спілкуванні з дитиною на протязі тривалого часу, був тільки разовий конфлікт. Позивачкою не зазначений порядок, хто і коли буде забирати та повертати дитину; не враховане психологічне становище другої дитини, дочки ОСОБА_12, з якою зараз живе відповідач, коли позивачка буде забирати ОСОБА_7 до себе. У них повна сім'я, вони ведуть сумісне господарство, будуть подавати заяву про укладення шлюбу та всиновлення дитини. Він вважає, що обов'язково необхідно допитати у судовому засіданні саму ОСОБА_7, що узнати її думку. Бабуся не повинна звертатися до суду, а то відповідач з сім'єю може уїхати в Росію, іншу область, і бабуся онуку не побачить. ОСОБА_11 не хоче спілкуватися з бабусею, також існують об'єктивні причини: походи у цирк, театр, кіно. Крім того, до участі у справі не залучені інші особи - друга бабуся, на права та інтереси якої може вплинути дане рішення, вона теж хоче бачитися з онукою ОСОБА_7. Бабусі повинні самі домовитися, коли будуть бачитися з дитиною, виник конфлікт інтересів сім'ї та бабусь, але батьки мають переважне право на виховання дитини. Якщо позов буде задоволений, то фактично відповідач тимчасово буде позбавлений батьківських прав щодо своєї дитини, буде примусове вилучення дитини у батька. Просив у позові відмовити.
Прокурор Симоненко І.О. пояснила, що в судовому засіданні психологом встановлена прихильність малолітньої ОСОБА_7 до бабусі, позивачка має умови для перебування у неї онуки, вона у судовому засіданні вточнила позовні вимоги, зазначивши конкретні дати та час спілкування з дитиною. Позивачка не перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, бажає приймати участь у вихованні онуки ОСОБА_7. Орган опіки та піклування Торезький міський відділ освіти надали позитивні висновки. Тому просила позов задовольнити.
Представник органу опіки та піклування ОСОБА_4, яка представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_7, суду пояснила, що вимоги позивача підтримує. Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід мають право спілкуватися зі своїми онукам, брати участь у їх вихованні. Відповідач таке право позивача порушив, тому право позивача на спілкування з онукою підлягає відновленню. Вважає, що позивач буде тільки позитивно впливати на розвиток та виховання дитини, перешкод для задоволення позову немає. ОСОБА_1 є бабою малолітньої дитини ОСОБА_7 і бажає з нею спілкуватися, виховувала останню. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов позивач проживає в квартирі, в якій створені умови для виховання онуки ОСОБА_7, вона згідно з характеристикою Розсипненської сільради характеризується позитивно. Тому в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, з врахуванням висновку комісії та на підставі ст.263 СК України вважає доцільним побачення та спілкування баби ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_7. Вважає недоцільним допит малолітньої дитини у судовому засіданні, у тому числі за питаннями, які відповідач хоче поставити дитині і виклав у своїй заяві. У своїх запереченнях відповідач ставив питання щодо доньки співмешканки ОСОБА_10, яка буде залишається в сім'ї, коли ОСОБА_7 буде забирати позивачка, вважає, що в цей же час останнютеж може брати її бабуся. Просить в інтересах малолітньої дитини позов задовольнити.
Представник Торезького міського відділу освіти ОСОБА_5 пояснила, що підтримує усе сказане представником органку опіки та піклування. Вважає, що спілкування бабусі з онукою буде доцільним та на користь дитині. Дитина тривалий час жила у бабусі, це для неї звична обстановка, бабуся завжди цікавилася онукою, надавала матеріальну допомогу, піклувалася про неї, у них з онукою маються теплі та довірливі відносини, дитина тягнеться до бабусі. Але відповідач проти такого спілкування, що вбачається з його заперечень, його поведінки, підтверджено поясненнями свідків. Його заперечення необґрунтовані і нічим не підтверджені. Торезький міський відділ освіти, діючи в інтересах малолітньої дитини, вважає доцільним спілкування баби ОСОБА_1 з онукою. Вважає недоцільним допит малолітньої дитини у судовому засіданні, у тому числі за такими питаннями, які відповідач хоче поставити дитині і виклав у заяві (вони не для дитини 6 років), що надійшла до суду 16.10.2013 року. Це може негативно вплинути на психіку дитини. Існують інші методики, як можна узнати думку дитини, це може зробити психолог. Допитуючи дитину у судовому засіданні, відповідач захищає свої права, а не дитини, маніпулює дитиною у своїх цілях. Підтримання відносин малолітньої ОСОБА_7 з бабусею, їх зустрічі, сумісний відпочинок та оздоровлення є доцільним і буде сприяти розвитку дитини, покращенню її здоров'я, емоційному стану. Просила позов задовольнити.
Вислухавши позивача, відповідача, представника органу опіки та піклування, представника Торезького міського відділу освіти, прокурора, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 року, актовий запис за № 39, батьками вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.8), які згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища з 11.08.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі (дошлюбне прізвище дружини - ОСОБА_6), актовий запис №206 (а.с.6).
У свідоцтві про народження ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, батьками зазначені: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.5). Згідно з свідоцтвом про шлюб ОСОБА_15 18.10.2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_16, актовий запис за № 12; після реєстрації шлюбі присвоєні прізвища: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с.9), тобто позивач ОСОБА_1 є бабусею неповнолітньої ОСОБА_7.
Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 року у віці 23 років, актовий запис за № 37 (а.с.7).
Згідно з договором купівлі-продажу від 19.06.2012 року, посвідченим нотаріусом та витягом з Державного реєстру правочинів ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 29,3 кв.м, загальна площа квартири - 43,7 кв.м.(а.с.13,14).
У витязі Бюро технічної документації м.Тореза про Державну реєстрацію прав від 03.07.2012 року вказані аналогічні відомості, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю, належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2012 року (а.с.15).
Згідно із актом обстеження побутових умов від 12.07.2013 року, складеним депутатом Розсипнянської селищної ради за участю сусідів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (квартири АДРЕСА_5), за адресою: АДРЕСА_1 дійсно проживають ОСОБА_1, 1963 року народження, з чоловіком ОСОБА_16, 1956 року народження, а також з ними проживає онук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, опікуном якого є ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 16.12.2005 року після смерті дочки ОСОБА_6 Житлово-побутові умови квартири гарні: є зручності, дитячий куток, іграшки, дитячі меблі, комп'ютерний стіл та комп'ютер. ОСОБА_1 має малолітню онуку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати якої померла ІНФОРМАЦІЯ_12 року, а батько дитини перешкоджає бабусі та дідусю у спілкуванні з дитиною. В квартирі створені всі умови для того, щоб дитина відповідного віку могла знаходиться у них в гостях (а.с.12).
У характеристиках на ОСОБА_1 та ОСОБА_16, складених депутатом Розсипнянської селищної ради,вказано, що вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом з онуком ОСОБА_9, 2001 року народження; сусідами характеризуються позитивно, спиртними напоями не зловживають, легко спілкуються з людьми різного віку, працьовиті. ОСОБА_16 спокійний , врівноважений (а.с.10,11).
Згідно з випискою з рішення Виконавчого комітету Торезької міської ради від 17.08.2005р. №301 ОСОБА_15 призначена опікуном малолітнього онука ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.19), в свідоцтві про народження якого батьками вказані: ОСОБА_19 та ОСОБА_6 (а.с.18). Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_15 року, батьками вказані: ОСОБА_14, ОСОБА_15 (а.с.16); померла ІНФОРМАЦІЯ_13 року у віці 24 років (а.с.17).
Торезький психоневрологічний диспансер повідомив листом від 25.11.2013 року про те, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває і за медичною допомогою не зверталася (а.с.101).
Служба у справах дітей міста Тореза листом від 23.07.2013 року повідомила, що 12.07.2013 року зареєстровано звернення ОСОБА_1 щодо зустрічей з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11, яка проживає з батьком ОСОБА_2; ОСОБА_1 роз'яснено, що питання зустрічей та участі баби у вихованні дітей органом опіки та піклування не розглядається, на підставі ст.263 Сімейного Кодексу України їх необхідно звернутися до суду. 19.07.2013 року з ОСОБА_2 проведена бесіда, роз'яснені права діда та баби на зустрічі з онукою та їх права на участь у вихованні дитини (а.с.23).
У постанові про відмову у порушенні кримінальної справи Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області від 12.08.2012 року (ЖРЗПЗ № 4731 від 12.08.2012 року) вказано, що 12.08.2012 року до ЧЧ Торезького МВ надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що його колишня теща ОСОБА_1 у розмові по мобільному телефону погрожувала фізичною розправою. В ході перевірки зі слів ОСОБА_2 встановлено, що 12.08.2012 року йому зателефонувала ОСОБА_1, просила його віддати їй на виховання його дочку ОСОБА_7, на що ОСОБА_2 відповів відмовою, після чого ОСОБА_1 почала висловлюватися на адресу останнього нецензурною лайкою, погрожувати фізичною розправою. ОСОБА_1 пояснила, що 12.08.2012 року ОСОБА_2 не телефонувала. Враховуючи, що виказані ОСОБА_1 погрози фізичною розправою на адресу ОСОБА_2 діями не супроводжувалися, а висловлювалися по мобільному телефону, не представляли загрози життю та здоров'я ОСОБА_2, постановлено на підставі п.2 ст.6 КПК України у порушенні кримінальної справи за ст.129 КК України у відношенні ОСОБА_1 відмовити за відсутністю в її діях складу злочину (а.с.31).
У висновку Торезького міського відділу освіти вказано, що малолітня дитина ОСОБА_7 проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2. Мати дитини ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_12. ОСОБА_1 є бабусею малолітньої ОСОБА_7 та виявляє бажання спілкуватися з онукою, брати участь у її вихованні, характеризується позитивно. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 12.07.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 де проживає бабуся, створені умови для перебування онуки. Згідно ст. 257 СК України баба має право спілкуватися зі своєю внучкою та брати участь у її вихованні. Тому, Торезький міський відділ освіти, діючи в інтересах малолітньої дитини вважає доцільним спілкування баби ОСОБА_1 з онукою (а.с.46).
У висновку органу опіки та піклування Торезької міської ради вказано, що малолітня дитина ОСОБА_7 проживає разом з батьком ОСОБА_2, мати дитини померла ІНФОРМАЦІЯ_12. ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_7 і бажає спілкуватися і виховувати останню. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 12.07.2013 ОСОБА_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 де вона проживає, створені всі умови для виховання онуки. Крім того, ОСОБА_1 характеризується позитивно. Тому, діючи в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, враховуючи висновок комісії, згідно зі ст.263 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування вважає доцільним побачення та спілкування баби ОСОБА_1 з онукою (а.с.53).
У висновку за результатами психологічного обстеження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11, складеному завідувачем центру практичної психології і соціальної роботи міськво Торезької міської ради від 17.09.2013 року вказано, що під час проведення діагностичного обстеження ОСОБА_7 проявила зацікавленість до запропонованих завдань, на достатньому рівні розуміє інструкції к завданням, вміє доводити діяльність до кінця. Довільність психічних процесів на високому рівні згідно з віком. Психологічний стан дитини позитивний, дитина не проявляла ознак тривоги, агресії тощо, тому можна стверджувати про достовірність результатів обстеження.
В ході психологічного обстеження дитини застосовані проективні методики, завдання на визначення рівня когнітивної сфери, діагностична бесіда. Можна зробити висновок, що пізнавальні процеси на достатньому рівні, ОСОБА_7 вміє класифікувати, виділяти головне, встановлювати і співвідносити причино-наслідковий зв'язок між предметами і явищами природного середовища. Дитина вміє послідовно розповісти за сюжетними картинками.
В ході визначення емоційного ставлення ОСОБА_7 в спілкуванні з батьками можна зробити висновок, що ОСОБА_7 позитивно сприймає досвід спілкування з батьком і його співмешканкою (мамою ОСОБА_12), має яскраво визначену емоційну прихильність до батька.
Життєві ситуації, пов'язані з бабусею ОСОБА_1, сприймаються ОСОБА_7 без внутрішнього почуття тривоги, страху, напруження. Напроти, розмова про бабусю викликає у дитини почуття радощів. Дитина бажає бачитися і спілкуватися з бабусею ОСОБА_1
Також можна зробити висновок про позитивний психічний стан дитини в умовах дошкільного закладу. Соціально-психологічна адаптація дитини на високому рівні. Дитина в колективі дітей має позитивний соціальний статус. Самооцінка дитини адекватна (а.с.43,44).
Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона працює завідуючою центра практичної психології і соціальної роботи Торезького міськвно з 01.09.2007 року, перед цим з 2004 року вона працювала психологом у Торезькій гімназії суспільно-гуманітарного профілю. Ухвалою суду їй було доручено провести бесіду з неповнолітньою ОСОБА_7. Вона подзвонила батьку дитини, і з дозволу завідуючої дитячого садку у дитячому садочку у присутності методиста дитячого садка, у звичній для дитини обстановці з метою визначення емоційного стану дитини в спілкуванні з батьком, бабусею та її емоційної прихильності вона здійснила психологічне обстеження дитини. При цьому вона застосовувала спеціальні інструментарії та методики, які затвердженні для застосування Обласним центром практичної психології. Вона познайомилася з дитиною, встановила з нею контакт, запропонувала дитині малювати, та із задоволенням з нею спілкувалася. Результати вона виклала у висновку, її данні достовірні. У дитини мається ярка емоційна прив'язаність до бабусі, вона бажає з бабусею бачитися та спілкуватися.
Суд звертає увагу на те, що психологічно обстеження малолітньої ОСОБА_7 проводилося за ухвалою суду, кваліфікованим психологом, який має відповідну освіту, тривалий стаж роботи, він використовував спеціальні методики, затвердженні для застосування Обласним центром практичної психології. Відповідач не довів протиправність його висновку, не спростував його, напроти висновок узгоджується з іншими матеріалами справи, у тому числі з висновками Торезького міського відділу освіти, органу опіки та піклування, поясненнями свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, які викладені нижче. Тому він судом береться до уваги.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона працює завідуючим дитячим садком №49 «Веснянка» на с.Розсипне, закінчила Слав'янський педагогічний університет, має вищу педагогічну освіту, спеціальності: вихователь дошкільного закладу, практичний психолог, організатор педагогічної освіти. З 28.06.2013р. по 18.07.2013р. вона перебувала у відпустці, на роботі не була. Їй зателефонував ОСОБА_2, батько малолітньої ОСОБА_7, що відвідує їх садок, сказав, що по території ходять сторонні люди, що він не бажає, щоб бабуся бачилася з його дочкою, що вона негативно впливає на дитину, вона для нього стороння. Раніше від нього претензій ніколи не було, він нормально спілкувався з ними, з ОСОБА_1, але під впливом своєї співмешканки він змінив свою поведінку. Бабуся приходила до онуки, під час прогулянки спілкувалася з онукою у присутності вихователя, емоційний комфорт був очевидний, ніяких негативних наслідків від цього спілкування не було. Те, що дзвонив саме ОСОБА_2, вона визначила по номеру телефону, по його голосу, по фактам, які він викладав протягом 20 хвилин.
У садок приходила співмешканка відповідача, яка до садка водить також свою трирічну дочку, вона постійно конфліктувала, висказувала претензії, порівнюючи їх садок з садком у м.Донецьку. Їй показували меню, проводили у столову, показували іграшки, роз'яснювали педагогічні методики, які використовуються при вихованні дітей.
ОСОБА_1 вона характеризує позитивно, та у садок водила онука ОСОБА_9, який завжди був у нормальному емоційному стані, одягнений, радий життю, до неї претензій у них не було. Також на території селища вона бачила ОСОБА_1 з онукою на день захисту дитини, дитина була спокійна і задоволена спілкуванням. Дитина завжди із задоволенням іде до бабусі, дитині потрібно спілкування з бабусею, це буде тільки їй на користь. Раніше такої заборони з боку батька у спілкуванні з бабусею не було, а зараз дитину використовують, щоб нашкодити бабусі або співмешканка відповідача вирішила, що її дитина буде отримувати менше уваги, а це вона не може допустити. Також, вважає, що ОСОБА_7 не потрібно опитувати у суді, враховуючи її вік, обстановку, яка для неї буде чужою, діти цього бояться і необхідності в цьому немає.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона живе у одному будинку з ОСОБА_1, знає, що у неї ОСОБА_2 був зятем, до смерті і після смерті її дочки він з дитиною проживав у ОСОБА_1 Потім ОСОБА_2 став жити з жінкою. ОСОБА_1 продовжувала надавати йому матеріальну допомогу, вона особисто бачила, як та давала йому сумки з харчуванням і не один раз, брала в магазині продукти у борг, а той відвозив сумки у Донецьк у нову сім'ю. ОСОБА_2 збирався продавати квартиру, усю обстановку в ній, щоб у Донецьк переїхати, це вона узнала від сусідів, а ОСОБА_1 не хотіла, щоб він та дитина залишилися без житла. У теперішній час відповідач живе у бабусі співмешканки. Вона не однократно бачила, що онука ОСОБА_7 була у бабусі, ночувала, також була і друга дівчинка. ОСОБА_1 доглядала за ними, кормила, купала, вкладала спати, а вранці їх випускала на вулицю. ОСОБА_1 виховала гарного онука, ОСОБА_7 теж дуже тягнеться до бабусі, у них гарні відносини, вони разом їздили на море. Спілкування з бабусею дитині піде тільки на користь
Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що він є вітчимом ОСОБА_2, він не чув щоб той відмовляв у спілкуванні бабусі з онукою. Позивачка ходить у дитячий садок до онуки, і ніхто не перешкоджає їй там спілкуватися з онукою. Відповідач проживає у своїй квартирі по вул.Розсипній з дружиною ОСОБА_20, своєю дочкою та її дочкою, вони утворили сім'ю, матеріально забезпечені. Він їм допомагає тим, що іноді возить на автомобілі, дає продукти з свого городу. До них у гості відповідач приходить 1-2 рази на місяць, по вихідним, оскільки він зайнятий, працює. У спілкуванні з дітьми у них обмеження тільки одне - діти ходять до дитячого садочка, але він розуміє, що відвідувати садочок дітям потрібно. Коли останній раз він спілкувався з дітьми, він не пам'ятає. А позивачка не вітає утворення нової сім'ї, погрожувала йому, навіть, довелося викликати оперативну групу. У сім'ї позивачки дома часто скандали, бійки, вона тікала від свого чоловіка до знайомих. Останній раз вони як свати зустрічалися ще до весілля дітей, і більше не зустрічалися, цього хватило, вони для нього не існують. Після смерті дочки вона поставила пам'ятник за гроші, що були на картці ОСОБА_7. Вважає, що спілкування позивача необхідно обмежити з онукою, оскільки вона розказувала їй про її померлу матір, водила її на цвинтар, говорить, що ОСОБА_20 - не її мати. А він до співмешканки відповідача гарно відноситься. З ОСОБА_7 він не говорив про бабусю, вона йому не казала, що не хоче бачитися з бабусею ОСОБА_1
Суд звертає увагу на те, що свідок пояснює, що не пам'ятає, коли останній раз він спілкувався з онуками, хоча обмежень таких їм ніхто не вчиняв, що тільки один раз спілкувався з позивачкою та її чоловіком, що не цікавився у дитини про її ставлення до бабусі, але стверджує, що спілкування позивача з онукою необхідно обмежити. Крім того, він дуже негативно ставитися до позивачки та її чоловіка, негативно їх характеризує. Тому до його пояснень необхідно поставитися критично.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що вона позивачку знає ще з 1988 року, вони з нею живуть по-сусідству через стінку, позивачка завжди твереза, позитивно характеризується, вона не бачила, щоб позивачка зловживала алкоголем, дебоширила. У позивачки померла одна дочка, вона взяла онука під опіку, виховує його. Потім померла друга дочка, після її смерті відповідач продовжував жити у позивачки, вона піклувалася про нього та онуку ОСОБА_7. А коли відповідач почав жити з іншою жінкою, то стала їм допомагати, давала сумки з продуктами. Брала додому і доглядала і ОСОБА_7, і дівчинку співмешканки відповідача, залишала їх на ніч, але частіше була з ОСОБА_7. Коли позивачка спілкувалася з онукою ОСОБА_7, то дитина була весела, життєрадісна, говорила, що хоче залишитися у бабусі. Позивачка возила онуку минулим літом на море. Дитина дуже прив'язана до бабусі. Позивачка хвилювалася, що б відповідач з онукою не залишилися без квартири, тому була проти його продажу його квартири. Зараз відповідач живе з новою сім'єю у бабусі своєї співмешканки. Потім вона (свідок) бачила, що позивачка плакала, говорила, що відповідач не дає їй спілкуватися з онукою ОСОБА_7. Приблизно наприкінці літа вона була присутня, коли позивачка, знаходячись на вулиці біля будинку, по телефону просила у відповідача дати їй ОСОБА_7 поспілкуватися, чула як останній у відповідь нецензурно її облаяв та відмовив позивачці у спілкуванні з онукою. Вважає, що спілкування ОСОБА_7 з позивачкою буде на користь дитині, буде мати на дитину позитивний вплив.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст.10, 60 ЦПК України).
Відповідачем у судовому заявлено письмове клопотання, в якому він просить опитати у судовому засіданні його шестирічну дочку ОСОБА_11 з постановкою 6 питань, чи хоче його дочка ОСОБА_11: 1) що б її із садка разом із сестрою забирали папа, мама або одна бабуся без сестри; 2) ходити до бабусі одна чи з сестричкою ОСОБА_5; 3) сама усі вихідні, шкільні канікули, святкові, влітку проводити у бабусі без спілкування з подругами, батьками, сестричкою; 4) ночувати у бабусі сама, без батьків та сестри; 5) ходити з своєю сестрою на спортивні секції, кружки, на танці, у музичну школу, кінотеатр, цирк, у походи, відпочивати з батьками та сестрою; 6) того, щоб у цілях реалізації права позивачки (бабусі) на систематичні побачення її кожну середу місяця забирала бабуся з дому, з садка з 16-00год. до 19-00год., а також першої і третьої п'ятниці кожного місяця з 15-00год. До 19-00год. наступного дня, а влітку на 15 днів та взимку на 6 днів на свята, а потім не повертала її додому, до батьків.
Це ж клопотання неодноразово у судовому засіданні заявляв і представник відповідача.
Представники органу опіки та піклування та Торезького ГОРОО пояснили, що вони вважають недоцільним допит малолітньої дитини у судовому засіданні, тим більше за такими питаннями, які відповідач хоче поставити дитині і виклав у клопотанні. Ці питання не відповідають віку дитини. Це може негативно вплинути на психіку дитини. Існують спеціально розроблені педагогічні методики, як можна узнати думку дитини, це може зробити психолог. Допитуючи дитину у судовому засіданні, відповідач захищає свої права, а не дитини, маніпулює дитиною у своїх цілях.
Враховуючу думку представників органу опіки та піклування та Торезького ГОРОО, що вказані відповідачем питання складені без врахування віку шестирічної дитини, її розвитку, що дитині складно зорієнтуватися в них, з застосуванням слів, які не зрозумілі дитині, великого обсягу, що вони ставлять дитину у становище, коли їй необхідно вибрати когось одно з рідних; враховуючи вік дитини, рівень її розвитку, офіційність та специфічність обстановки у судовому засіданні, суд вважає, що в інтересах малолітньої дитини недоцільно проводити її допит у судовому засіданні. Щодо прив'язаності дитини до бабусі надав висновок психолог, який безпосередньо проводив її психологічне обстеження; свідки ОСОБА_25, ОСОБА_23, які бачили позитивні та родинні стосунки позивачки з онукою. Свідок ОСОБА_21, яка має вищу педагогічну освіту, спеціальності: вихователь дошкільного закладу, практичний психолог, організатор педагогічної освіти, є завідуючим дитячим садком №49 «Веснянка», який відвідує ОСОБА_7, теж пояснювала, що ОСОБА_7 не потрібно опитувати у суді, враховуючи її вік, обстановку, яка для неї буде чужою, діти цього бояться і необхідності в цьому немає. Суперечностей у їх поясненнях щодо даного питання в судовому засіданні не встановлено, тому суд ухвалив у заявленому клопотанні відповідача про допит його малолітньої дитини відмовити.
Відповідно до ст.151 Сімейного Кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч.1). Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (ч.2). Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ч.3).
Відповідно до ст.152 Сімейного Кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1). Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї (ч.2). Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій (п.3). Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст.257 Сімейного Кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до ст.258 Сімейного Кодексу України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Відповідно до ст.263 Сімейного Кодексу України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до ст.159 Сімейного Кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч.1).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч.2). За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору (ч.3). У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним (ч.4).
З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є онукою позивачки і дочкою відповідача. Мати дитини ОСОБА_8, дочка позивачки та дружина відповідача, померла ІНФОРМАЦІЯ_12 року. Приблизно за рік до її смерті відповідач ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_8 та дочкою ОСОБА_11 проживала у позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6, позивач допомагала виховувати онуку ОСОБА_7, відповідач приймав від неї допомогу і довіряв їй дитину. Після смерті ОСОБА_8 малолітня дитина ОСОБА_7 деякий час залишалася проживати разом з батьком у бабусі ОСОБА_1, яка допомагала їм матеріально, а відповідач не чинив перешкод в спілкуванні бабусі з онукою. Коли відповідач став проживати з іншою жінкою, він побажав займатися вихованням дитини самостійно, забрав ОСОБА_7 до себе, через деякий час став чинити перешкоди в спілкуванні позивачки з дитиною, їй стало все трудніше зустрічатися з онукою, турбуватися про неї. До теперішнього часу відповідач чинить перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Аналізуючи пояснення сторін, свідків, думку опікунської ради, Торезького міського відділу освіти, прокурора, матеріали справи, досліджені у судовому засіданні, суд вважає, що відповідач створює перешкоди у спілкуванні позивачки з малолітньою онукою ОСОБА_7. Це підтвердили свідки ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23; це підтвердив і сам відповідач як у судовому засіданні, коли пояснив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, у позові просить відмовити, не бажає, щоб позивач брала дитину додому; так і у своїх письмових поясненнях, направлених до суду; це вбачається з пояснень його представника
Відповідач не наводить обґрунтованих підстав такого свого рішення. Його посилання на негативну характеристику позивачки спростовується дослідженими у судовому засіданні характеристиками позивачки, листом психоневрологічного диспансеру про те, що вона на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не зверталася, поясненнями свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, висновками органу опіки та піклування, Торезького міського відділу освіти, психолога. Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи щодо позивача свідчить тільки про наявність конфлікту відповідача з позивачем та відсутність підстав для порушення кримінальної справи відносно позивача за ст.129 КК України.
ОСОБА_11 позитивно сприймає досвід спілкування з батьком і його співмешканкою, має яскраво визначену емоційну прихильність до батька. Життєві ситуації, пов'язані з бабусею ОСОБА_1, сприймаються ОСОБА_7 без почуття тривоги, страху, напруження, напроти, розмова про бабусю викликає у дитини почуття радощів, вона бажає бачитися і спілкуватися з бабусею ОСОБА_1 Свідок ОСОБА_21 пояснила, що ОСОБА_7 дуже задоволена спілкуванням з бабусею, з задоволенням іде до неї, таке спілкування дитині потрібно. Свідок ОСОБА_25 пояснила, що ОСОБА_7 дуже тягнеться до бабусі, у них гарні відносини, спілкування з бабусею піде на користь дитині. Свідок ОСОБА_23 пояснила, що дитина дуже прив'язана до бабусі, що її спілкування з позивачкою буде тільки на користь дитині, буде мати на неї позитивний вплив.
Опікунська рада при виконкомі Торезької міської ради та Торезький міський відділ освіти надали висновки про доцільність побачень та спілкувань бабусі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_7, їх представники та прокурор просили позов задовольнити.
Таким чином, судом встановлено, що позивач має право спілкуватися зі своєю онукою, брати участь у її вихованні. Батько, з яким проживає дитина, не має правових підстав перешкоджати у здійсненні бабусею своїх прав щодо виховання онуки. Але такі перешкоди маються, обґрунтованих підстав такого свого рішення відповідач не наводить. Позивач бачиться з онукою тільки іноді під час прогулянок у дитячому садку. Але цього явно недостатньо. Позивач позитивно характеризується, має житло з усіма зручностями, дитина тривалий час росла у неї, має до неї особисту прихильність.
Суд вважає, що у судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, що відповідач, батько неповнолітньої дитини чинить перешкоди в прийнятті участі позивача, бабусі дитини, у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Тому необхідно визначити способи участі бабусі у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, що є доцільним і в інтересах дитини.
Посилання відповідача на те, що при цьому не враховується психофізичний стан другої дитини (співмешканки), коли та залишається дома, а ОСОБА_7 забирає бабуся, не може бути підставою для заборони у спілкуванні позивачки з онукою, оскільки ніяким чином не перешкоджає бачитися іншій бабусі з своєю онукою.
Враховуючи викладене, права батька на переважне особисте виховання дитини, а також те, що позивач позитивно характеризується і має всі умови для перебування у неї онуки, має палке бажання брати участь у її вихованні, спілкуватися з нею; що з дитиною у неї добрі стосунки; приймаючи до уваги позовні вимоги та їх уточнення у судовому засіданні, виходячи з інтересів дитини, враховуючи висновок психолога, органу опіки та піклування, міського відділу освіти; суд вважає необхідним задовольнити позовну заяву позивача та визначити порядок участі бабусі у вихованні дитини, запропонований позивачем та підтриманий органом опіки та піклування, Торезьким міським відділом, прокурором.
Суд вважає, немає необхідності у присутності на побаченнях позивача та її онуки іншої особи, як це вказував відповідач, оскільки відповідачем така вимога не обґрунтована і цього не вимагають інтереси дитини.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.
При подачі позову позивач у зв'язку з пред'явленими немайновими вимогами повинна була оплатити судовий збір у сумі 114грн.70коп. Позивачем оплачено судовий збір у сумі 114грн.07коп. (а.с.1 т.1). Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача фактично понесені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 114грн.07коп. та в дохід держави 114грн.70коп.- 114грн.07коп.=00грн.63коп.
Керуючись ст.ст.151152,159,257,258,263 Сімейного Кодексу України, ст. 3,10,15,60,79,197, 209,210,212,214, 215,223 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 про усунення перешкод в участі у вихованні дитини, визначення порядку спілкування задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні та надавати можливість ОСОБА_1, бабусі дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, систематично спілкуватися з її онукою ОСОБА_7, брати участь у її вихованні.
Визначити наступні способи ОСОБА_1, бабусі дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у вихованні її онуки ОСОБА_7:
1) побачення кожної середи місяця з відвідуванням місця проживання бабусі, для чого дозволити їй забирати онуку ОСОБА_7 з 16-00 годин до 19-00 годин включно;
2) побачення двічі на місяць у п'ятницю та суботу кожний перший та третій тиждень з відвідуванням місця проживання бабусі, для чого їй дозволити забирати онуку ОСОБА_7 з п'ятниці 15-00 годин до 19-00 години суботи включно;
3) можливість спільного відпочинку та оздоровлення онуки ОСОБА_7 два рази на рік кожного року за місцем проживання бабусі або за його межами:
- взимку з 06 січня 16-00 годин по 12 січня 15-00 годин включно;
- влітку протягом 15 календарних днів з 20 липня 16-00 годин до 04 серпня 15-00 годин включно;
За попередньою домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можлива зміна часу спільного відпочинку та відпочинку бабусі ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_7 .
Зобов'язати ОСОБА_1 по закінченню терміну побачення повернути ОСОБА_7 до місця її проживання.
Зобов'язати ОСОБА_1 обов'язково попередити батько дитини ОСОБА_2 про виникнення обставин, через які неможливі її побачення з дитиною у встановлені дні та неможливий спільний відпочинок та оздоровлення (попередити, що вона дитину не буде забирати) не пізніше ніж за три доби.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 114грн.07коп.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 00 грн. 63 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.В.Стріжакова