Справа № 247/3144/13-ц
2/247/919/13
28 листопада 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
Головуючої судді Арапіної Н.Є.
при секретарях Тереховій Є.Г.
Щербініній О.С.
за участю
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача Столяренкової Н.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Ремоввугілля" про стягнення невиплачених сум по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди,
позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ "Ремоввугілля" про стягнення невиплачених сум по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що він наказом ПАТ "Ремоввугілля" №173 к від 25 вересня 2010 року був прийнятий на роботу майстром-підривником з повним робочим днем під землею, в умовах підвищеного ризику для здоров'я; наказом № 158/2к від 26 листопада 2012 року він звільнений за власним бажанням 26 листопада 2012 року. При прийомі на роботу йому була встановлена заробітна плата в розмірі 250 грн. за зміну, оскільки робота майстра-підривника є важкою і відноситься до шкідливих і небезпечних умов праці, а також йому було гарантовано дотримання соціальних обов'язкових виплат (лікарняних у разі захворювання, надання щорічної відпустки 30 днів, виплату відпускних тощо).
З 22 вересня 2010 року по 26 листопада 2012 року позивачу виплачувалася зарплата з розрахунку 250 грн. за зміну, при цьому видача заробітної плати щомісячно здійснювалося за двома платіжними відомостями, але були відсутні обов'язкові повідомлення, передбачені законом, про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, про розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; про суми заробітної плати, належних до виплати. Тому є підстави стверджувати, що суми відпускних, розрахункових при звільненні нараховані позивачу, але у строк і спосіб, встановлений законом, не були виплачені.
За січень, лютий, березень 2012 року позивачу заробітна плата виплачена не повністю, а саме: за 1 зміну вказаних місяців виплачено по 120 грн., і відповідач обіцяв решту суми виплатити "найближчим часом". Січень 2012 року - 22 виходи на роботу, заборгованість становить 2860 грн.; лютий 2012 року - 22 виходи на роботу, заборгованість - 2860 грн.; березень 2012 року - 11 виходів на роботу, заборгованість - 1430 грн. При звільненні з роботи 26 листопада 2012 року також повністю не видана нарахована заробітна плата за вересень 2012 року, а саме за 22 виходи виплачено 4620 грн. при необхідних 5500 грн., заборгованість - 980 грн.; за жовтень, листопад 2012 року не виплачено повністю, а саме 4250 грн., не видана компенсація (відпускні) з розрахунку: за 2012 рік - 30 днів х 250 грн. = 7500 грн., тому всього заборгованість на день звільнення становить 19880 грн.
При розрахунку позивач просив надати довідку про заборгованість підприємства по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, однак йому було відмовлено. Також, в присутності свідків йому було відмовлено у видачі довідки про середню заробітну плату, належно засвідчені копії табелів про виходи на роботу за весь період трудових відносин у відповідача. Позивач змушений змінити не по своїй волі звичний для нього спосіб життя, змушений шукати способи захисту від протиправного свавілля відповідача, вишукувати способи забезпечення сім'ї у зв'язку з відсутністю заробітної плати, чим зазнав моральні страждання. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 20000грн. На підприємстві відсутня комісія по трудових спорах. ОСОБА_2 29 квітня 2013 року уклав з ПП "Тіхій Дон" Договір №1 "Про надання правових послуг, складання юридичних документів (позовів), ведення справ у судах", при цьому оплата за вказані послуги проведена, авансом в касу в сумі 520 грн.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача невиплачені суми заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки в загальній сумі 19880 грн., у відшкодування моральної шкоди суму 20000 грн.; зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути з відповідача судові витрати в сумі 520 грн.
Під час розгляду справи доповнив позовні вимоги - просив визнати фактично відпрацьованим часом у 2012 році: січень - 22 виходи, лютий - 22 виходи, вересень - 22 виходи.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Пояснив, що в табелях виходу на роботу неправильно зазначений час роботи, він не здійснював прогулів, відпрацював більше зазначеного у цих документах часу. Журнал видачі вибухових матеріалів та наряди-путівки підтвердять фактичний час роботи у якості майстра-підривника. 26 листопада 2012 року він був звільнений з роботи, у грудні цього року виплатили компенсацію за щорічну відпустку.
Представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги. Пояснив, що заробітну плату позивачу виплачували по двом відомостям: по одній - 250 грн., по другій-мінімальну заробітну плату. Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 можуть підтвердити порядок отримання нарядів, вибухових матеріалів, обліку робочого часу, виплати заробітної плати майстрам-підривникам та, що позивач не здійснював прогулів. Журнал видачі вибухових матеріалів та наряди-путівки, які знаходяться на складі підприємства, підтвердять час знаходження позивача на роботі. Щодо табелів виходу на роботу та відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, то відомості про час роботи можуть бути змінені робітниками підприємства, тому у теперішній час не відповідають дійсності. Строк звернення до суду про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди не порушено. При звільненні позивачу несплачені суми, тому за час затримки передбачена виплата середнього заробітку.
Представник відповідача Столяренкова Н.М. позовні вимоги не визнала. Пояснила, що статтею 29 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що при укладанні працівником трудового договору роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати. Згідно статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Наказом № 173 по підприємству позивач прийнятий на роботу майстром-підривником із окладом у розмірі 980 грн. щомісячно,про що він ознайомлений під розписку. В табелях обліку робочого часу зазначається фактично відпрацьований час. На підставі табеля обліку робочого часу нараховується заробітна плата, про що складається відомість про нарахування заробітної плати Під час роботи на підприємстві позивач звертався із заявами про надання йому відпусток без збереження заробітної плати, що підтверджується відповідними заявами. Також мали місце неявки позивача на роботу без поважних причин, що підтверджується відповідними рапортами, актами,наказами. З квітня по 12 червня 2012 року позивач не працював, 01 липня 2012 року - переведений на неповну робочу неділю з окладом у розмірі 1105 грн. З 06 по 26 листопада 2012 року позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати. 26 листопада 2012 року позивач звільнений, йому виплачена заробітна плата та компенсація за невикористані дні відпустки. Журнал видачі вибухових матеріалів та наряди-путівки призначені для обліку вибухових матеріалів та не є бухгалтерськими документами, в яких обліковується робочий час. З 20 травня 2013 року гірничі роботи на підприємстві припинено, склади, на яких знаходяться вибухові матеріали та документація по їх обліку, опечатані. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не доведені. Стягнення витрат на правову допомогу передбачено у разі участі у якості представника адвоката.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини.
Згідно трудової книжки позивач наказом № 173 к від 25 вересня 2010 року прийнятий на роботу в Закрите акціонерне товариство «Ремоввугілля» на дільницю ВТБ-ВР в якості майстра-підривника, з повним робочим днем під землею. Наказом від 28 квітня 2011 року за № 36 Закрите акціонерне товариство «Ремоввугілля» перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Ремоввугілля» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI. Звільнений 26 листопада 2012 року за ст.38 КЗпП України - за власним бажанням (а.с.4).
Згідно наказу Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» від 26 листопада 2012 року № 158/2 позивача (таб.847)- майстра-підривника дільниці ВТБ-ВР, звільнено з 26 листопада 2012 року за власним бажанням-ст.38 КЗпП України. Бухгалтерії провести нарахування та виплату компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 25 вересня 2011 року по 26 листопада 2012 року тривалістю 30 календарних днів (а.с.37-37зв.).
Згідно довідки Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» позивач працював на підприємстві з 25 вересня 2010 року по 26 листопада 2012 року виплачено заробітну плату за період з вересня по грудень 2010 року у розмірі 3005 грн. 24 коп.; з січня по грудень 2011 року у розмірі 11892 грн. 73 коп.; за 2012 рік: за січень у сумі 613 грн. 54 коп., за лютий у сумі 935 грн. 30 коп., за березень у сумі 1026 грн. 19 коп., за квітень у сумі 645 грн. 35 коп., за червень у сумі 706 грн. 64 коп., за липень у сумі 308 грн. 27 коп., за серпень у сумі 300 грн. 20 коп., за вересень у сумі 282 грн. 29 коп., за жовтень у сумі 292 грн. 34 коп., за листопад у сумі 683 грн. 62 коп. (а.с.64).
Згідно листка нарахувань за середньою заробітною платою за період з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2012 року у кількості 343 дні позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 7717 грн. 13 коп., середньоденна заробітна плата складає у розмірі 22 грн. 4989 коп., у листопаді 2012 року позивачу нарахована компенсація у розмірі 674 грн. 97 коп. (а.с.65).
Згідно доповідної начальника дільниці ВТБ-ВР Сурженко В.І. працівники дільниці ВТБ з 21 квітня 2012 року не вийшли на роботу, внаслідок чого зупинені гірничі роботи (а.с.70,71).
Згідно акту Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» від 21 квітня 2012 року протиправний невихід на роботу робітників підприємства призвів до простою шахти з 21 квітня 2012 року (а.с.68,69-69зв.).
Згідно наказу № 42 від 21 квітня 2012 року Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» з 21 квітня 2012 року» гірничі роботи на підприємстві відповідача зупинено (а.с.67,).
Згідно наказу Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» від 12 червня 2012 року за № 47/1 поновлено гірничі роботи з 12 червня 2012 року (а.с.72).
Згідно акту від 26 червня 2012 року позивач відмовився від ознайомлення з наказами «Про прогули»: за № 38 ко від 30 квітня 2012 року, за № 41 ко від 31 травня 2012 року, за № 43 ко від 12 червня 2012 року, та поставити підпис (а.с.73-73зв.).
Згідно п.5.1 колективного договору Закритого акціонерного товариства «Ремоввугілля» на 2009-2014 роки на підприємстві режим роботи, використання річного сумарного обліку робочого часу та інше, встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку (додаток № 4 до цього договору), що зобов»язуються виконувати всі працівники (а.с.88-91,92).
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 28 квітня 2011 року підприємство відповідача змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Ремоввугілля» (а.с.94-94зв.).
Згідно довідки сукупний дохід позивача за період з 01 вересня по 31 жовтня 2012 року складає у розмірі 596 грн. 09 коп., в тому числі за місяцями: за вересень 2012 року у сумі 292 грн. 83 коп.; за жовтень 2012 року у сумі 303 грн. 26 коп., середньомісячний дохід у сумі 298 грн. 05 коп. (а.с.119).
Згідно довідки заробітна плата позивача склала: у липні 2012 року - 319 грн. 78 коп., у серпні 2012 року - 311 грн. 41 коп., середньомісячний дохід складає у розмірі 315 грн. 60 коп. (а.с.209).
Згідно довідки про виходи та прогули у позивача з січня по листопад 2012 року - 49 фактичних підземних виходів(норма виходів-160), прогулів - 52, спеціального стажу - 33, відпустки без збереження заробітної плати - 21 (а.с. 142).
Згідно витягу із касової книги 28 грудня 2012 року виплачена заробітна плата за листопад 2012 року за платіжною відомістю № 84 (а.с.207).
Згідно акту перевірки складу вибухових матеріалів від 20 квітня 2013 року на підприємстві відповідача заборонено функціонування складу вибухових матеріалів (а.с.214).
Згідно наказу № 37 від 20 травня 2013 року Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» з 20 травня 2013 року гірничі роботи на підприємстві зупинено з 20 травня 2013 року (а.с.215).
Згідно акту перевірки складу вибухових матеріалів від 30 квітня 2013 року дозволено функціонування складу вибухових матеріалів Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» (а.с.239).
Згідно інформації відповідача з 20 травня 2013 року гірничі роботи на підприємстві зупинені з 20 травня 2013 року, склад вибухових матеріалів - опломбований(а.с.240)
Дослідив добуті докази суд доходить наступного висновку.
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
У відповідності зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пункт 6 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" містить роз"яснення щодо необхідності наведення в рішенні розрахунку, з якого суд виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Пункт 20 зазначеної постанови передбачає виплату середнього заробітку за час затримки виплат, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї провини, відсутність грошей у роботодавця не виключає його відповідальності.
З урахуванням роз'яснення п.32 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення провадиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Судом встановлено, що позивач з 25 вересня 2010 року працював на підприємстві відповідача на дільниці ВТБ-ВР в якості майстра-підривника, з повним робочим днем під землею з окладом 980 грн. щомісяця. 01 липня 2012 року наказом Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» № 84 к позивача на підставі його заяви переведено на неповний робочий тиждень, з оплатою за фактично відпрацьований час, з окладом 1105 грн. 26 листопада 2012 року позивача звільнено за ст.38 КЗпП України - за власним бажанням.
При звільненні з позивачем проведено остаточний розрахунок: нарахована компенсація за 30 календарних днів невикористаної відпустки у сумі 674 грн. 97 коп., почасова оплата за 6 годин роботи у сумі 51 грн. 14 коп., всього у сумі 726 грн. 11 коп., із них, утримано у сумі 43 грн. 49 коп., до виплати - 683 грн. 62 коп., які отримані позивачем 28 грудня 2012 року(а.с.115-118).
Позивач звернувся з позовом про визнання фактично відпрацьованим часом у 2012 році: січень - 22 виходи, лютий - 22 виходи, вересень - 22 виходи, про стягнення невиплаченої суми заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки в загальній сумі 19880 грн., у відшкодування моральної шкоди суму 20000 грн., виходячи з того, що при укладанні трудового договору з відповідачем встановлена заробітна плата в розмірі 250 грн. за зміну.
Суд не приймає до уваги пояснення позивача, представника позивача, що при укладанні трудового договору встановлена заробітна плата в розмірі 250 грн. за зміну з урахуванням наступного.
Згідно ч.1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Згідно статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
Згідно зі статтею 12 Законом України "Про оплату праці" норми оплати праці і гарантії для працівників, зокрема, оплата щорічних відпусток встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України є мінімальними державними гарантіями.
У відповідності зі ст.56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Позивач ознайомлений з наказом Закритого акціонерного товариства «Ремоввугілля» від 25 вересня 2010 року за № 173 про прийняття його на роботу в якості майстра-підривника на дільницю ВТБ-ВР, з повним робочим днем під землею, з 25 вересня 2010 року, з окладом 980 грн. (а.с.38-38зв.).
За заявою позивача наказом Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» від 01 липня 2012 року № 84 к позивача переведено 01 липня 2012 року на неповний робочий тиждень, з оплатою за фактично відпрацьований час, з окладом 1105 грн. (а.с.30-36).
Наведені обставини свідчать, що твердження позивача, представника позивача спростовуються матеріалами справи.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, представника позивача на журнали видачі вибухових матеріалів та наряди-путівки, які підтверджують фактично відпрацьований час, виходячи з аналізу наступних норм права.
Так, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Наказом № 489 від 5 грудня 2008 року Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено та введено в дію з 1 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, що додаються, зокрема,наказ про відпустку(№ П-3), табель обліку використання робочого часу(№ П-5), розрахунково-платіжна відомість працівника (№ П-6).
Пунктом 16 Інструкції про порядок виготовлення,придбання,зберігання,обліку,перевезення та використання холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом № 622 від 21 серпня 1998 року Міністерства внутрішніх справ України, передбачено, що підприємства зобов»язано вести облік надходжень і витрат вибухових матеріалів у книзі видачі і повернення вибухових матеріалів.
Пунктом 16.6 цієї Інструкції передбачено, що наряд-путівка на здійснення підривних робіт призначена для відпускання вибухових матеріалів підривникам (майстрам-підривникам).
На підтвердження фактично відпрацьованого позивачем часу відповідачем надано графіки виходів майстрів-підривників дільниці ВТБ-ВР, в яких кількість запланованих виходів позивача за 2012 рік складає: у січні - 20 днів; у лютому -21 день; у березні -21 день; у квітні - 20 днів; у червні - 13 днів; у липні - 6 днів; у серпні - 6 днів; у вересні -5 днів; у жовтні - 6 днів; у листопаді - 5 днів (а.с.105-114); табелі обліку використання робочого часу за 2012 рік, в яких кількість днів виходів позивача складає: у січні-11 днів; у лютому -19 днів; у березні - 21 день; у квітні - 12 днів; у травні - 0 днів; у червні - 13 днів; у липні - 6 днів; у серпні - 6 днів; у вересні - 5 днів; у жовтні - 6 днів; у листопаді - 1 день (а.с.120-130).
Згідно наказів Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» позивачу на підставі його заяв надані відпустки без збереження заробітної плати: згідно ст.26 Закону України «Про відпустки» строком на 11 календарних днів з 13 по 16 січня 2012 року, з 24 по 27 січня 2012 року, 29 січня 2012 року та 31 січня 2012 року; строком на 2 календарних дні, з 07 по 08 лютого 2012 року; згідно п.6 ст.25 Закону України «Про відпустки» (як пенсіонеру) строком на 21 календарних днів з 06 по 26 листопада 2012 року, (а.с.39,40-42,43-44,45-46, 59-63).
Згідно наказів Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» періоди з 21 по 30 квітня 2012 року у кількості 10 календарних днів, з 01 по 31 травня 2012 року у кількості 31 календарних днів, з 01 по 11 червня 2012 року у кількості 11 календарних днів вважати прогулом за неявку позивача на роботу без поважної причини (а.с.47-50,51-54зв.,55-58зв.).
Згідно відомостей на виплату грошей позивачем отримано у 2012 році: за січень у сумі 613 грн. 54 коп., за лютий у сумі 935 грн. 30 коп., за березень у сумі 1026 грн. 19 коп., за квітень у сумі 645 грн. 35 коп., за червень у сумі 706 грн. 64 коп., за липень у сумі 308 грн. 27 коп., за серпень у сумі 300 грн. 20 коп., за вересень у сумі 282 грн. 29 коп., за жовтень у сумі 292 грн. 34 коп., за листопад у сумі 683 грн. 62 коп. (а.с.95-104).
Позивачем, представником позивача не надано будь-яких доказів для спростування відомостей, які зазначені у первинних документах щодо фактично відпрацьованого часу.
Тому судом не встановлено недоплати заробітної плати за зазначені в позові періоди.
Судом перевірено наданий відповідачем розрахунок виплат при звільненні, зокрема, компенсації за невикористану відпустку та встановлена відповідність положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення невиплачених сум заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки в загальній сумі 19880 грн. не підлягають задоволенню у зв»язку з недоведеністю.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає наступне.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником працівнику моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 5 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що суду необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" указав, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.
Як вбачається зі змісту позову підставою для стягнення моральної шкоди в розмірі 20000грн зазначено відсутність заробітної плати, тому ці вимоги є похідними від вимог про стягнення невиплачених сум заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки та не підлягають задоволенню у зв»язку з недоведеністю.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат судом встановлено наступне.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні уточнили, що підставою для стягнення належних сум є також затримка виплат при звільненні.
Заборгованість при звільненні позивача складала 683 грн. 62 коп., які отримані позивачем 28 грудня 2012 року, затримка виплат тривала 5 робочих днів.
Заробітна плата позивача за два останніх місяці перед звільненням склала: за вересень 2012 року у сумі 292 грн. 83 коп.; за жовтень 2012 року у сумі 303 грн. 26 коп., середньомісячний дохід у сумі 298 грн. 05 коп.
Сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час затримки виплат при звільненні складає 135 грн. 50 коп. з розрахунку: 5 робочих дні х 27 грн. 10 коп. (середньоденний заробіток: 298 грн.05 коп.: 11 (робочих днів у вересні та жовтні 2012 року).
Встановлені обставини є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат за період з 26 листопада по 28 грудня 2013 року, тобто з дня звільнення по день виплати спірної суми, на яку позивач мав право.
Суд також встановив, що затримка виплат позивачу при звільненні, заподіяли йому моральні страждання, позивач втратив нормальні життєві зв'язки і для організації свого життя позивачу необхідні додаткові зусилля.
Статею 233 КПпЗ України передбачена можливість працівника звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення-в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228, 233 строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк, поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Якщо місячний та тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з"ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов"язки сторін.
Незважаючи на те, що судом роз"яснено позивачу, представнику позивача право звернутися з заявою про поновлення строків звернення до суду із зазначеними вимогами, вони лише наполягали на тому, що строк звернення до суду не пропустили.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Тому позовні вимоги у цієї частині не підлягають задоволенню у зв»язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 520 гривень.
Згідно з вимогами ст.84 ЦПК України витрати з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється постановою № 590 від 27 квітня 2006 року Кабінету Міністрів України «Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», згідно з якою якщо компенсація сплачується іншою стороною, граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно прибуткового касового ордеру від 29 квітня 2013 року за № 29/04 позивачем сплачено Приватному підприємству «Тіхій Дон» на підставі договору № 1 від 29 квітня 2013 року «Про правове обслуговування» у сумі 520 грн. 00 коп. (а.с.7-7зв.,8,9,10).
У зв»язку з відмовою у задоволенні позовних вимог суд не проводить розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
На підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Керуючись ст.ст. 97, 115, 116, 117, 233, 234, 237-1 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", п.п.4, 32 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", п.20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", п. 13 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст.10,11,60,79,80,88,209, 212,213,214,215 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Ремоввугілля" про стягнення невиплачених сум по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Повний текст рішення виготовлений 03 грудня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Є. Арапіна