269/2776/13-ц
№ 2/269/1314/2013
іменем України
11 жовтня 2013 року Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Мельника Ю.А.
при секретарі Кондратьєвій І.О.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Ханженково м. Макіївки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ПАТ «Українська охороно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся з позовом до суду в червні 2013 року з позовом до ОСОБА_3, про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування вимог зазначив, що 11.06.2013 року на перехресті доріг Єнакієво-Харцизьк-Ханжонкове в Совєтському районі м.Макіївки відбулась дорожньо-транспортна пригода: в належний йому автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, третя особа по справі, позаду в'їхав автомобіль марки Фольксваген Транспортер, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, яким керував ОСОБА_3, відповідач по справі. Факт дорожньої пригоди було запротокольовано працівниками ДАЇ м.Макіївки, протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з дорожньо-транспортною пригодою, було складено стосовно водія ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль ВАЗ 2107 отримав значних пошкоджень. При зверненні до авторемонтної станції було приблизно підраховані завдані збитки, які склали 18000-19000 гривень. Будь-яких виплат з боку відповідача до нього не було зроблено. В результаті зазначених подій він залишився без транспортного засобу, не має можливості використовувати за призначенням, вимушений витрачати значний час та кошти на поїздки по місту. Після пригоди в нього змінився внутрішній настрій, він постійно думає про завдані збитки, коштів на відновлення автомобілю в нього немає. В результаті дій відповідача в нього змінився звичайний уклад життя, рідні та близькі стали помічати його роздратованість та пригніченість. Вважає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 гривень. Просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в розмірі 18000 гривень, моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, сплачений судовий збір.
До початку розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимоги, в яких зазначив, що відповідно до договору страхування цивільно-правової відповідальності ПАТ «Українська охороно-страхова компанія» відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована, проте полісом обов'язкового страхування передбачений розмір франшизи у розмірі 1000 гривень. У зв'язку з чим просить стягнути з ОСОБА_3 суму франшизи, передбачену договором страхування у розмірі 1000 гривень, моральну шкоду у розмірі 10000 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 458.80 гривень.
В судовому засіданні позивач наполягав на заявлених вимогах, наполягав на їх повному задоволенні, додатково пояснив, що вже тривалий час не може користуватись майном, що належить йому, при цьому шкода заподіяна його майну так і не сплачена, в даній дорожньо-транспортній пригоді він не повинний. Відповідача визнано винним в цій пригоді, винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Сума франшизи до наступного часу не сплачена, будь-яких дзвінків, чи спроб спілкування з відповідачем від останнього не надходило, останній навіть не вибачився за свої дії. В результаті пригоди пошкоджено його автомобіль, що був головною покупкою його життя. Цей автомобіль було придбано в кредит, декілька років його родина виплачувала кредит, відмовляючи в придбанні деяких речей. В результаті пригоди він та родина була позбавлена літньої відпустки, оскільки родина мала намір виїхати до родичів до іншої області на автомобілі. Сама ситуація, в якій він опинився, вимушений ходити на судові засідання, призвела до серцевих нападів, раніше він не звертався за допомогою до лікаря. За останні місяці вже декілька разів звертався до лікарні за допомогою, одного разу навіть в судове засідання прийти не зміг. Родина стала помічати його роздратованість та пригніченість. Вважає, що компенсація моральних страждань становить 10000 гривень і повинна бути стягнута з відповідача разом з сумою франшизи та сплаченого судового збору.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти заявлених вимог, в яких зазначив: за вимогами цивільно-процесуального законодавства на позивача покладено обов'язок визначати відповідача по справі. Вважає себе неналежним відповідачем по справі, оскільки його цивільно-правова відповідальність як водія автомобілю марки Фольксваген Транспортер застрахована в ПАТ «Українська охороно-страхова компанія», згідно полісу страховки за шкоду заподіяну майну у разі дорожньо-транспортної пригоди за участі забезпеченого автомобілю компенсує страхова компанія у розмірі до 50000 гривень. Щодо моральної шкоди заявленої позивачем повідомляє, що вона не ґрунтується на законі, нічим не підтверджена, пов'язана з завданими матеріальними збитками внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір моральної шкоди нічим не обґрунтований, доказів того, що внаслідок ДТП позивач втратив звичайний ритм життя чи погіршення його стану здоров'я або самопочуття до позову не додано. На підставі викладеного просить відмовити в задоволені заявлених позовних вимог. /а.с.18-22/
В судове засідання відповідач не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, судові повідомив, що уточнення до позовної заяви вони визнають частково, а саме: проти стягнення суми франшизи у розмірі 1000 гривень, що передбачена договором страхування, не заперечують, в частині стягнення моральної шкоди вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що надумані позивачем. В обґрунтування зазначеного пояснив, що неодноразово зі свого боку пропонував сплатити франшизу, проте позивач сам відмовився її прийняти. Тривалий розгляд справи у суді, та затягування розгляду питання про відшкодування збитків страховою компанією - це повністю провина позивача. Його довіритель на наступний день після пригоди вчинив всі необхідні дії та звернувся до страхової компанії з заявою про відшкодування, а позивач лише після спливу двох місяців звернувся за виплатою страхової суми. Крім того, автомобіль позивача, що пошкоджено в результаті ДТП, вважає придатним для пересування, будь-яких доказів неможливості його використання стороною позивача не надано. Звернення позивача до лікаря вважає звичайною процедурою.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо заявлених вимог повідомив, що дійсно 11.06.2013 року він управляв технічним засобом автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, на перехресті доріг між Харцизьком-Єнакієве в Совєтському районі м.Макіївки на початку п'ятої години позаду в'їхав автомобіль марки Фольксваген Транспортер, державний номерний знак НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_3 Після оформлення дорожньо-транспортної пригоди працівниками ДАЇ було складено протокол про порушення правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3, що призвело до дорожньої пригоди. До наступного часу автомобіль не відремонтовано, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню. Він підтверджує, що будь-яких спроб компенсувати завдані збитки з боку відповідача не було. Після пригоди автомобіль ні він, ні його батько не може використовувати за призначенням. Батько, позивач по справі, постійно нервує, що приводить до серцевих нападів у останнього, грошей для відновлення автомобілю в них немає.
Третя особа ПАТ «Українська охороно-страхова компанія» повідомила, що між їх компанією 26.09.2012 року та ОСОБА_6 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9921114, на підстав чого видавався поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9921114 на один рік та діяв до 22.09.2012 року. В пункті 7 Полісу зазначений забезпечений транспортний засіб Фольксваген Транспортер, реєстраційний номер НОМЕР_2. Позивач ОСОБА_2 звернувся з заявою на виплату страхового відшкодування 09.09.2013 року, відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 16.08.2013 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_3, становить 10646.04 гривень. Рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування не прийнято, строк для прийняття відповідного рішення спливає 09.12.2013 року. /а.с. 141-143, 152-154/
В судове засідання представник ПАТ «Українська охороно-страхова компанія» не з'явився, проте належним чином був повідомлений /а.с.185/
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 11 червня 2013 року о 16 годині 15 хвилин в м.Макіївка на автошляху Єнакієве-Харцизьк, водій ОСОБА_3, знаходячись на повороті в с.Ханженкове Совєтського району, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, не витримав безпечну дистанцію, в результаті чого скоїв зіткнення з зупиненим попереду автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження. /а.с.147/
Постановою Совєтського районного суду м.Макіївки від 19.06.2013 року ОСОБА_3 визнано винною особою за фактом дорожньо-транспортної пригоди від 11.06.2013 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. /а.с.36, 149/
Обставини дорожньо - транспортної пригоди сторонами не оспорюються, та відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, не підлягають доведенню при розгляді даної справи.
Відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, майнова шкода, завдана діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки вина відповідача встановлена постановою Совєтського районного суду м.Макіївки від 19.06.2013 року у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля, що належить позивачу, обставини дорожньо - транспортної пригоди сторонами не оспорюються, та відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, не підлягають доведенню при розгляді даної справи, тому суд підсумовує:
вина відповідача ОСОБА_3 , що керував автомобілем, яким було завдано шкоду позивачу, - доведена.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик, у відповідності з лімітами відповідальності страховика, відшкодовує в установленому даним Законом порядку оцінену шкоду, спричинену в результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, витрати , пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 застрахована в ПАТ «Українська охороно-страхова компанія» на підставі укладеного договору страхування, в підтвердження чого виданий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №9921114 серії АВ від 26.09.2012 року. Строк дії договору з 27.09.2012 року по 26.09.2013 рік. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого встановлена полісом наступна: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100000 гривень; за шкоду, заподіяну майну 50000 гривень. Розмір франшизи встановлений договором визначений у сумі 1000 гривень. /а.с.25, 144/
Зазначений факт визнаний сторонами і у відповідності вимог ст. 61 ч.1 ЦПК України, не потребує доведенню. Отже дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача та автомобіля відповідача відбулась в період дії договору страхування, відповідальність відповідача за яким застрахована в ПАТ «Українська охороно-страхова компанія». В уточненнях до позовної заяви позивач порушує питання про стягнення з відповідача ОСОБА_3 суми франшизи, що передбачена договором, тобто суми яка не підлягає відшкодуванню при страховій події.
Стаття 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пункт 36.6 статті 36 зазначеного Закону передбачає, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Будь-яких доказів сплати зазначеної суми франшизи на користь позивача, або спроб її сплатити - з боку відповідача суду не надано, проте ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачають обов'язок сторін надати докази в обґрунтування заявлених вимог. Тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
В уточненнях до позовної заяви ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, що завдана йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження його майна.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплює можливість відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого страховою компанією.
Стаття 23 даного Закону закріплює, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Зазначені моральні страждання позивача, які описані в позовній заяві, та дослідженні під час судового слідства не є тією шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого, яка б давала правові підстави відшкодування саме страховою компанією.
Отже, вимоги про стягнення описаних моральних страждань позивачем звернуті правильно саме до ОСОБА_3, який на загальних підставах відповідає за завдану моральну шкоду.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
Оскільки в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 під час ДТП позивач позбавився транспортного засобу, який йому необхідний в повсякденному житті, і для надання своєчасної допомоги сину - ОСОБА_4, третій особі по справі. В пригоді, що відбулась 11.06.2013 року за участі належного позивачу автомобілю ні його провини, ні провини водія ОСОБА_4 немає, автомобіль, яким користувалась уся родина, до теперішнього часу не відновлений. У зв'язку з цим змінився нормальний, усталений спосіб життя позивача та членів його сім'ї, що викликає у нього моральні страждання, душевні переживання та інші негативні наслідки. Крім того, звернення до лікарів за допомогою, які підтверджені наданими медичними документами /а.с.132-134/, також безумовно свідчать про моральні страждання, які переносить позивач в результаті зазначених вище обставин.
Доводи представника відповідача, що пошкодженим в результаті пригоди автомобілем позивача можливо користуватись без будь-яких перепон, спростовує наданий висновок спеціаліста автотоварознавчого дослідження від 16.08.2013 року /а.с.156-173/ При дослідженні в судовому слідстві зазначеного висновку, було встановлено, що автомобіль має значні пошкодження задньої частини автомобіля, в тому числі паливного баку, які виключають його експлуатацію.
Враховуючи конкретні обставини справи, характер і обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, неможливості до теперішнього часу користуватись за призначенням належним йому майном, а також вимоги розумності та справедливості, суд оцінює моральні страждання позивача у розмірі 3000 гривень. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Крім цього, з відповідача в силу ст.ст. 88 ЦПК України підлягає до стягнення сума судового збору на користь позивача пропорційно задоволених вимог: позивачем при зверненні до суду з позовом майнового та немайнового характеру було сплачено 229.40 гривень /за позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків - а.с.1/ та 229.40 гривень /за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди - а.с.17/. В частині стягнення матеріальних збитків, а саме суми франшизи позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені повністю, тому зазначена сума судового збору підлягає повному стягненню з відповідача. В частині стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, позовні вимоги задоволені частково, тому судовий збір сплачений позивачем також підлягає стягненню частково з відповідача пропорційно заявлених вимог у розмірі 68.82 гривні.
Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 22, 23, 29, 36 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та на підставі ст.ст. 61, 88, 213-214 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ПАТ «Українська охороно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: 86141 АДРЕСА_1 - на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 1000 гривень, моральну шкоду у розмірі 3000 гривень, завдані в результаті дорожньо - транспортної пригоди від 11.06.2013 року, та судовий збір у розмірі 298.22 гривень, що разом становить 4298 (чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) гривень 22 (двадцять дві) копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ю. А. Мельник