Справа № 244/4828/13-ц
Провадження 2/244/1315/2013
іменем України
03.12.2013 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого Корекян Н.Р.
при секретарі Рябченко Ю.В., Гайтеровой Я.М.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
До суду звернулось з позовом публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 29811,73 грн. Свої вимоги мотивує наступним: 21.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_2, укладений кредитний договір № DOХRRХ07170562, за цим договором позивач надав, а відповідач отримав та зобов'язався повернути кредит у розмірі 2178,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.09.2008 року. Відповідно до умов укладеного договору договір складається з заяви позичальника, умов надання споживчого кредиту фізичним особам. ОСОБА_2 порушував умови договору: платежі вносилися із запізненням та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 17.09.2013 р. виникла заборгованість в сумі 29811,73 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 1115,10 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10736,54 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 220,16 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15844,13 грн., штраф (процентна ставка) - 1395,80 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн.
Представник публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" позов підтримав.
Представник відповідача, позов не визнав, просив застосувати трирічний строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
21.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_2, укладений кредитний договір № DOХRRХ07170562, за цим договором позивач надав, а відповідач отримав та зобов'язався повернути кредит у розмірі 2178,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.09.2008 року. Відповідно до умов укладеного договору договір складається з заяви позичальника, умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Також в цьому договорі зазначено, що при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 15,17% на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Ч. 2 вказаної статті передбачено, що до відношень по кредитному договору застосовується правила параграфу 1 цієї глави, якщо інше не передбачено цим параграфом та не витікає зі змісту кредитного договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами з відстрочкою, то у випадку прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом фактично встановлена наявність заборгованості за кредитом відповідача перед позивачем за кредитним договором № DOХRRХ07170562 від 21.09.2007 року в сумі 1115,10 грн., та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 220,16 грн., що відповідає положенням укладеного між позивачем та відповідачем договору.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Договором передбачена сплата за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Позивач просить стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 10736,54 грн., але суд не погоджується із зазначеною сумою, оскільки з моменту укладання договору вересень 2007 року по день звернення до суду жовтень 2013 року минуло 60 місяці, навіть виходячи із розрахунку повної заборгованості відповідача перед позивачем протягом всіх цих місяців в сумі 1115,10 грн., сума відсотків за весь цей час не може бути більше 669 грн. (1115,10*1%=11,15 грн. (сума відсотків на 1 місяць) *60 місяців).
Позивач не надав обґрунтованого розрахунку ціни позову, в якому були зазначені проведені відповідачем оплати та суми залишку заборгованості по кредиту. В розрахунку заборгованості за договором наданому позивачем (а.с.3) не містяться відомості, які б дали можливість суду самостійно розрахувати суму заборгованості по відсотках за користування кредитом, тому суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом.
Стосовно позивних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 10736,54 грн., штрафу (процентна ставка) - 1395,80 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Суд приходить до висновку, що позивач встановив та вимагає за одне й те саме порушення зобов'язання подвійну відповідальність одного виду, оскільки і пеня і штрафи є неустойкою. Зазначене не відповідає приписам ст. 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Суд звертає увагу на те, що зазначені Умов та правил надання банківських послуг не підписані відповідачем, що свідчить про необізнаність його з цими Умовами та про відсутність укладання договору в частині стягнення пені та штрафу за прострочення сплати кредиту.
Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором (а.с. 3) не вбачається як була розрахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15844,13грн. за який період та виходячи з якої ставки. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за за кредитним договором № DOХRRХ07170562 від 21.09.2007 року в сумі 1115,10 грн., та заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 220,16 грн.
Позивач звернувся до суду 09.10.2013 р. В зв'язку з цим, на підставі вимог ст. 257 ЦК України суд вважає необхідним застосувати трирічний строк позовної давності. Договір DOХRRХ07170562 від 21.09.2007 року на строк до 21.09.2008 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості наданої позивачем (а.с.3) ОСОБА_2 останній платіж по зазначеному договору проводив 12.09.2008 року, тобто позивачем пропущений трирічний строк позовної давності звернення до суду, оскільки з дня закінчення строку дії договору та кінцевого строку повернення минуло більше трьох років, строк не переривався.
Пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмовлення у задоволення в позові.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити позивачеві у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв'язку з пропуском ним строку позовної давності звернення до суду.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають компенсації.
Керуючись ст.ст. 554, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Суддя: Н. Р. Корекян