243/8909/13-к
1-кп/243/444/2013
03 грудня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Гусинського М.О.,
за участю секретаря Карпенко О.Д.,
прокурорів - Геєнко Д.М., Дуравкіної Н.М,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
представника потерпілої ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 1-кп/243/444/2013 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:
1) 12.10.1990 року Краматорським міським судом Донецької області за ст.ст. 141 ч. 2, 140 ч. 2, 42, 25 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна умовно, з обов'язковим залученням до праці;
2) 26.06.1992 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ст.ст. 142 ч. 2, 141 ч. 2, 222 ч. 3, 42, 43 КК України (1960 року) до позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 28.06.1999 року за відбиттям строку покарання;
3) 22.05.2001 року Сакським районним судом АР Крим за статтями 229-8, 140 ч. 2, 42 КК України (1960 року) до позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці з конфіскацією майна;
4) 30.08.2001 року Сакським міським судом АР Крим за статтями 140 ч. 3, 42 ч. 3 КК України (1960 року) до позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців 7 днів;
5) 24.02.2006 року Сакським міськрайонним судом АР Крим за статтями 185 ч. 2, 186 ч. 3, 70 ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк 6 років;
6) 31.05.2006 року Київським районним судом м. Сімферополя за статтями 309 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 28.11.2011 року у зв'язку із відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, -
ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не встав і знову скоїв злочин, передбачений ст. 121 ч. 2 КК України за наступних обставин:
01.07.2013 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 знаходився на території двору АДРЕСА_3, де між ним та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_2, діючи умисно, протиправно, з метою заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, наніс удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_5, від чого ОСОБА_5 впав на землю і помер на місці події, а ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник.
Навмисними діями ОСОБА_2 ОСОБА_5 були спричинені ушкодження у вигляді: сінець лівого ока, садно підборіддя ліворуч, великі крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку і мозочка, крововиливи в речовину головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя під час їх заподіяння.
Причиною смерті ОСОБА_5 з'явилася закрита черепно-мозкова травма: дифузна травма головного мозку, що ускладнилася розвитком набряку головного мозку та легенів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України свою провину не визнав, пояснивши суду, що коли він 01.07.2013 року знаходився на роботі, то йому подзвонила нерідна дочка ОСОБА_6 та повідомила, що у неї є проблеми з минулим чоловіком ОСОБА_5 та попросила бути присутнім при їх бесіді. Близько 15 години він пішов на обід, зайшов до двору, в якому знаходиться квартира ОСОБА_5 по вул. Горького, побачив, що у дворі біля під'їзду ОСОБА_5 знаходяться ОСОБА_6, її співмешканець ОСОБА_7 та ОСОБА_5, вирішив не заважати їм, подивитися на їх розмову та втрутитися у разі необхідності. Він присів навшпиньки на іншому кінці двору та став дивитися. Він побачив, як ОСОБА_7 та ОСОБА_5 стали сваритися, потім ОСОБА_8 три-чотири рази вдарив ОСОБА_5 кулаком в обличчя, від ударів ОСОБА_5 відскочив назад, але рівноваги не втрачав і не падав. Він підбіг до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, розтягнув їх, під час розтягування ОСОБА_5 збив у нього з носа сонячно-захистні окуляри. ОСОБА_7 відійшов в сторону, а він почав розмовляти з ОСОБА_5. Так, як ОСОБА_6 раніше його повідомила про те, що ОСОБА_5 продав її мобільний телефон для придбання наркотиків, то він став питати ОСОБА_5 коли той поверне гроші за телефон ОСОБА_6, ОСОБА_5 пообіцяв повернути телефон протягом двох днів. На початку розмови із ОСОБА_5 той був неадекватний, очі були дивні, тому він вирішив вдарити ОСОБА_5 долонею по обличчю, ОСОБА_5 увернувся, тому він наніс удар ОСОБА_5 не долонею по обличчю, а кінчиками пальців правої руки по лівій щоці. Сам він був тверезий, під час розмови з ОСОБА_5 він почув від нього перегар та зрозумів, що ОСОБА_5 знаходився у стані сп'яніння. Також у ОСОБА_5 на підборідді була кров та сінець на лівій щоці. Після того, як він вдарив ОСОБА_5 кінчиками пальців, той став адекватним. Його розмова з ОСОБА_5 тривала близько 7 хвилин, до того часу, як з під'їзду вийшла мати ОСОБА_5. ОСОБА_5 повернувся до матері обличчям, зробив 2-3 кроки їй назустріч та впав на землю боком, лівою щокою. ОСОБА_9 підбігла до нього, вдарила по обличчю, потім підбігла до ОСОБА_9, стала голосити, перевернула ОСОБА_9 на спину, стала робити йому штучне дихання, дути в рота, так, як ОСОБА_9 став хрипіти. Він бажав надати ОСОБА_9 медичну допомогу, так, як зрозумів, що у ОСОБА_9 передозування наркотиками, але мати ОСОБА_9 завадила йому це зробити. Після того, як ОСОБА_9 впав, ОСОБА_8 побіг з двору будинку по напрямку до школи, а він та ОСОБА_6 трохи постояли, побачили приїзд швидкої та пішли до відділення міліції. По дорозі зустріли ОСОБА_7, який пішов з ними. У міліції ОСОБА_8 йому повідомив, що він нещодавно звільнився з місць позбавлення волі, де відбував покарання за ст. 121 ч. 2 КК України і боїться того, що йому призначать довічне позбавлення волі. Про те, що ОСОБА_9 помер, він зрозумів вже у відділенні міліції. Він вважає, що смерть ОСОБА_9 настала в наслідок передозування наркотиками. Заявлений потерпілою цивільний позов не визнає, нічого виплачувати потерпілій ОСОБА_3 не буде.
Не зважаючи на невизнання своєї вини у вчинені злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, вина ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України доведена наступними доказами:
Показаннями потерпілої ОСОБА_3- матері загиблого ОСОБА_5, яка показала, що ОСОБА_5 - її рідний син, у них з сином були добрі стосунки, мешкали разом. 01.07.2013 року у неї був вихідний день, тому вона з сином приблизно о 13 годині пішли до супермаркету за продуктами. Вдома залишилася старенька бабуся ОСОБА_8, яка після повернення їх з магазину повідомила, що до її сина двічі приходила його минула дружина ОСОБА_6, з якою син не мешкав близько 1,5 місяця. Син подзвонив ОСОБА_6, сказав що він вдома і вона може підходити. Незабаром до під'їзду підійшли ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, вона це спостерігала з вікна квартири, яка розташована на другому поверсі будинку. Син вийшов з квартири, підійшов до ОСОБА_6. Вона побачила вираз обличчя ОСОБА_2, злякалася за сина та вибігла з квартири. Під час її спостереження з вікна сина ніхто не бив. Коли вона знаходилася на крильці під'їзду, на відстані близько 10 метрів до сина та ОСОБА_2, то побачила як ОСОБА_2 вдарив сина кулаком правої руки у нижню частину обличчя. Від удару син зразу же впав на землю на лівий бік головою до під'їзду. Вона підбігла до сина, ОСОБА_2 замахнувся на неї, але не став бити, відійшов в бік. У сина закатувалися очі, він хрипів. Вона перевернула сина на спину, стала робити йому штучне дихання, але син помер. Від удару ОСОБА_2 до смерті сина пройшли лічені хвилини. Викликані працівники швидкої допомоги констатували його смерть. Після того, як вона кинулася надавати допомогу сину, ОСОБА_6 сказала, що ОСОБА_5 знепритомнів, що не треба кричати, після чого ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли зі двору. З якої причини ОСОБА_6. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 приходили до сина вона не знає, син був одружений на ОСОБА_6, ОСОБА_6 їй була неприємна, вона забороняла сину під час шлюбу з ОСОБА_6 приводити її до дому, їй невідомо були чи не були у сина з ОСОБА_6 якісь конфлікти. Син не хворів, на диспансерному обліку у лікарів не знаходився, наркотиків не вживав. Після смерті сина вона втратила бажання жити, два місяці лежала ліжком, не ходила на роботу, схудла на 20 кг, хворіла, у неї порушився тиск. У зв'язку із похоронами сина та його поминами їй завдано матеріальну шкоду, розмір якої складає 7950,00 грн. Завдану моральну шкоду вона оцінює в 100000,00 грн., так, як вона в наслідок дій ОСОБА_2 отримала важкий стрес, шок, душевні страждання, погіршився її стан здоров'я, вона не може змиритися із втратою близької та дорогої для неї людини - сина, втратила життєву ціль. Просила суд стягнути зі ОСОБА_2 на власну користь матеріальну та моральну шкоду, судові витрати.
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.07.2013 року потерпіла ОСОБА_3 серед пред'явлених їй чотирьох фотознімків осіб впізнала ОСОБА_2 по волоссю, будівлі обличчя, як особу, яка 01.07.2013 року завдала тілесні ушкодження її сину ОСОБА_5, від яких той помер.
Потерпіла ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту від 03.07.2013 року на місці показала та розказала при яких обставинах ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_5, після чого настала смерть ОСОБА_5
Показаннями свідка ОСОБА_8, яка суду показала, що ОСОБА_5 - її онук, що 01.07.2013 року приблизно в 13 годин, ОСОБА_5 разом із матір'ю ОСОБА_3 пішли за покупками до магазину, вона залишилася вдома, коли по домофону подзвонила минула дружина ОСОБА_5 ОСОБА_6, стала питати онука, вона повідомила про те, що онук з матір'ю пішли до магазину. Вона подивилася у вікно - ОСОБА_6 була не сама, з нею був її вітчим ОСОБА_2 та ще один, їй незнайомий хлопець, вони ходили по двору. Потім прийшли з магазину донька з онуком, вона повідомила онука про те, що до нього приходила ОСОБА_6. ОСОБА_10 вийшов із дому, вона у вікно спостерігала, як онук підійшов до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 приблизно на 3 метри, незнайомий хлопець, як потім дізналася, ОСОБА_7, стояв на метр подалі. ОСОБА_6 була одягнута у довгу юбку білого кольору, ОСОБА_2 - в куртку червоного кольору з чорними рукавами. Онук розмовляв з ОСОБА_6, потім ОСОБА_2 пішов назустріч онуку, ОСОБА_5 підняв в гору руки, захищаючись від ОСОБА_2. ОСОБА_2 підійшов до онука та наніс тому один удар кулаком у щелепу, від удару ОСОБА_5 впав на бік. До ОСОБА_5 підбігла його мати ОСОБА_3, перевернула ОСОБА_5 на спину та стала робити штучне дихання. Вона також вийшла з квартири. Приблизно через 15-20 хвилин приїхав автомобіль швидкої допомоги, лікар якої констатував смерть онука. Під час шлюбу ОСОБА_10 з ОСОБА_6 вони мешкали окремо, ОСОБА_10 нерідко приходив до них з синцями на обличчі, інколи обличчя було пошкрябане. ОСОБА_6 свого часу наполягла на укладанні шлюбу, потім - на його розірванні. ОСОБА_10 казав, що ОСОБА_6 його б'є, пошкрябала йому обличчя. У червні 2013 року вона знаходилася на стаціонарному лікуванні, по його закінченню дізналася що онук та ОСОБА_6 розірвали шлюб та мешкають окремо.
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.07.2013 року свідок ОСОБА_8 серед пред'явлених їй чотирьох фотознімків осіб впізнала ОСОБА_2 по волоссю, будівлі обличчя, очам, як особу, яка 01.07.2013 року завдала тілесні ушкодження її онуку ОСОБА_5, від яких той помер.
Свідок ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту від 03.07.2013 року на місці показала та розказала при яких обставинах ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_5, після чого настала смерть ОСОБА_5, при чому під час слідчого експерименту слідча група встановила, що з вікна квартири, з якого свідок ОСОБА_8 спостерігала у вікно, простежується місце події.
Показаннями свідка ОСОБА_11, яка суду показала, що 01.07.2013 року вона знаходилася вдома, її будинок має спільний з будинком АДРЕСА_3 двір. Вона випадково підійшла до вікна, так, як на підвіконні сидів кіт, і побачила як у дворі до ОСОБА_5 підійшов чоловік нижче того на зріст, одягнутий у темний низ, верх - темний з червоними полосами та вдарив ОСОБА_5 кулаком під підборіддя, ОСОБА_5 впав, встигши виставити руку. Чоловік був один, неподалік стояла жінка, вдягнена у білу юбку. До ОСОБА_5 підбігла його мати ОСОБА_12, кинулася до незнайомця, потім до ОСОБА_5, перевернула того на спину, стала робити штучне дихання, почала кричати, вимагаючи від сина дихати. Підійшли люді, потім приїхала швидка допомога. ОСОБА_5 надавали допомогу. Вона не запам'ятала куди дівся чоловік, який вдарив ОСОБА_5, а жінка у білій юбці підійшла до ОСОБА_5 та його матері, потім пішла.
Показаннями свідка ОСОБА_13, яка суду показала, що ОСОБА_5 - її брат, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вона також знає, так, як мешкає з ними в одному під'їзді. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 деякий час були одружені, спільних дітей у них не було. ОСОБА_6 постійно вимагала у ОСОБА_5 гроші, з цього приводу між ними були скандали. У березні 2013 року вони розлучилися, а через 1,5 місяця - розсталися. Вітчим ОСОБА_6 ОСОБА_2 став вимагати гроші у ОСОБА_5, казав що за квартиру є борги, що ОСОБА_6 потрібно 2000,00 грн. на шубу. ОСОБА_5 влаштувався на роботу, але вдома відпочивати не міг із-за маленької дитини ОСОБА_6, тому звільнився з роботи, після розлучення не працював. Брат ОСОБА_5 не вживав наркотики, не зловживав спиртним, захворювань у брата не було. Брат був спокійним, першим не дрався, але захистити себе міг.
Показаннями свідка ОСОБА_15, який суду показав, що працює лікарем швидкої допомоги, що 01.07.2013 року він у складі бригади приїхав на виклик до двору АДРЕСА_3, постраждалий - хлопець до 30 років - знаходився у дворі цього будинку, його тримав хтось з родичів, був без свідомості. На місце події приїхали протягом 3-5 хвилин після отримання виклику. При огляді явних ознак тілесних ушкоджень він не побачив, крові на хлопці не було. Йому здалося, що у хлопця пошкодження гортані. Зі слів осіб, які були поруч, він дізнався про те, що хлопця інший чоловік вдарив кулаком в обличчя, від удару хлопець впав. Під час огляду хлопця він констатував його смерть, так, як у хлопця були ознаки клінічної смерті - зіниці розширені, дихальний рух відсутній. Причину смерті він не встановлював, так, як це є обов'язок судово-медичного експерта.
Свідок ОСОБА_16, яка працює фельдшером швидкої допомоги, дала показання, які співпадають із показаннями свідка ОСОБА_15
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що ОСОБА_2 - її вітчим, стосунки з ним у неї гарні. ОСОБА_5 був її чоловіком, в жовтні 2012 року вони одружилися, у березні 2013 року - розірвали шлюб. Вона розірвала шлюб із ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що той вживав наркотики. ОСОБА_5 їй сам розповів, що з 13 років вживає наркотики внутрівенно, вона у нього бачила закривавлену голку від шприцу. Під час шлюбу ОСОБА_5 бив її, вона до міліції не зверталася. 01.07.2013 року ОСОБА_5 зателефонував їй та запропонував прийти до нього. Вона прийшла, по домофону дізналася від його бабусі, про те, що ОСОБА_5 немає вдома. Потім ще раз підходила - ОСОБА_5 не повернувся додому. Через 40 хвилин ОСОБА_5 подзвонив їй сам та сказав, що він вже вдома. В цей час прийшов її співмешканець ОСОБА_7, удвох з ОСОБА_7 вони пішли до ОСОБА_5. Вийшов ОСОБА_5, вони почали розмовляти, ОСОБА_5 схопив її за руку. До них підбіг ОСОБА_8 та наніс ОСОБА_5 удар кулаком в обличчя, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 стали штовхатися. Під час штовханини ОСОБА_8 ще раз вдарив ОСОБА_5 у голову. Вона подзвонила вітчиму ОСОБА_2, той виявився неподалік, розтягнув ОСОБА_5 та ОСОБА_7, відвів ОСОБА_5 в сторону, став з ним розмовляти, став питати коли ОСОБА_5 поверне телефон, той відповів, що через тиждень, в розмові ОСОБА_5 став погрожувати ОСОБА_2. ОСОБА_2 наніс ОСОБА_5 удар долонею по обличчю, ОСОБА_5 відвернувся та впав. Бійка ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зайняла приблизно 10 хвилин, після того, як ОСОБА_2 наніс удар долонею по обличчю ОСОБА_5 та до того моменту, як ОСОБА_5 впав, пройшло не менше 5 хвилин. З моменту як ОСОБА_5 вийшов з під'їзду та до моменту коли він впав пройшло 35-40 хвилин. Після того, як ОСОБА_5 впав, з під'їзду вийшли його мама та бабуся, які, як вона думає, дивилися у вікно. З ОСОБА_7 вона не спілкується з 08.07.2013 року.
Свідок ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту від 19.08.2013 року на місці показала та розказала при яких обставинах ОСОБА_2 наніс удар правою рукою в область підборіддя ОСОБА_5, після того, як ОСОБА_7 наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_5
Суд, оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в сукупності з наявними іншими доказами по справі, вважає їх правдивими, такими що підтверджують обставини заподіяння ОСОБА_5 01.07.2013 року саме ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Окрім показань потерпілої та свідків, вина ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами:
Витягом з кримінального провадження № 12013050510004208, з якого слідує, що 01.07.2013 року до Слов'янського МВ надійшло повідомлення про те, що 01.07.2013 року у дворі будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2 ненавмисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5, від якого останній помер.
Рапортом чергового помічника відділу від 01.07.2013 року, з якого слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року СШМД МЛ ім. Леніна обслуговано ОСОБА_5, діагноз - смерть до прибуття автомобілю СШМД, тілесні ушкодження отримав 01.07.2013 року у дворі будинку АДРЕСА_3
Даними протоколу огляду трупа від 01.07.2013 року, з якого слідує, що на ділянці місцевості розташованої у дворі будинку АДРЕСА_3 на відстані 1 м в бік 2 під'їзду на землі лежить труп ОСОБА_5, одягнутий у шорти та тапочки, задубіння слабо виражено, явища гниття відсутні, трупні плями фіолетового кольору, розташовуються по задньобоковій поверхні тіла, ушкодження в області підборіддя, злегка зліва, розміром 3,5х1,5; у кінці лівого ока крововилив неправильної округлої форми діаметром 0,6 см, інших візуально явних ушкоджень не виявлено.
Висновком експерта № 699 від 20.08.2013 року, з якого слідує, що при дослідженні трупа ОСОБА_5 знайдені наступні тілесні ушкодження: великі крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку і мозочка, крововиливи в речовину головного мозку, які утворилися від дії тупих предметів, незадовго до настання смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя під час їх заподіяння. Сінець лівого ока, садно підборіддя ліворуч, утворилися від дії тупих предметів, незадовго до настання смерті, та мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Будь-яких інших тілесних ушкоджень при вивчені описової частини судово-медичного дослідження трупа не виявлено. Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми: дифузної травми головного мозку, що ускладнилося розвитком набряку головного мозку та легенів. При судово-токсикологічному дослідженні у крові та внутрішніх органах від його трупа не знайдений етиловий спирт та наркотичні речовини. Кров від його трупа відноситься до групи АВ. При мікроскопічному дослідженні шматочків внутрішніх органів виявлено: гостре венозне повнокров'я внутрішніх органів, гіперплазія селезьонки, серозний межуточний гепатит, очагова жирова дистрофія печінки, дистрофічні зміни у паренхіматичних органах.
Даними протоколу огляду місця події від 02.07.2013 року, в ході якого під час огляду місця виявлення трупу ОСОБА_5 каміння, наростів кореневищ дерев та інших предметів, слідів крові не виявлено.
Висновком експерта № 25 від 21.08.2013 року додатково до експертизи трупа № 699 від 02.07.2013 року, з якого слідує, що на підставі вивчення описової частини судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5, вивченням протоколу огляду трупа, протоколів проведення слідчих експериментів у знайдених зовнішніх тілесних ушкодженнях не відтворилися особливі властивості травмуючих предметів, таким чином дати відповідь від якого конкретно травмуючого предмету утворилися тілесні ушкодження по наявним даним не можливо; враховуючи характер тілесних ушкоджень, неможливо виключити можливість неодноразового впливу травмуючих предметів в одне те саме місце; виявлена закрита черепно-мозкова травма знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті; враховуючи характер тілесних ушкоджень, то після їх отримання потерпілий повинен був негайно втратити свідомість; під час отримання тілесних ушкоджень потерпілий обличчям був звернений до травмуючих предметів; виявлена черепно-мозкова травма по своєму характеру повинна розцінюватися як смертельна, таким чином після її отримання смерть повинна була настати раптово, або за дуже короткий час обумовлений декількома хвилинами; враховуючи характер тілесних ушкоджень, не виключається можливість їх створення від впливів кулаків людини; при вивчені описової частини судово-медичного дослідження трупа не знайдено тілесних ушкоджень характерних для утворення в результаті падіння з висоти власного росту, з наданням тілу додаткового прискорення; враховуючи характер тілесних ушкоджень, то можливість їх утворення від дії власної руки потерпілого виключається; враховуючи характер трупних змін вказаних в протоколі огляду трупа, не виключена можливість зміни пози трупа у зв'язку з тим, що він був оглянутий в першу фазу розвитку трупних плям; смерть його настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми: дифузної травми головного мозку, що ускладнилося розвитком набряку головного мозку та легенів. З урахуванням часу переживанням трупних плям та характеру травми, смерть його могла настати за 6-8 годин до огляду трупа (10.00-12.00, ІНФОРМАЦІЯ_6 р.); враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, вони могли утворитися за обставинами зазначеними під час проведення слідчих дій з ОСОБА_3, ОСОБА_8; утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, при обставинах вказаних ОСОБА_7 під час проведення з ним слідчих дій виключається.
Додатковим висновком експерта № 28 від 03.09.2013 року до експертизи трупа № 699 від 02.07.2013 року, з якого слідує, що на підставі вивчення описової частини судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5, вивченням протоколу огляду трупа, протоколів допитів, слідує, що враховуючи характер черепно-мозкової травми, то більш імовірно, що вона утворилася від впливу у нижню щелепу. У зв'язку з цим ушкодження на нижній щелепі має прямий причинний зв'язок з настанням смерті. Приймаючи до уваги те, що обставини сталися у літній період року, температура повітря досягала 30 градусів, таким чином трупні зміни при вказаних умовах можуть прискорюватись, у зв'язку з цим не виключається можливість настання смерті потерпілого у час вказаний ОСОБА_8 та ОСОБА_7 У протоколі допиту ОСОБА_3 не вказала час настання смерті потерпілого.
Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03.07.2013 року, за участю свідка ОСОБА_7, в ході якого свідок ОСОБА_7 на місці показав та розказав при яких обставинах вийшов конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, але пояснив, що не бачив, як ОСОБА_2 наносив удар ОСОБА_5, так, як в цей час він дивився в іншій бік, а коли повернувся, то побачив як ОСОБА_5 зробив декілька кроків по напрямку до під'їзду від ОСОБА_2, який стояв поруч, після чого впав.
Допитати свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні виявилося неможливим у зв'язку із його тривалою відсутністю за місцем мешкання.
Допитаний в судовому засіданні у якості експерта судово-медичний експерт ОСОБА_17 пояснив суду, що після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 повинен був зразу втратити свідомість та впасти, він не міг після отримання тілесних ушкоджень вчиняти будь-які дії, в тому числі стояти та розмовляти, що біологічна смерть повинна закінчуватися набряком мозку та зупиненням серцевої діяльності. При дослідженні трупа ОСОБА_5 відбиралися зразки крові та внутрішніх органів, при дослідженні яких етилового спирту та наркотичних речовин в них не виявлено. Виявлене у трупа ОСОБА_5 наявне у нього за життя захворювання - цирозний гепатит - не пов'язане з настанням смерті. Дослідження трупа ОСОБА_5 здійснював інший експерт ОСОБА_18, який потім знаходився у відпустці, тому висновок експерта викладав він для того, щоб не затягувати проведення експертизи. Впливів на обличчі ОСОБА_5 було виявлено два, садно підборіддя має причинний зв'язок зі смертю, а синець навколо ока розміром 0,6 мм. не має причинного зв'язку зі смертю, так, як від нього черепно-мозгова травма не могла утворитися. Одним ударом два тілесних ушкодження не могли утворитися. Синець під оком міг утворитися під час падіння ОСОБА_5, який падаючи міг виставити руки, коліна. Кінетична сила під час падіння була мала. Час настання смерті уточнено в додатковій експертизі.
Допитаний в судовому засіданні у якості експерта судово-медичний експерт ОСОБА_18 пояснив суду, що він здійснював розтин та дослідження трупа, сліди захворювань у ОСОБА_5 він не встановлював, відібрав на дослідження частини органів та кров. Труп був одягнутий в шорти, слідів внутрівенних ін'єкцій на тілі трупа ОСОБА_5 виявлено не було
Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 в частині заподіяння ОСОБА_5 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого свідком ОСОБА_7, можливості ОСОБА_5 після заподіяння ОСОБА_7 йому цього тілесного ушкодження пересуватися, стояти, розмовляти та вчиняти свідомі дії, так, як показання підсудного ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 об'єктивно суперечать усіма іншими наведеними доказами, не узгоджуються з ними, а тому є не достовірними в частині не заподіяння ОСОБА_2 ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень.
Потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_11 впізнали ОСОБА_2 як особу, яка нанесла ОСОБА_5 удар кулаком в підборіддя, від якого ОСОБА_5 впав на землю та помер на місці; висновки судово-медичних експертиз та показання судово-медичного експерта ОСОБА_17, наданні ним в суді, зазначають про відсутність з медичної точки зору, у ОСОБА_5 наявності після отримання тілесного пошкодження у вигляді удару в підборіддя можливості вчиняти свідомі дії, так, як ОСОБА_5 після отримання саме цього тілесного ушкодження повинен був втратити свідомість і впасти, що і стало в дійсності після удару ОСОБА_2
Знаходження ОСОБА_5 в день смерті у стані наркотичного сп'яніння, вживання ним наркотичних засобів не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, спростовується висновком експерта № 699 від 20.08.2013 року.
Суд приходить до висновку про те, що зазначені показання надані підсудним ОСОБА_2 з метою як ухилитися від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, так і з метою перекладення своєї вини на іншу особу, а свідком ОСОБА_6 - з метою звільнення від відповідальності свого вітчима ОСОБА_2
З урахуванням зібраних у справі доказів в їх сукупності, суд вважає докази у справі належними і допустимими, а вину підсудного ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України доведеною, оскільки ОСОБА_2 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого і його дії правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України.
При цьому у суду відсутні будь-які сумніви стосовно того, що дії саме ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_5, так, як у судовому засіданні доведено, що саме ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть останнього.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставин, пом'якшуючих покарання ОСОБА_2 не виявлено.
Обставиною, обтяжуючою покарання ОСОБА_2 є рецидив злочинів.
Як особа, ОСОБА_2 є осудним, характеризується за місцем проживання посередньо, на обліку у лікарів-психіатрів та лікарів-наркологів не перебуває, не працює, раніше неодноразово судимий.
З урахуванням викладеного суд вважає, що ОСОБА_2 потрібно призначити покарання тільки у виді позбавлення волі у розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 статті 121 КК України, а виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства.
Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_2 на її користь 7950,00 грн на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі, так, як усі витрати документально підтвердженні і пов'язані із похованням ОСОБА_5, в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:
При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приймає до уваги п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому чи більшому розмірі.
Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 7950 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо відшкодування потерпілій моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподаювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичної білі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Таким чином, суд вважає, що потерпіла ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій підсудного ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду.
Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_3, погіршення її здібностей, ступеня вини ОСОБА_2 та відсутність у нього офіційного заробітку (доходу), настання тяжких наслідків внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної моральної шкоди частково, в сумі 90000,00 грн., так, як вважає, що саме такий розмір грошового відшкодування разом із винесенням обвинуваченому ОСОБА_2 обвинувального вироку та призначенням останньому покарання за вчинений злочин буде відповідати обсягу моральних страждань потерпілої ОСОБА_3
Стосовно відшкодування витрат за надання юридичних послуг адвокатом, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині пропорційно витраченому часу на надання правової допомоги.
Потерпілою сплачено адвокату ОСОБА_4 за надання правової допомоги 4500,00 грн., витрати підтверджені документально.
Розрахунок витрати часу адвокатом на складання позовної заяви суду не надано.
Адвокатом ОСОБА_4 на надання правової допомоги ОСОБА_3 в судовому засіданні витрачено 7 годин, із розрахунку 40 % від мінімальної заробітної плати за одну годину роботи адвоката відшкодуванню засудженим потерпілої підлягає 3211,60 грн.
7х40:100х1147=3211,60 грн.
Процесуальних витрат по справі не має.
Речових доказів по справі не має.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 121 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (Дев'ять) років.
До набрання вироком чинності запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Артемівському СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчисляти із заліком досудового ув'язнення з 30.08.2013 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Краматорськ Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2, матеріальну шкоду у розмірі 7950 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 90000 грн. 00 коп., витрати за надання юридичних послуг адвокатом у сумі 3211 грн. 60 коп., а усього 101161 грн. 60 коп. (Сто одна тисяча сто шістдесят одна гривна 60 копійок).
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду М.О.Гусинський