262/7947/13-а
2-а/262/261/2013
03.12.2013 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Мачуського О.М.,
при секретарі Сігаєвій О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо ненарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.11.2013 року ОСОБА_1 звернулась до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради (далі - УПСЗН) про визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо ненарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 10.11.2011 року позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та за період відпустки отримувала допомогу у сумі 130 грн. на місяць, яка є значно нижчою за прожитковий мінімум. У зв'язку з цим, позивач наприкінці жовтня 2013 року звернулась до УПСЗН с заявою про перерахунок та сплату їй заборгованості по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року та з 01.11.2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Але відповідачем у перерахуванні допомоги їй було відмовлено. За таких підстав вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі.
Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без їхньої участі. А також надав заперечення, згідно яких на підставі Порядку призначення та виплати допомоги сім'ям з дітьми допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 130,00 грн. Всі дії відповідач проводив відповідно до чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та перебуває на обліку в УПСЗН як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої з 10 жовтня 2013 року визначено відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2011 року та який становить 130 грн. на місяць. За призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний позивач звернулась до Управління у жовтні 2013 року. Допомога була призначена з 10.10.2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року у розмірі 130,00 грн.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон №2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги, також, визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
У подальшому, ані Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік", ані Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік", ані Законом України "Про Державний бюджет на 2012 рік", ані Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік", ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.
Оскільки у даній справі, спір виник щодо виплати допомоги з 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року в справі №21-410а12.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначені вище обставини спростовують доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову та дають суду підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною за період з 19 травня 2013 року по день винесення рішення судом, тобто по 03.12.2013 року.
Проте, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати допомогу до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки не можуть бути захищені права та інтереси особи, які не порушені.
У відповідності з положеннями ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого в доход держави судового збору в сумі 68,82 гривень належить стягнути з відповідача.
З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, про можливість часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ст.ст. 1, 4, 5, 29, 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ст.ст.17,19, 71, 94, 99, 159, 161 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо ненарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради щодо відмови перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 19 травня 2013 року по 03 грудня 2013 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 19 травня 2013 року по 03 грудня 2013 року з урахуванням виплачених раніше сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 68,82 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Пролетарський районний суд міста Донецька. Апеляційна скарга на постанову суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя О.М. Мачуський