Справа № 244/3467/13-к
Провадження 1-кп/244/214/2013
03.12.2013 року м. Сніжне Донецької області
м. Сніжне Донецької області
Сніжнянський міський суд Донецької області
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
при секретарі Сазоненко М.М.
з участю:
прокурора Очеретька Д.О.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Сніжне Донецької області угоду про визнання винуватості по кримінальному провадженню №12013050520001448 між прокурором прокуратури м. Сніжного Донецької області Очеретьком Д.О. та:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в місті Сніжному Донецької області, громадянин України, українець, не одружений, освіта - середня спеціальна, не працює, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, зареєстрований і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1
який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_1 органами досудового розслідування по даному кримінальному провадженню обвинувачується в наступному.
Влітку 2010 року, в денний час (точні дату і час встановити не виявилося можливим), ОСОБА_1 знаходився за місцем своєї реєстрації та постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1, де в розмові з громадянином ОСОБА_3, який на вказаний період часу з добровільної згоди ОСОБА_1 тимчасово проживав з останнім за вказаною вище адресою. ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року) попросив ОСОБА_1 прийняти у нього на тимчасове зберігання амоніт та три електродетонатори з дротами, на що ОСОБА_1 дав свою добровільну згоду. В цей же день, знаходячись за місцем своєї реєстрації і постійного проживання за вказаною вище адресою, достовірно знаючи, що амоніт відноситься до вибухової речовини, а електродетонатори відносяться до категорії вибухових пристроїв, діючи умисно, з метою незаконного придбання, носіння та зберігання вибухової речовини і вибухових пристроїв, не маючи передбаченого законом дозволу на здійснення законних дій з вибуховою речовиною і вибуховими пристроями, в порушення Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року; «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року; Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та набоїв, а також, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, незаконно прийняв від ОСОБА_3, і таким чином, незаконно придбав для тимчасового зберігання зазначені вище предмети:
- три предмети з дротами, які є засобами підриву, тобто, засобами детонування електричним способом - електродетонаторами уповільненої дії незапобіжного типу, виготовленими промисловим (заводським) способом; відносяться до категорії засобів підриву, придатні до вибуху;
- один предмет у вигляді речовини, яка являється вибуховою речовиною групи бризантних зниженої потужності класу амонійно-селітряних - амонітом у вигляді частини конструктивно-оформленого заряду, масою (брутто) - 144 грама; відноситься до вибухової речовини, придатної до вибуху,
які (вибухові пристрої і вибухову речовину), в порушення зазначених вище діючих Законів України та нормативно-правових актів, що регламентують в Україні обіг з вибуховими пристроями і вибуховою речовиною, незаконно зберігав до 27 червня 2013 року, за місцем своєї реєстрації і постійного проживання за вказаною вище адресою.
27 червня 2013, приблизно о 16 годині, ОСОБА_1, знаходячись за місцем своєї реєстрації і постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно, з метою незаконного збуту вибухових пристроїв і вибухової речовини, не маючи передбаченого законом дозволу на здійснення законних дій з вибуховими пристроями і вибуховою речовиною, в порушення зазначених вище діючих Законів України та нормативно-правових актів, що регламентують в Україні обіг з вибуховими пристроями і вибуховою речовиною, взяв із собою три електродетонатори, які відносяться до вибухових пристроїв, і один предмет у вигляді речовини, яка відноситься до вибухової речовини, які помістив у поліетиленовий пакет, Після чого, з вказаною вище метою, пішов на мікрорайон «Черемушки» в місті Сніжному Донецькій області, де в цей же день, тобто, 27 липня 2013 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні торгового залу магазину «АТБ Маркет - 246», розташованого за адресою: Донецька область, місто Сніжне, вулиця Радянська - 91 «А», був затриманий працівниками Сніжнянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області в адміністративному порядку за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ході огляду місця події, в поліетиленовому пакеті, який був при собі у ОСОБА_1, у останнього були виявлені і вилучені:
- три предмети з дротами, які є засобами підриву, тобто, засобами детонування електричним способом - електродетонаторами уповільненої дії незапобіжного типу, виготовленими промисловим (заводським); відносяться до категорії засобів підриву, придатні до вибуху;
- один предмет у вигляді речовини, яка являється вибуховою речовиною групи бризантних зниженої потужності класу амонійно-селітряних - амонітом у вигляді частини конструктивно-оформленого заряду, масою (брутто) - 144 грама; відноситься до вибухової речовини, придатної до вибуху,
які (вибухові пристрої і вибухову речовину), ОСОБА_1, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав, носив і зберігав, для особистих потреб.
Таким чином, своїми умисними противоправними діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення в сфері незаконного обігу з вибуховими пристроями і вибуховою речовиною, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України - незаконне придбання, носіння і зберігання вибухових пристроїв і вибухової речовини.
Разом з обвинувальним актом до Сніжнянського міського суду надійшла угода від 18.07.2013 р. між прокурором прокуратури м. Сніжного Донецької області Очеретьком Д.О. та підозрюваним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_1 про визнання винуватості. Відповідно до цієї угоди: прокурор з одного боку, та підозрюваний у цьому провадженні ОСОБА_1 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується і у якому він підозрюється та обвинувачується.
Умовами цієї угоди визначено, що підозрюваний ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнає свою провину в діянні, яке йому інкримінується, та сприяє розслідуванню кримінального провадження.
Предметом угоди є беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується і у якому він підозрюється та обвинувачується. Сторони погоджуються на тому, що ОСОБА_1 за вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, необхідно призначити покарання у вигляді у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчій інспекції про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Підозрюваний ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вищезазначеному кримінальному правопорушенні.
Із запропонованими в угоді видом та мірою покарання підозрюваний ОСОБА_1 згоден.
Суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 473 КПК України роз'яснив ОСОБА_1 наслідки укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості, якими є для прокурора та ОСОБА_1 обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для ОСОБА_1 наслідком укладення та затвердження цієї угоди є також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
ОСОБА_1 роз'яснено, що відповідно до ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
ОСОБА_1 роз'яснено, що відповідно до ст. 424 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:
1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до ч. 4 ст. 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд з'ясував у ОСОБА_1 чи цілком він розуміє:
1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
На що ОСОБА_1 підтвердив суду, що цілком зрозумів вищезазначене.
Відповідно з вимогами ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
ОСОБА_1 роз'яснено, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Суд своєю ухвалою може скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
ОСОБА_1 пояснив суду, що йому зрозумілі характер і суть обвинувачення і він визнає себе винним в скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, він не заперечує проти затвердження зазначеної угоди, йому зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
При цьому ОСОБА_1 пояснив, що зможе виконавши взяті на себе зобов'язання.
Вислухавши прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і на відповідність вимогам КК України (зокрема, щодо узгодженої міри покарання), суд прийшов до висновку, що можливо затвердити зазначену угоду та ухвалити вирок на підставі цієї угоди з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 18 липня 2013 року між прокурором прокуратури м. Сніжного Донецької області Очеретьком Д.О. та ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 1 ст. 263 КК України.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. ст.ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчій інспекції про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - не обирати.
Вирок може бути оскаржений сторонами кримінального провадження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та на підставах, визначених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя:
В. Є. Радченко