Єдиний унікальний номер №243/10935/13-ц
Номер провадження №2/243/3980/2013
28 листопада 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Лаптєва М.В.
при секретарі Хміль О.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ТОВ «Цидило і К» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги, -
15.11.2013 року ТОВ «Цидило і К» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги, мотивуючи свої вимоги тим, що боржники є власниками та наймачами квартири АДРЕСА_1 та мають особовий рахунок № НОМЕР_2. Згідно ст.. 68 ЖК України п. 5 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату. Відповідачі неналежним чином виконують свої обов'язки по оплаті житлово - комунальних послуг та станом на 01.11.2013 року мають заборгованість перед відповідачем в сумі 3408 грн. 39 коп. Крім того, зазначали, що ними було перервано строк позовної давності для звернення до суду з цими вимогами, оскільки вони у 2013 році вертались до суду з вимогами про видачу судового наказу, а відповідачі цей наказ скасували, тобто вони є обізнаними про існування у них заборгованості. Просять суд стягнути з відповідачів зазначену заборгованість та 229,40 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 який діє на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилався на обставини, які викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, фактично не заперечуючи існування заборгованості, просила суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та перерахувати заборгованість за останні три роки.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав частково, просив суд застосувати при вирішенні спору строк позовної давності і перерахувати заборгованість за останні три роки.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав частково, просив суд застосувати при вирішенні спору строк позовної давності і перерахувати заборгованість за останні три роки.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Цидило і К» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні боржники є власниками та наймачами квартири АДРЕСА_1 та мають особовий рахунок № НОМЕР_2. Між позивачем і відповідачем встановилися фактичні договірні відносини, оскільки позивач фактично надавав відповідачу житлово-комунальні послуги по утриманню жилого будинку та прибудинкової території, а відповідач використовував дані послуги для задоволення власних потреб та не відмовлявся від них.
Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради № 153 від 18.03.2009 року затверджені тарифи на послуги по утриманню будинків, споруд та придомових територій у жилому фонді комунальної власності м. Слов'янська, перелік цих послуг
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у відповідності о якого одна сторона (боржник) зобов'язання здійснити на користь іншої сторони (Кредитора) відповідні дії.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Аналіз дії цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим ст. 4 цього Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладанні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Водночас ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1, 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладання договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладання договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і не звільняє споживача від оплати виконавцю наданих житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.
Згідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач послуг має право на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг та на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
Таким чином, споживач житлово-комунальних послуг не має права самостійно визначити рівень стандартів та обсягу надаваємих житлово-комунальних послуг та самостійно визначати розмір щомісячного платежу за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України тягар утримання майна покладений на власника, який зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заборгованість відповідачів перед позивачем з комунальних послуг по утриманню жилого будинку та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_1 станом на 01.11.2013 року складає 3408,39 грн. Однак відповідачі фактично не заперечуючи існування заборгованості не погоджуються з її розміром, посилаючись на необхідність застосування до вимог позивача трирічного строку позовної давності.
Однак до вимог відповідачів про застосування строків позовної давності суд відноситься критично та не приймає їх до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, як вбачається з пояснень відповідачки, даними нею безпосередньо в судовому засіданні, вона періодично здійснювала комунальні платежі, однак робила це не в повному обсязі, внаслідок чого і утворилась існуюча заборгованість. Таким чином, суд приходить до переконання, що своїми діями по частковій сплаті боргу відповідач переривала позовну давність та її протікання починалося заново. За таких обставин на теперішній час у суду немає підстав для її застосування.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2013 року судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості з комунальних послуг судом скасовано на підставі заяви відповідачів (а.с.9).
Згідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Оскільки позивачем також було перервано строк позовної давності у зв'язку із зверненням до суду з заявою про видачу судового наказу, тому заборгованість відповідачів у розмірі 3408 грн. 39 коп. підлягає стягненню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Отже, з відповідачів на користь позивача, також, підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви до суду у сумі 229,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 88, 130, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 66, 68 ЖК України, ст.ст. 6, 11, 208, 257, 267, 322, 405, 509, 626, 630 ЦК України, ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року, суд, -
Позовні вимоги ТОВ «Цидило і К» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН надати неможливо, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН надати неможливо, що проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Циділо і К», р/р 26006000004774 в ПАТ «Індексбанк» м. Київ МФО 300614, код ОКПО 14361575, суму заборгованості з комунальних послуг у розмірі 3408 грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 229 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду М.В. Лаптєв