ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 листопада 2013 року 16:23 № 826/17546/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Дегтярьової О.В., Добрівської Н.А., за участю секретаря судового засідання Ткачук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДепартаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Державної виконавчої служби України
провизнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження
за участю:
від позивача - Середній А.В.;
від відповідача - Малиш Т.О.
Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2013 року (ВП № 40233411).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2013 року (ВП № 40233411) є незаконною і виданою з перевищенням повноважень, оскільки стягувач у виконавчому провадженні, на думку позивача, подав заяву про примусове виконання судового рішення з пропущенням трирічного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, що є порушенням статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 18 листопада 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні 18 листопада 2013 року заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ подано у межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, встановленого статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент видачі виконавчого документу.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
13 жовтня 2010 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 2а-12584/10/2670, відповідно до якого визнано протиправними і скасовано Розпорядження Київського міського голови № 430 від 20 липня 2010 року «Про припинення державної служби ОСОБА_3» та Наказ Головного управління культури і мистецтв № 252-К від 27 липня 2010 року «Про ОСОБА_3»; зобов'язано Київського міського голову та Головне управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинити визначені чинним законодавством дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 20 липня 2010 року; зобов'язано Київського міського голову та Головне управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2010 року до моменту поновлення на роботі; відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та виплати середнього заробітку за 1 місяць - виконати негайно.
Також, у даному виконавчому листі зазначено, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 13 жовтня 2013 року.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною від 16 жовтня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 40233411 на підставі виконавчого листа № 2а-12584/10/2670, виданого 13 жовтня 2010 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинити визначені чинним законодавством дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 20 липня 2010 року та здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2010 року до моменту поновлення на роботі.
Позивач, вважаючи зазначену постанову такою, що винесена з порушенням статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: пропущенням трирічного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону).
Пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виконавчого листа за № 2а-12584/10/2670, строк пред'явлення останнього до виконання - до 13 жовтня 2013 року.
З матеріалів виконавчого провадження ВП № 40233411 також вбачається, що ОСОБА_3 (стягувач у виконавчому провадженні № 40233411) звернувся з заявою до Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2а-12584/10/2670 11 жовтня 2013 року, про що свідчить відмітка відповідача на вказаній заяві за вх. № є-14572.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на пункт 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент відкриття виконавчого провадження № 40233411), а саме те, що виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законом з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, враховуючи, що виконавчий лист № 2а-12584/10/2670 було видано 13 жовтня 2010 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 13 жовтня 2013 року, а стягувач у виконавчому провадженні № 40233411 звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2а-12584/10/2670 11 жовтня 2013 року, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40233411.
При цьому зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження № 40233411 від 16 жовтня 2013 року про те, що заява про примусове виконання подана 15 жовтня 2013 року не свідчить, на думку суду, про незаконність даної постанови, позаяк стягувач у виконавчому провадженні звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідачами свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді О.В. Дегтярьова
Н.А. Добрівська