ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 листопада 2013 року 10:34 № 826/17003/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрікт"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення №0005012203 від 19.04.2013
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрікт» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС від 19.04.2013 року № 0005012203.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Збутпроект-1», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта перевірки від 11.04.2013 року № 347/2203/34480243 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стрікт» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в результаті взаємовідносин з ТОВ «Збутпроект-1» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали адміністративниого позову та доданих до нього матеріалів, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставині, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрікт» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.07.2006 року та перебуває на обліку в ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків. За перевіряє мий період позивач здійснював наступні види діяльності: інші спеціалізовані будівельні роботи н. в. і у., діяльність у сфері архітектури. Кріт того, позивач має ліцензію на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з відповідним додатком.
В період з 04.04.2013 по 09.04.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стрікт» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в результаті взаємовідносин з ТОВ «Збутпроект-1» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.04.2013 року № 347/2203/34480243.
Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого при взаємовідносинах з ТОВ «Збутпроект-1» встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року у сумі 136252 грн.
Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року в сумі 136252 грн. в результаті здійснення ним господарських операцій з ТОВ «Збутпроект-1», яке, в свою чергу, здійснює господарську діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.
Зокрема, відповідачем отримано лист ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1477/7/2610/3 від 07.03.2012 року з копією відібраних пояснень громадянина ОСОБА_1, який значиться директором і засновником ТОВ «Збутпроект-1». Згідно пояснень ОСОБА_1 не має відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Збутпроект-1».
Крім того, в обґрунтування заперечень відповідачем долучено до матеріалів справи копію обвинувального вироку від 01.03.2013 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, у квітні 2011 року підробив та збів за грошову винагороду невстановленій особі статутну (реєстраційну) документацію ТОВ «Збутпроект-1», яка є офіційною документацією та посвідчується нотаріусом з метою наступного її використання. Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, повністю підтвердив, у зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Податковий орган вважає дані обставини належними, достатніми та допустимими доказами протиправності формування позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Збутпроект-1».
На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 року № 0005012203, яким позивачу в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 136252,00 грн. за грудень 2011 року.
На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягають скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Збутпроект-1», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Матеріали справи свідчать, що 03.10.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Збутпроект-1» (Виконавець) укладено Договір № 1-10 на виконання робіт.
Згідно умов Договору Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити наступну роботу: підготовчі роботи для нанесення гідроізоляції, антикорозійний та хімічний захист горизонтальних та вертикальних поверхонь (пусковий комплекс м. Бердичів). Ціна договору визначається згідно кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору та представляється Виконавцем. Оплата за цим Договором проводиться на основі актів виконаних робіт (послуг) при наявності коштів на рахунку Замовника або іншими формами оплати, що не суперечать чинному законодавству.
На виконання умов Договору між позивачем та контрагентом складений акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкові відомості ресурсів. Згідно наданих актів позивачу надавались послуги гідроізоляції у листопаді та грудні 2011 року. При цьому ТОВ «Збутпроект-1» виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи. Відомості про порядок здійснення оплати за надані послуги в матеріалах справи відсутні.
Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Збутпроект-1» (Виконавець) укладено Договір від 15.11.2011 року № 15/11-ПР, згідно умов якого Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити наступну роботу: капітальний ремонт систем обліку газу з встановленням блок-боксів на газо-розподільчу станцію Одеського ЛВУМГ. Виконавець зобов'язується оплатити Замовнику 5% комісії від суми Договору, яка складає 33130,12 грн., в т.ч. ПДВ - 5512,69 грн.
На виконання умов Договору між позивачем та контрагентом складений акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкові відомості ресурсів. Згідно наданих актів позивачу надавались послуги капітального ремонту систем обліку газу грудні 2011 року. При цьому ТОВ «Збутпроект-1» виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи. Відомості про порядок здійснення оплати за надані послуги в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно п. 1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Статтею 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню)до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту такого звітного періоду.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту, відповідно, зменшення податкового зобов'язання платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з обставин справи, позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Збутпроект-1» у зв'язку з отриманням послуг.
Суд звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Судом встановлено, що станом на дату написання акту перевірки засновником та директором ТОВ «Збутпроект-1» був ОСОБА_1.
Спростовуючи позовні вимоги представником відповідача надано суду копію вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року з відміткою про набрання законної сили 18.03.2013 року, в якому зазначено: «ОСОБА_1, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, в квітні 2011 року підробив та збув за грошову винагороду в розмірі 100 доларів СШ невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_2 статутну (реєстраційну) документацію ТОВ «Збутпроект-1», яка є офіційною документацією та посвідчується нотаріусом з метою її наступного використання невстановленими слідством особами шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України визнав повністю, покаявся, повністю підтвердивши обставини вчиненого.»
Згідно вироку Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.
Згідно довідки вирок Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року відносно засудженого ОСОБА_1 набув законної сили 18.03.2013 року, а отже вказаний вирок приймається судом у якості обов'язкового доказу.
Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи, а саме: договори, укладені між позивачем та ТОВ «Збутпроект-1», податкові накладні підписані ОСОБА_1.
Водночас, як свідчить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року ОСОБА_1 з моменту реєстрації товариства жодних дій від імені та як директор ТОВ «Збутпроект-1» не вчиняв, договори не укладав, в актах не розписувався.
Таким чином, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу ідентифікувати участь ТОВ «Збутпроект-1» у наданні послуг позивачу, при цьому, не дають змогу ідентифікувати особу, якою підписувались Договори, акти, податкові накладні, оскільки, як вже зазначалось згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року ОСОБА_1 з моменту реєстрації товариства жодних дій від імені та як директор ТОВ «Збутпроект-1» не вчиняв, договори не укладав, в актах не розписувався.
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Збутпроект-1» носять реальний характер, а послуги ТОВ «Збутпроект-1» використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.
Суд враховує посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності платника податків,однак зауважує, що даний принцип не може бути застосований при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у разі недоведеності реальності господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю такого платника податків.
Окрім викладеного, суд зазначає, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 січня 2011 року, а також постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11.
Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України шляхом збільшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 136252,00 грн. за грудень 2011 рокує обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Стрікт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 року № 0004202201 є правомірним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрікт» не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрікт» відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник