24 вересня 2013 р. Справа № 804/9851/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛуніна О.С.
при секретаріЛєскіні М.С.
за участю:
представника позивача представника відповідача представника відповідача Потуремець Т.І. Малютіна В.Е. Бойко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Виробниче об'днання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення
У липні 2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м Дніпропетровську від 09.07.2013р. за №00000661420 на суму 1485969 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не те, що за результатами перевірки із заявленої підприємством суми у розмірі 2 341 728грн., відповідач визнав у декларації за квітень 2010р. (березень 2010р.) суму до відшкодування ПДВ розмірі 1039435грн., а суму у розмірі 1 304 293грн., не визнав на підставі того, що відповідач не отримав матеріалів щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з позивачем. Таким чином, відправив цю суму на дослідження. Позивач в уточнюючих розрахунках №9130 від 30.07.2010р. був вимушений зняти і перенести її у рядок 24 декларації. На даний час відповідачем, підприємству не відшкодована сума у розмірі 1 302 293,0грн. із заявленої суми та сума у розмірі 264 858грн., яка визначена у рядку 24 декларації. Таким чином, залишок не відшкодованої суми ПДВ підприємству складає у розмірі 1 485 969,0грн. На протязі червня 2010р. по березень 2013р. вищевказані суми так і не були досліджені відповідачем, а коли в червні 2013р. відповідач прийшов на підприємство з позаплановою виїзної перевіркою, то застосував до неї позовну давність строком 1095 років. Тому позивач вважає дії відповідача противоправними та суперечливими, оскільки відповідач навмисно затягнув дослідження вищевказаних сум, для того, щоб застосувати строк позовної давності 1095років і уникнути відшкодування ПДВ.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази та заслухавши думку сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.06.2013 року співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством «Виробниче об'єднання південний машинобудівельний завод ім.. Макарова» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту а лютий 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку а березень 2013 року, про що складено акт № 442/14.2-14308368.
На підставі зазначеного акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку про те, що перевіркою не встановлено порушень, при відображенні «ВО ПМЗ ім.. Макарова» у декларації за лютий 2013 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 1277 683 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 року у сумі 539 219 грн. За результатами перевірки заявлене бюджетне відшкодування «ВО ПМЗ ім.. Макарова» за березень 2013 року у сумі 368 187 грн. залишається на дослідженні. На порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України з врахуванням термінів давності, визначених ст.. 102 р. ІІ Податкового кодексу України, підприємством «ВО ПМЗ ім.. Макарова» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за березень 2013 року на суму 1 485 969 грн.
За результатами перевірки фактів, викладених у акті перевірки, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУМД було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 09.07.2013 року №0000661420 на суму 1485969 грн.
З матеріалів справи вбачається, що як підстава для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідачем зазначено порушення ВО «ПМ ім.. О.М. Макарова» вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, з врахуванням термінів давності, визначених ст.. 102 р. ІІ Податкового кодексу України, а саме залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та може бути відшкодований платнику податку в декларації з ПДВ за березень 2013 року завищено у розмірі 1485969 грн., в тому числі за період за березень 2010 року на 1485969 грн.
Відповідно до абзацу 1, 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Із аналізу положень ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Суд враховує, що на момент накопичення залишку від'ємного значення за серпень 2012 р. у розмірі 7 898 766грн., який визначається у рядку 24 декларації ПДВ за попередні звітні періоди: травень 2008 р. на 452800грн., листопад 2008 р. на суму 199207грн., грудень 2008 р. на 1338707грн., січень 2009 р. на суму 261804грн., лютий 2009 р. на 2162710грн., березень 2009 р. на 51207грн., квітень 2009 р. на 2777621грн., травень 2009 р. на суму 133940грн., червень 2009 р. на 320045грн. та серпень 2009 р. на 200725грн. відповідно до умов договорів, факт оплати не наступив, але на підставі виникнення податкового зобов'язання, позивачу його контрагентами виставлялися податкові накладні.
Оскільки виникло податкове зобов'язання, позивач у кожному податковому звітному періоді та в податкових деклараціях в рядку 24 ці суми відображав і відповідач ці суми затверджував та приймав без заперечень, що підтверджується податковими деклараціями та актами виконаних робіт.
Відповідач не навів правомірних доводів в акті від 19.06.2013 р. та в податковому повідомленні-рішенні, на підставі яких документів та нормативних актів застосовано позивачу до рядка 24 податкової декларації термін позовної давності строком 1095 днів на суму 1485 969 грн.
Пунктом 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III визначено граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність-строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Даними нормами законів не встановлено строків давності для формування платником податку на додану вартість податкового кредиту.
Поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, зокрема порядок формування податкового кредиту, було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинним на час виникнення спірних відносин).
Даним Законом не передбачено строків давності, які б обмежували право платника податку на додану вартість на податковий кредит.
В силу вимог п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.
Формування податкового кредиту позивачем на суму 7 898 766 грн. відбувалося на підставі податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, яка має силу податкового і одночасно розрахункового документу та підтверджує факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування.
Відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, тобто формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, само по собі не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.
Всі платежі відбувалися у межах строку позовної давності 1095 днів, як передбачено ст. 102 р. II Податкового кодексу України, але слід зазначити, що відносини у сфері господарських операцій та формування податкового кредиту, оплати за період: травень 2008р. на 452800 грн., за листопад 2008р. на суму 199207 грн., за грудень 2008р. на 1338707 грн., за січень 2009р. на суму 261804 грн., за лютий 2009р. на 2162710 грн., за березень 2009р. на 51207 грн., за квітень 2009р. на 2777621 грн., за травень 2009р. на суму 133940 грн., за червень 2009р. на 320045 грн. та за серпень 2009р. на 200725 грн. відбувалося відповідно до п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (на час чинності до набрання чинності Податкового кодексу України з 01.01.2011р.).
Суд звертає увагу на листи Державної податкової служби України від 12.01.2012р. №808/7/15-3417-16 та №608/6/15-3415-16.
Державна податкова служба України визначає, згідно зі статтею 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному і відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного і (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.
Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).
Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач мав всі належні права на зменшення податкового кредиту у рядку 24 декларації ПДВ за березень 2013 року на суму 1485969 грн. так як позовна давність на цей рядок не розповсюджується, у зв'язку з тим, що за позивачем зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 09.07.2013р. за №00000661420 на суму 1485969 грн. Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам діючого законодавства України.
На підставі ч.1.ст. 94 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати у сумі 2 294 грн.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Державного підприємства «Виробниче об'єднання південний машинобудівельний завод ім.. Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 09.07.2013р. за №00000661420 на суму 1485969 грн..
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Виробниче об'єднання південний машинобудівельний завод ім.. Макарова» судові витрати у розмірі 2294 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2013 року
Суддя З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 30.09.2013р. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна