копія
28 листопада 2013 р. Справа № 804/13067/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
04.10.2013 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправними дії Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо стягнення суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчий дій;
- скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.08.2012 року ВП № 30654546 та від 07.08.2013 року ВП № 30654795, постанови про стягнення з божника витрат на проведення виконавчих дій від 07.08.2012 року ВП № 30654546 та від 07.08ю.2012 року № 30654792.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від відповідач під час винесення оскаржуваних постанов порушив статтю 33 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідач відкривши два виконавчих провадження по виконавчих написах № 6018 та № 6019 мав їх об'єднати у зведене виконавче провадження та проводити виконавчі дії в межах загальної суми боргу та у зв'язку з цим стягувати виконавчий збір один раз. Також позивач наголосив на тому, що відповідач не своєчасно повідомив його про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості своєчасно добровільно виконати вимоги виконавчого документу.
Ухвалою суду від 11.11.2013 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 28.11.2013 року позивачe поновлено строк звернення до суду із адміністративним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Також відповідач через відділ діловодства суду надав письмові заперечення на позовні вимоги, у яких вказав на те, що оскаржувані постанови прийнято на підставі, в мсжах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем не приймалось рішення про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, оскільки у виконавчих документах запропоновано звернути стягнення на два різних об'єкти нерухомого майна, а не стягнуто кошти з позивача. Також відповідач наголосив на тому, що ним направлено позивачу постанови про відкриття виконавчих проваджень, у добровільному порядку пощивач не виконав вимоги виконавчих документів, а тому відповідач стягнув з позивача виконавчий збір.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відповідача знаходилися два виконавчих написа нотаріуса від 29.11.2011 року № 6018 та № 6019, у відповідності до яких звернуто стягнення на квартири АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_2; за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», загальна сума становить еквівалент 229 323,74 доларів США та 306 515,58 грн.
Постановами відповідача від 13.01.2012 року відкриті виконавчі провадження з приводу примусового виконання двох виконавчих написів нотаріуса від 29.11.2011 року № 6018 та № 6019 та запропоновано боржнику - позивачу у строк до 19.01.2012 року добровільно виконати вимоги виконавчого документу.
Вказані постанови позивач отримав 18.01.2012 року, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, які знаходяться у матеріалах справи.
Судом також встановлено, що 07.08.2012 року відповідачем винесено дві постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 30654546 та ВП № 30654795, якими стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 213 858,29 грн. відповідно кожною постановою.
07.08.2012 року відповідачем винесено дві постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 30654546 та ВП № 30654795, якими стягнуто з позивача витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 12,72 грн. відповідно кожною постановою.
Суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Таким чином, відповідач відкривши два виконавчих провадження про стягнення коштів з одного боржника повинен був їх об'єднати у зведене виконавче провадження, що останнім не було зроблено.
Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Суд зазначає, що не виконання відповідачем свого обов'язку стосовно об'єданння кількох виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження призвело до винесення постанов державним виконавцем про стягнення двічі з боржника виконавчого збору у розмірі 213 858,29 грн., хоча за виконавчими написами нотаріуса стягується один і той самий розмір заборгованості - еквівалент 229 323,74 доларів США та 306 515,58 грн., та на користь одного стягувача.
Згідно п.3 та п.8 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особами і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином, суд вважає, що під час винесення постанов від 07.08.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 30654546 та ВП № 30654795, відповідач діяв не обгрунтовано, а саме: не врахував наявність двох виконавчих проваджень стосовно позивача, у яких стягувач стягує одну і ту саму суму заборгованості, не виніс постанову про об'єднання кількох виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, що у свою чергу призвело до подвійного стягнення виконавчого збору з позивача.
Також відповідач під час винесення постанов від 07.08.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 30654546 та ВП № 30654795 не дотримався необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особами і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), оскільки метою стягнення виконавчого збору є саме стимулювання боржника виконати вимоги виконавчого документу, а не додаткове стягнення з боржника грошових коштів.
Одночасно суд зазначає, що постанови від 07.08.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 30654546 та ВП № 30654795 згідно п.7 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчими документами, а отже повинні відповідати вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.п. д) п.1.5.1 Інструкції з примусового виконання рішень, як затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.
Суд зазначає, що постанови від 07.08.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 30654546 та ВП № 30654795 не відповідають вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містять найменування стягувача та індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, хоча останні були відомі відповідачу, оскільки стягувач зазначив вказані дані у заяві про відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного суд вважає постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.08.2012 року ВП № 30654546 та від 07.08.2013 року ВП № 30654795 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене дії відповідача що стягнення з позивача сум виконавчого збору є протиправними.
Щодо скасування постанов про стягнення з божника витрат на проведення виконавчих дій від 07.08.2012 року ВП № 30654546 та від 07.08.2012 року № 30654792, то суд зазначає наступне.
Постанови від 07.08.2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 30654546 та ВП № 30654795 згідно п.7 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчими документами, а отже повинні відповідати вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.п. д) п.1.5.1 Інструкції з примусового виконання рішень, як затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.
Суд зазначає, що постанови від 07.08.2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 30654546 та ВП № 30654795 не відповідають вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містять дату набрання законної (юридичної) сили рішенням, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо виконавчий документ не відповідає вимоги статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Таким чином, відповідач відкривши два виконавчих провадження про стягнення коштів з одного боржника повинен був їх об'єднати у зведене виконавче провадження, що останнім не було зроблено та стягувати з боржника
Суд зазначає, що не виконання відповідачем свого обов'язку стосовно об'єднання кількох виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження призвело до винесення постанов державним виконавцем про стягнення двічі з боржника витрат на проведення виконавчих дій, чим порушено 3 та п.8 ч.3 ст. 2 КАС України.
На підставі викладеного, суд вважає протиправними дії Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо стягнення суми витрат на проведення виконавчий дій, а постанови про стягнення з божника витрат на проведення виконавчих дій від 07.08.2012 року ВП № 30654546 та від 07.08.2012 року № 30654792 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо стягнення суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчий дій;
Визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.08.2012 року ВП № 30654546 та від 07.08.2013 року ВП № 30654795, постанови про стягнення з божника витрат на проведення виконавчих дій від 07.08.2012 року ВП № 30654546 та від 07.08ю.2012 року № 30654792.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 328,41 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 28.11.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін