29.10.2013 р. справа № 5015/3853/12
За первісним позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант" (спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захар Беркут"
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захар Беркут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант" (спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями)
про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди, стягнення збитків та немайнової (моральної) шкоди
Головуючий суддя Фартушок Т.Б.
cуддя Мороз Н.В.
cуддя Матвіїв Р.І.
cекретар Полюхович Х.М.
Представники:
Позивача (за первісним позовом): Романчук Д.М.- представник, довіреність в матеріалах справи;
Відповідача (за зустрічним позовом):Потинський А.-представник, довіреність в матеріалах справи
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант" (спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захар Беркут" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 17.09.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11год. 00хв. 27.09.2012р.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Захар Беркут" заявлено зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант" (спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями) про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди, стягнення збитків та немайнової (моральної) шкоди.
26.03.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі за зустрічним позовом та розгляд справи призначено спільно з первісним позовом в судовому засіданні на 11год. 30хв. 27.03.2013р.
Розгляд справи відкладався та строк розгляду справи продовжувався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі; в судових засіданнях протягом розгляду справи оголошувались перерви.
Склад колегії суддів змінювався відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду.
Судом відхилено заяви Савицького В.М., Круглова О.М., Нагірного В.М. про залучення до участі в справі у якості третіх осіб з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 14.05.2013р.
Протягом розгляду справи представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які вручені чи скеровані Учасникам процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача за первісним позовом в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечив, надав усні пояснення по суті спору.
Представник Відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив, зустрічний позов підтримав, надав пояснення по суті спору.
14.05.2013р. Відповідачем за зустрічним позовом подано заяву про зменшення розміру позовних вимог зустрічного позову, яка прийнята судом.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалах господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4.-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Щодо первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захар беркут» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору оренди від 31.07.2009 року.
31.07.2009р. між ТзОВ «Октант» (Орендодавець) та ТзОВ «Захар Беркут» (Орендар) укладено договір оренди бази відпочинку «Захар Беркут», яка розташована за адресою: Львівська область, Сколівський район, с.Волосянка, вул. Богдана Хмельницького, 1 для здійснення господарської (підприємницької) діяльності (надання послуг) в сфері туристично-готельної ресторанної, відпочинково-розважальної діяльності.
За договором оренди від 31.07.2009р. Орендодавцем передано Орендарю майно відповідно до Додатків №1 та №2 до Договору від 31.07.2009р.
Згідно п.п.11.1 п.11 Договору від 31.07.2009р., цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 30.07.2012р.
Відповідно до п.п.11.2 п.11 Договору від 31.07.2009р., дія цього договору оренди припиняється внаслідок закінчення терміну на який його було укладено.
Обґрунтовуючи підстави звернення з первісним позовом, Позивач за первісним позовом зазначає, що до закінчення вказаного вище терміну дії Договору від 31.07.2009р., тобто 30.07.2013р., ТзОВ «Октант», в особі керівника Савицького В.М., звернувся до ТзОВ «Захар Беркут» з вимогою про необхідність звільнення орендованого майна-бази відпочинку «Захар Беркут» та повернення його орендодавцю.
На адресу Савицького В.М. надійшов лист-відповідь ТзОВ «Захар Беркут» за підписом директора Бігун Г.Г. вих. № 14/08/2012-1 від 14.08.2012 року «Щодо вимоги про припинення дії договору оренди та звільнення майна», в яком Відповідач за первісним позовом повідомив про те, що відповідно до Додаткової угоди №4 від 25.05.2012 року до Договору оренди від 31.07.2009 року, укладеної між Сторонами, продовжено термін дії оренди бази відпочинку «Захар Беркут», що знаходиться за адресою: вул.Б.Хмельницького в с.Волосянка Сколівського району Львівської області, терміном на один рік - до 30.08.2013р. Зокрема, п.11.1 Договору оренди викладено в новій редакції наступного змісту: «11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту передачі об'єкта оренди в користування Орендарю та підписання Акту приймання-передачі Об'єкта оренди і діє до 30 серпня 2013 року».
Вказана додаткова угода укладена на підставі рішення комітету кредиторів у справі №27/145 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант» (спільного українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями).
Додаткова угода №4 від 25.05.2012 року до Договору оренди від 31.07.2009р., зі сторони ТзОВ «Октант» підписана керуючим санацією ТзОВ «Октант» арбітражним керуючим Кобельником О.С., який діє на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 02.12.2011р. у справі №27/145 та ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На думку Позивача за первісним позовом, внаслідок укладення Додаткової угоди №4 від 25.05.2012р. слід вважати, що Договір оренди від 31.07.2009р. фактично укладено на 4 (чотири роки) і l (один) місяць з 31.07.2009р. до 30.08.2013р.
В зв'язку з цим, посилаючись на приписи ч.2 ст.793 ЦК України, яка передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше, та ст.203 ЦК України, вказує на недійсність (нікчемність) Договору оренди від 31.07.2009р., як такого, що укладено в простій письмовій формі без дотримання обов'язкової нотаріальної форми посвідчення договору. На підставі ст.ст.215, 216 ЦК України Позивач за первісним позовом просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом виселення Відповідача з орендованого майна.
Заперечуючи по суті позовних вимог, Відповідач за первісним позовом вказує на те, що Договір оренди від 31.07.2009р. не порушує вимог ст.793 ЦК України, оскільки спірний договір укладено Сторонами на строк з 31.07.2009р. до 30.07.2012р. (на два роки одинадцять місяців та тридцять днів) (п. 11.1. Договору), а тому не потребував нотаріального посвідчення, так як строк, на який він укладався, на момент укладення становив менше трьох років.
Посилаючись на Додаткову угоду №4 від 25.05.2012р. Відповідач за первісним позовом вказує на те, що укладення додаткової угоди змінило правовідносини між сторонами, котрі виникли на підставі Договору оренди від 31.07.2009р., та спричинило виникнення нових стосунків між сторонами, які базуються на комплексі погоджених умов, як основного договору, так і умов додаткової угоди. При цьому Відповідач за первісним позовом покликається на аналогічну правову позицію, викладену в постановах Вищого господарського суду України у справі №13/250-пд-06 від 13.02.2007р. та №22/5005/10265/2011 від 11.04.2012р.
Крім того, Відповідач за первісним позовом вказує на те, що позовну заяву у даній справі підписано гр.Савицьким В.М., який не має права діяти від імені та в інтересах юридичної особи ТзОВ «Октант», в тому числі підписувати і подавати в суд позовні заяви, що, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України, є підставою для залишення позову без розгляду.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що 28.09.2012р. спірний договір оренди від 31.07.2009р. припинено за згодою Сторін відповідно до угоди про припинення договору оренди.
28.09.2012р. між ТзОВ «Октант» (Орендодавець), в особі арбітражного керуючого - керуючого санацією ТзОВ «Октант» Босака О.Є., що діє на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. по справі №5015/2850/2012 (27/145), та ТзОВ «Захар Беркут» (Орендар) укладено новий договір оренди, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове, оплатне володіння та користування терміном до 28.09.2013р. базу відпочинку «Захар Беркут», яка розташована за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, с. Волосянка, вул.Богдана Хмельницького,1,3,3А (Об'єкт оренди) для здійснення господарської (підприємницької) діяльності (надання послуг в сфері туристично-готельної, ресторанної, відпочинково-розважальної діяльності).
На виконання умов вказаного договору від 28.09.2012р. між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі Об'єкту оренди, відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю в користування базу відпочинку «Захар Беркут» разом із розміщеними на ній об'єктами нерухомого та рухомого майна згідно погодженого Сторонами переліку.
Докази недійсності договору оренди від 28.09.2012р. сторонами не надано.
При вирішенні первісного позову господарський суд виходить з наступного.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п.6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст.215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ст. 179 Господарського кодексу України). При непогодженні вказаних умов договір є таким, що не відбувся.
З фактичних обставин справи вбачається, що сторонами Договору оренди від 31.07.2009р. було узгоджено всі істотні умови договору в розумінні ст.179 ГК України.
Господарський суд вважає безпідставним посилання Позивача за первісним позовом на недійсність (нікчемність) договору оренди у зв'язку з недотриманням нотаріальної форми посвідчення такого договору.
Відповідно до ч.1., 2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно ч.2 ст.793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
У відповідності зі статтями 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, за настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
З огляду на викладене, пунктом 11.1 Договору оренди встановлений строк дії даного договору, який визначений місяцями і роками, а саме, з 31.07.2009р. до 30.07.2012р. включно.
З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що термін дії спірного договору встановлений з 31.07.2009р. до 30.07.2012р. (на два роки одинадцять місяців та тридцять днів), а з моменту укладання додаткових угод до договору, починався наступний термін, тому спірний договір оренди не потребував нотаріального посвідчення так як строк, на який він укладався, на момент укладення становив менше трьох років.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Позивач не звертався до Відповідача при підписані угод з вимогою нотаріального посвідчення укладеного спірного договору.
З урахуванням вищезазначеного, правових підстав для визнання нікчемним Договору оренди від 31.07.2009р. та застосування наслідків його нікчемності не вбачається.
Додаткова угода №4 від 25.05.2012р., якою продовжено термін дії Договору оренди від 31.07.2009р., спричинила виникнення нових стосунків між сторонами, які базуються на комплексі погоджених умов, як основного договору, так і умов додаткової угоди.
Вказана правова позиція узгоджується з практикою вирішення аналогічних спорів Вищим господарським судом України, про що зазначено в постанові по справі №13/250-пд-06 від 13.02.2007р. та в постанові по справі №22/5005/10265/2011 від 11.04.2012р.
Таким чином, колегія суддів господарського суду приходить до висновку про те, що при укладенні Договору оренди від 31.07.2009р. сторонами не порушено вимог чинного законодавства щодо обов'язкового дотримання нотаріальної форми правочину, укладеного на строк понад три роки, оскільки на момент його укладення строк становив менше трьох років.
На час розгляду справи господарським судом спірний Договір оренди від 31.07.2009р. припинив свою дію відповідно до Угоди про припинення дії договору від 28.08.2012р.
Договором оренди від 28.09.2012р., який укладено між ТОВ «Захар Беркут» (Орендар) та ТОВ «Октант» (Орендодавець) в особі арбітражного керуючого - керуючого санацією Босака О.Є., що діє на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. по справі №5015/2850/12 (27/145) рішення комітету кредиторів ТОВ «Октант» від 26.09.2012р., між Сторонами виникли нові правовідносини щодо спірного майна. Господарський суд відхиляє як безпідставні доводи Позивача за первісним позовом про неукладення Договору оренди від 28.09.2012р., як такі що не відповідають вимогам закону, оскільки вказаний договір укладено уповноваженими особами та виконувався сторонами.
Недоведеність Позивачем за первісним позовом обставин, на які він посилається в позовній заяві, не може бути підставою для задоволення первісного позову.
Доводи Позивача за первісним позовом про нікчемність вказаного договору оренди від 28.09.2012р. у зв'язку з недотриманням сторонами при укладенні договору вимог ст.284 ГК України спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема додатковою угодою від 01.10.2012 року про внесення змін і доповнень до Договору оренди від 28.09.2012 року відповідно до вимог ст. 284 ГК України.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов до висновку про необхідність відмови в первісному позові з причин необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що незважаючи на укладення протягом розгляду справи нового договору, в суду відсутні правові підстави для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки між Сторонами, згідно доводів самого ж Позивача, залишились неврегульовані питання. Суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями станом на час прийняття рішення), що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Захар беркут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант» про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди, стягнення збитків та немайнової (моральної) шкоди.
Зустрічна позовна заява ТзОВ «Захар Беркут» до ТзОВ «Октант» про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди, стягнення збитків та немайнової (моральної) шкоди прийнята до розгляду господарським судом спільно із первісним позовом у даній справі з тих підстав, що дані позовні заяви взаємопов'язані, оскільки підставою позовних вимог у первісному позові Позивач зазначає нікчемність укладеного між Сторонами договору оренди від 31.07.2009р., а відтак, просить виселити Відповідача (Орендаря) з орендованого об'єкту. Позивач ж за зустрічним договором заперечує проти первісного позову, зазначає про дійсність договору оренди від 31.07.2009р. та про вчинення Позивачем за первісним позовом незаконних дій, спрямованих на виселення Орендаря з орендованого об'єкту. Відтак, обидва спори виникли з приводу користування тим же об'єктом оренди.
Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, ТзОВ «Захар Беркут» вказує на те, що внаслідок незаконного захоплення ТзОВ «Октант» в особі Савицького В.М. об'єкту оренди, а саме бази відпочинку «Захар Беркут», яке відбулось 28.12.2012р. під час розгляду даного спору господарським судом, ТзОВ «Захар Беркут» позбавлене можливості використовувати її за цільовим призначенням згідно укладеного договору оренди, що призвело до завдання значних збитків.
Відповідно до вимог, заявлених в зустрічному позові із врахуванням заяви від 14.05.2013р. про зменшення розміру позовних вимог, ТзОВ «Захар Беркут» просить зобов'язати ТзОВ «Октант» усунути перешкоди ТзОВ «Захар Беркут» у користуванні базою відпочинку «Захар Беркут», яка розташована за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, с.Волосянка, вул.Богдана Хмельницького, 1, 3, 3А, що включає в себе: спальний корпус, А-5, загальною площею 2170,8м2, котельню, Б, загальною площею 50,9м2; очисні споруди (насосна станція), Г, загальною площею 103,4м2; трансформаторну, Е, загальною площею 74,9 м2; ангар, Д, загальною площею 479,1м2, колодязі, к1-к5; пожежні резервуари в кількості 2 шт., загальною площею по 150м2; споруду нижньої привідної станції ППКД, загальною площею 499м2; канатно-крісельну дорогу, довжиною 2710 м, на 24 опорах; службовий будиночок, кафе на бугельному витягу №2, загальною площею 82,58м2; службовий будиночок, кафе на 19 опорі, загальною площею 82,58м2; верхній бугельний витяг №1, довжиною 750м, службовий будиночок, загальною площею 20м2; нижній бугельний витяг №2, довжиною 700 м, службовий будиночок, загальною площею 20м2; трансформаторні підстанції 400кВА, 250 кВА, 160 кВА, кабельна ЛЕП 10кВ; 0,4 кВ на гору Зворець.; ресторан на 48 місць на горі Зворець, очисні споруди, громадські вбиральні на горі Зворець, зовнішні мережі водозабезпечення і каналізації; мережі зв'язку, турнікети; телефонізацію від Славського до АТС бази; газопровід «АГРС Славсько - база «Захар Беркут»; благоустрій, освітлення і озеленення території; альтанки (6 шт. по 6м2); водозабір; будиночок охорони, загальною площею 30м2; повітряну ЛЕП (5 з/б опор, 140 м.); бугельний витяг №3, довжиною 792,2 м, службовий будиночок, загальною площею 20м2; кафе на бугельному витягу №1, загальною площею 32м2; службовий будиночок на 24 опорі, загальною площею 6м2; а також рухоме майно, шляхом надання безперешкодного доступу в будь-який час до вказаних об'єктів та їх використання в господарській діяльності. Крім того, Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ТзОВ «Октант» 356961,93грн. завданих прямих (реальних) збитків, 2375005,06грн. упущеної вигоди та 2943815,61грн. завданої немайнової (моральної) шкоди ділової репутації.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для звернення ТзОВ «Захар Беркут» до господарського суду із зустрічним позовом стали незаконні, на думку Позивача за зустрічним позовом, дії ТзОВ «Октант» в особі директора Савицького В.М., що пов'язані із виселенням ТзОВ «Захар Беркут» з орендованої ним на підставі договору оренди Бази відпочинку «Захар Беркут», які вчинені Позивачем за первісним позовом 28.12.2012р. до завершення вирішення даного спору в судовому порядку, внаслідок чого було порушено майнове право ТзОВ «Захар Беркут» та завдано значні матеріальні збитки і немайнову (моральну) шкоду.
Позовні вимоги ТзОВ «Захар Беркут» за зустрічним позовом в частині стягнення завданих прямих (реальних) збитків в сумі 356961,93грн. обґрунтовуються, зокрема, понесеними ТзОВ «Захар Беркут» витратами (збитками), внаслідок протиправного перешкоджання з боку ТзОВ «Октант» використанню об'єктом оренди за період з 28.12.2012р. по час звернення до суду (15.03.2013р.), а саме: витрати на охорону в сумі 40000грн.; витрати по сплаті заробітної плати за період чинення перешкод в доступі до об'єкту оренди в сумі 31549,08грн.; витрати по сплаті податків з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску в сумі 18305,48грн.; витрати за реактивну енергію в сумі 2676грн. та за активну енергію - 24513,64грн.; витрати за спожитий газ в сумі 204107,69грн.; витрати за надання послуг з відключення відпайки ПЛ-10 кВ в сумі 602,63грн.; витрати на оплату телекомунікаційних послуг та послуг телефонного зв'язку в сумі 6313,50грн.; витрати на оплату послуг цілодобового спостереження за протипожежним станом бази відпочинку в сумі 600грн.; прямі (реальні) збитки, пов'язані з втратою (знищенням) та неможливістю доступу до власного майна, що знаходиться на території туристичного комплексу на суму 28293,91грн.
Розмір прямих (реальних збитків) Позивач за зустрічним позовом підтверджує долученими до матеріалів справи договорами, актами виконаних робіт, платіжними документами, актом інвентаризації наявного майна за даними бухгалтерського обліку.
Так, зокрема, Позивачем за зустрічним позовом надано господарському суду докази наявності прямих збитків, пов'язаних із необхідністю оплати: - раніше оплачених туроператорами коштів: ПП «Каліпсо Україна» в сумі 126333,60грн. та ТзОВ «Реді-рест» - 3326,40грн. (договори про надання готельних послуг, укладені з ТзОВ «Захар Беркут»;- банківські виписки, що підтверджують перерахунок коштів за проживання на рахунок ТзОВ «Захар Беркут»; вимоги до ТзОВ «Захар Беркут» про повернення коштів; банківські виписки, що підтверджують повернення коштів з рахунку ТзОВ «Захар Беркут»); - охорону об'єкту, що перебуває в користуванні ТзОВ «Захар Беркут», при відсутності доходів від основної діяльності підтверджуються долученим до матеріалів справи договором про охорону, укладений з ПП «Аутпост-7»; актами здачі-прийняття робіт за січень-лютий 2013р. на загальну суму 40000грн.; банківськими виписками, що підтверджують оплату коштів; - виплати заробітної плати працівникам під час простою і відсутності доходів від основної діяльності підтверджуються відомостями про виплату заробітної плати в період 29.12.2012-15.03.2013рр. на загальну суму 31549,08грн.; - податків з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску під час простою і відсутності доходів від основної діяльності підтверджуються журналами проводок 64, 311 та 65, 311 за період 01.01.2013-14.03.2013р.р.; банківськими виписками, що підтверджують оплату коштів на загальну суму 18305,48грн.; - за послуги постачання електричної енергії, згідно договору, під час простою і відсутності доходів від основної діяльності підтверджуються договором постачання електричної енергії №56463, укладеним з ПАТ «Львівобленерго»; рахунком за реактивну енергію №319301/63286-2 на суму 2676грн.; журналом проводок 631, 311 за період 01.01.2013-14.03.2013р.р.; банківською випискою, що підтверджує оплату коштів в сумі 2 676грн.; рахунком за активну енергію №319301/63286-1 на суму 24513,64грн.; - за послуги постачання природного газу, згідно договору, під час простою і відсутності доходів від основної діяльності підтверджуються договором постачання природного газу №728, укладений з ПАТ «Львівгаз»; актами приймання-передачі природного газу в січні-лютому 2013 р.; рахунками за спожитий газ та його транспортування на суму 204107,69грн.; - за послуги зв'язку (інтернет) згідно договору, під час простою і відсутності доходів від основної діяльності підтверджуються договором №8/ЛМ від 01.02.2010 р., укладеним з ПрАТ «Київстар»; рахуном №36-1159925 від 31.01.2013р. на суму 1625,81грн.; - за послуги зв'язку (телефон) згідно договору, під час простою і відсутності доходів від основної діяльності підтверджуються договором №ЛВ 0690 від 06.12.2011р., укладеним з ПАТ «Укртелеком»; рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за січень-лютий 2013р. на загальну суму 3120грн.; журналами проводок 631, 311 за період 01.01.2013-14.03.2013р.р.; банківськими виписками, що підтверджують оплату коштів; - за послуги цілодобового спостереження за протипожежним станом, згідно договору, під час простою і відсутності доходів від основної діяльності підтверджуються договором №381/2009 - ПС від 15.12.2009р., укладеним з ПП «Деос спостереження»; актом надання послуг за січень-лютий 2013р. на загальну суму 600грн.; - збитки, пов'язані з неможливістю доступу до майна, що належить ТзОВ «Захар Беркут» і знаходиться на території ТК «Захар Беркут» та втратою майна підтверджується листом на адресу розпорядника майна ТзОВ «Октант» від 26.02.2013р. з проханням повернути належне ТзОВ «Захар Беркут» майно, що знаходиться на території ТК «Захар Беркут» або відшкодувати його вартість, згідно накладних; видатковими накладними на майно належне ТзОВ «Захар Беркут»; актом про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди від 22.04.2013р.; актом інвентаризації наявного та відсутнього майна від 22.04.2013р. на загальну суму 28293,91грн.
Підстави та розмір упущеної вигоди ТзОВ «Захар Беркут» в сумі 2375005,06грн. обґрунтовуються неможливістю використання ТзОВ «Захар Беркут» орендованої ним бази відпочинку у зимовий період за її цільовим призначенням - надання готельних послуг, послуг конференц-сервісу, гірськолижного витягу та експлуатації гірськолижних трас, також не було одержано доходи, на які він міг розраховувати за звичайних обставин.
Зокрема, Позивачем за зустрічним позовом наведено розрахунок розміру отриманих ТзОВ «Захар Беркут» доходів від здійснення господарської діяльності, пов'язаної з функціонуванням об'єкту оренди, а саме бази відпочинку «Захар Беркут» за аналогічний період 2010р. (з 29.12.2009р. по 15.03.2010р.) в сумі 1960315,60грн., за 2011р. (з 29.12.2010р. по 15.03.2011р.) - 2137947,71грн., за 2012р. (з 29.12.2011р. по 15.03.2012р.) - 2375005,06грн.
З долученої до позову довідки Львівського регіонального центру з гідрометеорології №30-04/24-106 від 14.03.2013р. вбачається, що за період з 29.12.2012р. по 14.03.2013р. в районі с.Волосянка Сколівського району Львівської області спостерігалися сприятливі погодні умови для надання туристичних послуг, відтак, ТзОВ «Захар Беркут», при можливості використання бази відпочинку за її цільовим призначенням, могло розраховувати на дохід, не менший, ніж був отриманий ним за аналогічний період 2012р., що становив 2375005,06грн.
Реальність отримання доходів Позивач за зустрічним позовом підтверджує також вжитими ТзОВ «Захар Беркут» заходами, спрямованими на їх отримання.
Так, зокрема, Позивачем за зустрічним позовом надано господарському суду докази розміру отриманих ТзОВ «Захар Беркут» доходів за аналогічний період 2010, 2011 та 2012 років та вжиття заходів, спрямованих на їх отримання, доходів від здійснення господарської діяльності в період з 29.12.2012 по 15.03.2013р., а саме: оборотно-сальдові відомості, що свідчать про отримання коштів від вищевказаної діяльності протягом періодів 29.12.2009-15.03.2010рр., 29.12.2010-15.03.2011рр., 29.12.2011-15.03.2012рр., а також про авансові платежі за послуги надані в ці періоди; банківські виписки, що підтверджують отримання коштів від вищевказаної діяльності протягом періодів 29.12.2009-15.03.2012рр., 29.12.2010-15.03.2011рр., 29.12.2011-15.03.2012рр.; договори з туроператорами та іншими юридичними особами, на основі яких мала здійснюватись діяльність в період 29.12.2012-15.03.2013рр.; заявки, подані туроператорами та іншими юридичними особами на надання клієнтам послуг в період 29.12.2012-15.03.2013рр. на загальну суму 176457,60грн.; договори суборенди, укладені з ФОП Матійків Я.І. і ФОП Гавдик Г.М.; листи від ФОП Матійків Я.І. і ФОП Гавдик Г.М. про неможливість сплати орендної плати згідно договору у зв'язку з неможливістю ведення господарської діяльності.
Підстави та розмір немайнової (моральної) шкоди обґрунтовується незаконними діями ТзОВ «Октант» в особі Савицького В.М., вираженими у фактичному виселенні ТОВ «Захар Беркут» з орендованої ним згідно чинного договору оренди Бази відпочинку «Захар Беркут». Крім того, Позивач за зустрічним позовом зазначає, що інформація стосовно нестабільної ситуації на території бази відпочинку поширилася в численних засобах масової по всій Україні та в подальшому стала відома діловим партнерам, клієнтам та відпочиваючим туристичної бази, що породило недовіру до нього та вплинуло на подальші ділові зв'язки з існуючими партнерами та клієнтами. Внаслідок відсутності у ТзОВ «Захар Беркут» будь-яких можливостей здійснювати господарську діяльність на території бази відпочинку, клієнти змушені були відкликати подані раніше заявки на бронювання номерів в готелі туристичної бази. Крім того, стало неможливим укладення нових договорів по досягнутих на стадії переговорів з контрагентами домовленостях. Враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також відсутність протягом тривалого часу з боку ТзОВ «Октант» дій, спрямованих на повернення законному користувачеві - ТзОВ «Захар Беркут» об'єкту оренди, останньому,згідно його доводів, було завдано значну немайнову (моральну) шкоду, яка оцінюється в розмірі завданих ТзОВ «Захар Беркут» збитків (прямих (реальних) збитків та упущеної вигоди) і становить 2943815,61грн.
При вирішенні зустрічного позову господарський суд виходить з наступного.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
У відповідності з вимогами п.4 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст.22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано ТзОВ «Октант», що 28.12.2012р. мало місце порушення права оренди ТзОВ «Захар Беркут» бази відпочинку «Захар Беркут» в с.Волосянка Сколівського району Львівської області в супереч умовам чинного договору оренди, укладеного 28.09.2012р. між ТзОВ «Октант» та ТзОВ «Захар Беркут».
Порушене право ТзОВ «Захар Беркут» користування об'єктом оренди за договором від 28.09.2012р. відновлено 22.04.2012р., що свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в частині зобов'язання ТзОВ «Октант» усунути перешкоди ТзОВ «Захар Беркут» у користуванні базою відпочинку «Захар Беркут», яка розташована за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, с. Волосянка, вул. Богдана Хмельницького, 1, 3, 3А.
22.04.2013р. ТзОВ «Октант» добровільно звільнено територію туристичної бази «Захар Беркут», внаслідок чого фактично усунено перешкоди ТзОВ «Захар Беркут» в користуванні Об'єктом оренди по Договору від 28.09.2012р. В цей же день ТзОВ «Захар Беркут», як Орендар туристичної бази «Захар Беркут» по Договору від 28.09.2012р., приступив до користування Об'єктом оренди та проведення інвентаризації наявного майна.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, пояснень представника Позивача за зустрічним позовом та не спростовано Відповідачем за зустрічним позовом, ТзОВ «Захар Беркут» внаслідок протиправного позбавлення права оренди бази відпочинку «Захар Беркут» в с.Волосянка Сколівського району Львівської області в період з 28.12.2012р. по 15.03.2013р. завдано прямі (реальні) збитки, упущену вигоду та завдано немайнову (моральну) шкоду, проте господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на недоведення вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою ТзОВ «Октант» та заявленими до стягнення ТзОВ «Захар Беркут» сумами збитків.
Як встановлено господарським судом, з 23.10.2009р. в провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа № 5015/3853/12 (27/145) про банкрутство ТзОВ «Октант».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2013 року у справі № 5015/3853/12 (27/145), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013р., припинено повноваження генерального директора ТзОВ «Октант» Савицького В.М. та тимчасово покладено виконання його обов'язків на розпорядника майна - арбітражного керуючого Босака О.Є.
Підставою припинення повноважень керівника ТОВ «Октант» стали, зокрема, встановлені судом факти неправомірних дій генерального директора ТзОВ «Октант» Савицького В.М. за час виконання ним обов'язків керівника підприємства, зокрема дії, пов'язані з тим, що 28.12.2012 року без погодження із розпорядником майна ТзОВ «Октант» та без відома комітету кредиторів ТзОВ «Октант», припинено користування орендарем ТзОВ «Захар Беркут» Туристичним комплексом «Захар Беркут» в с.Волосянка Сколівського району Львівської області, за відсутності відповідного рішення суду про недійсність чи розірвання договору оренди; чинення перешкод у здійсненні розпорядником майна у справі про банкрутство ТзОВ «Октант» повноважень розпорядника майна, а саме ненадання доступу до майна боржника та ненадання документів для проведення оцінки фінансово-господарської діяльності боржника; допущення Савицьким В.М. неефективного використання коштів боржника та інші обставини, викладені в судових рішеннях.
Таким чином, вказаними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено особу, винну у протиправному позбавленні ТзОВ «Захар Беркут» можливості використання об'єкту оренди, а саме Савицького В.М., який, діючи всупереч інтересам ТзОВ «Октант», вчинив дії, що спричинили завдання збитків ТзОВ «Захар Беркут».
Як вбачається з пояснень Представника позивача за зустрічним позовом та обгрутовується зустрічним позовом, підстави стягнення сум завданих прямих (реальних) збитків, упущеної вигоди та немайнової шкоди обґрунтовуються наявністю протиправної поведінки ТзОВ «Октант» в особі Савицького В.М., що полягає у незаконному захопленні 28.12.2012р. бази відпочинку «Захар Беркут».
Поряд з тим, матеріалами справи підтверджується, що з боку юридичної особи ТзОВ «Октант» вчинялись дії, спрямовані на виконання договірних зобов'язань, які виникли з договору оренди від 28.09.2013р., укладеного між ТзОВ «Октант» та ТзОВ «Захар Беркут», а саме передано майно, що становить об'єкт оренди та підписано відповідні акти передачі-приймання; підписувались додаткові угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди; після усунення Савицького В.М. з посади керівника ТзОВ «Октант» ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2013р. у справі № 5015/3853/12 (27/145), передано ТзОВ «Захар Беркут» об'єкт оренди за договором від 28.09.2012р.
Відтак, господарський суд приходить до висновку, що Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту завдання йому збитків саме Відповідачем за зустрічним позовом, а не іншою особою, а також причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою ТзОВ «Октант» та заявленими до стягнення ТзОВ «Захар Беркут» сумами збитків.
Враховуючи вищенаведене, в зв'язку з недоведенням обставин, викладених в позовній заяві, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити повністю за недоведеністю.
Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
29.10.2013р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено повний текст рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст складено, з врахуванням вихідних, 04.11.2013р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наслідки розгляду спору, судові витрати у справі за первісним позовом слід покласти на Позивача за первісним позовом; судові витрати за зустрічним позовом слід покласти на Відповідача за зустрічним позовом.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст.4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, суд -
1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя головуючий Фартушок Т.Б.
Суддя Мороз Н.В.
Суддя Матвіїв Р.І.