27 листопада 2013 р.Справа № 821/1250/13-а
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді-доповідача - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,
при секретарі Берекет Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман-Агро" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман-Агро" до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В квітні 2013 року позивач звернувся до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області ДПС № 0000422200 від 25 березня 2013 року, щодо донарахування податку на додану вартість на суму 10087,25 гривні, штрафних санкцій на суму 2521,81 гривень, № 0000432200 від 25 березня 2013 року щодо донарахування податку на прибуток підприємств на суму 32511,53 гривень, штрафних санкцій на суму 587,25 гривень., посилаючись на те, що податковою інспекцією не з'ясовано всіх обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджені документи, невірно застосовані до спірних відносин норми чинного законодавства. Законодавством не передбачено право органу ДПС самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та дані податкових декларацій та зазначати про це в акті перевірки, судові рішення про визнання угод нікчемними відсутні. Господарські операції, вчинені позивачем та визнані податковою інспекцією нікчемними, були фактично здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, позивач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
26 листопада 2013 року до суду надійшла заява про заміну сторони, в якій представник Білозерського відділення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області у зв'язку із проведенням реорганізації, просить замінити відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби на - Цюрупинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.
Порадившись на місці, колегія суддів ухвалила клопотання представника Білозерського відділення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити, замінити відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби на Цюрупинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лиман-Агро" є юридичною особою, є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у Білозерському районі Херсонської області, займається виробництвом консервної продукції. Державною податковою інспекцією у Білозерському районі Херсонської області 15 березня 2013 року складений акт 144/22-3/32877718 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ПАФ "Дрос" за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року та ТОВ "Благо-Юг" за період з 01.07.2012 по 30.09.2012 року.
Згідно висновку вищенаведеного акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Лиман-Агро": ч. І ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах, здійснених ТОВ "Лиман-Агро" з постачальниками ТОВ "Благо-Юг" та ПАФ "Дрос"; пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.2, пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну 32511,53 грн., а саме за квартал 2011 року в сумі 30162,89 грн.; III квартал 2012 року в сумі 2348,64 грн., п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 10087,25 грн., в тому числі за серпень 2011 р. 7850,58 грн. та липень 2012 року 2236,75 грн.
На підставі акту перевірки були прийняті та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення: №0000422200 від 25 березня 2013 року щодо донарахування ПДВ на суму 10087,25 гривні, штрафних санкцій на суму 2521,81 гривень, №0000432200 від 25 березня 2013 року щодо донарахування податку на прибуток підприємств на суму 32511,53 гривень, штрафних санкцій на суму 587,25 гривень.
Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірними, оскільки позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій з його контрагентами. Що стосується висновків відповідача, щодо нікчемності правочинів, то суд першої інстанції вважає, що вони зроблені з перевищенням повноважень та нічим не доведені.
Судова колегія повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Так, за нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.
В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору та, відповідно, реальність здійснюваних операцій.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі - продажу №01/07-1 від 01.07.2011 позивач у серпні 2011 року придбавав у ПАФ "Дрос" продукти харчування.
У відповідності до п. 5.1 ціна за одиницю товару, залежно від найменування, вказані у накладних продавця. Форма оплати відповідно до п. 6.2 договору визначено в грошовому виразі. Вид розрахунку - змішаний: безготівковий та готівковий.
Під час здійснення поставки цих товарів ПАФ "Дрос" виписано позивачу податкові накладні № 89 від 30.07.2012 року, № 82 від 26.07.2012 року, № 114 від 29.09.2011 року, №98 від 26.09.2011 року, №87 від 22.09.2011 року, №76 від 19.09.2011 року, №56 від14.09.2011 року, № 41 від 08.09.2011 року, №30 від 06.09.2011 року, №11 від 01.09.2011 року, №91 від 30.08.2011 року, №78 від 25.08.2011 року, №50 від 18.08.2011 року, № 40 від 15.08.2011 року, №22 від 08.08.2011 року, №13 від 02.08.2011 року, №85 від 26.07.2011 року, №60 від 19.07.2011 року, №57 від 18.07.2011 року, №50 від 14.07.2011 року, №46 від 13.07.2011 року, №34 від 06.07.2011 року.
Постачальником товару позивачу в липні 2012 року було ТОВ "Благо", м. Херсон.
З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не доведено джерело походження продукції, з договору не вбачається які саме продукти - харчування передавались покупцю, в договорі відсутня ціна товару, та відповідно сплату податку в належному розмірі з операцій купівлі-продажу товару. З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача ПАФ "Дрос" займався іншими видами діяльності, ніж продаж овочевої продукції, а саме оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, посередництвом в розміщення реклами, посередництвом в торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами. Як вбачається з акту перевірки від 28.08.2012 року № 117/15-3/36837972 ДПІ у м. Херсоні ПАФ "Дрос" не мав майна, інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Перевіркою не встановлено наявність у ПАФ "Дрос" належних основних засобів.
Що стосується придбання товару у липні 2012 року у ТОВ "Благо", судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що можуть підтвердити здійснення господарської операції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено здійснення господарських операцій з контрагентами ПАФ "Дрос", ТОВ "Благо", а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман-Агро" - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач: Шевчук О.А.
Суддя: Зуєва Л.Є.
Суддя: Лук'янчук О.В.