Головуючий у 1 інстанції - Шурпа В.В.
Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
21 листопада 2013 року справа №410/1623/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Старосуда М.І., Яковенко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 11 жовтня 2013 р. у справі № 410/1623/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради, начальника Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Татаркіна Михайла Павловича про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради, начальника Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Татаркіна Михайла Павловича про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 11 жовтня 2013 р. у справі № 410/1623/13-а позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради щодо відмови видати ОСОБА_2 посвідчення інваліда війни за формою, що діяла на 01.01.1992 року та талони на пільговий проїзд по країнах СНД, до цього посвідчення, за 2013 рік.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради видати ОСОБА_2 посвідчення інваліда війни (встановленої йому групи) за формою, що діяла на 01.01.1992 року та, до цього посвідчення, талони на пільговий проїзд по країнах СНД за 2013 рік.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи внаслідок поранення, отриманого у 1987 році під час виконання військового обов'язку у Демократичній республіці Афганістан, що вбачається зі свідоцтва про хворобу № 240 від 08.11.1995 року (а.с. 7) та з довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 334931 від 31.01.2013 року (а.с. 8).
Статус позивача як інваліда 2-ї групи також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 безстрокової дії, виданим УПСЗН Брянківської міської ради 19.02.2013 року на заміну посвідчення серії ІІ № 040671 (зразка, що діяв на 01.01.1992 року на всій території Союза РСР) виданого 19.04.2011 року на строк до 01.03.2013 року (а.с. 6).
На звернення позивача із заявою про видачу посвідчення за формою, що діяла на 1 січня 1992 року та листів-талонів на пільговий проїзд по території держав-учасниць СНД, 15.04.2013 року відповідачем надана відповідь про відмову у задоволенні його заяви, з підстав відсутності у нього такого права, посилаючись на те, що видача посвідчень ветеранів війни здійснюється відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, якою також затверджені зразки посвідчень. Видача посвідчень за формою, яка діяла на 1 січня 1992 року, чинним законодавством не передбачена (а.с. 9).
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розділом 3 якого передбачені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту, ст. 13 якого передбачає пільги інвалідам війни та особам, прирівняним до них.
Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасника війни.
Пункт 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 20-РП/04 встановлює, що «... ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», а саме розділ 11 цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці ..., які безпосередньо ...як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій...».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, діючі міжнародні договори є частиною національного законодавства України.
Згідно ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі у Збройних Силах України або інших військових формуваннях.
Відповідно до ст.2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, які до них прирівняні» від 12.03.1993р., інвалідам Великої Вітчизняної війни 2 групи та особам, прирівняним до них, надасться право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав-учасниць цієї Угоди один раз на рік (туди та назад) та з 50-відстоковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом.
Додатком 1 до зазначеної Угоди визначені категорії громадян, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни, до яких, зокрема відносяться інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього СРСР або під час виконання інших обов'язків військової служби.
Дія цієї Угоди поширюється на інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, для яких встановлені пільги на проїзд на відповідних видах транспорту згідно з додатками 1,2,3.
Підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього СРСР або Сторонами за формою, що діяла на 1 січня 1992 року, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд (ст. 7 Угоди ). Тобто, основними документами для придбання пільгового проїзного квитка є саме посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, які видають саме УПСЗН, тобто відповідач по цій справі.
Як вбачається з зазначеної Угоди, її мета - це взаємне визнання Державами-учасниками прав інвалідів, не тільки Великої Вітчизняної війни, але ж і осіб, які прирівняні до них.
Зазначені пільги були представлені законодавством колишнього СРСР, та в подальшому - в законодавстві України, зокрема, в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».
Пунктом 21 ст. 13 цього Закону встановлено, що інвалідам 1 і 2 груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів 1 групи (не більше одного супроводжуючого) - 50% знижка вартості проїзду один раз на рік ( туди і назад ) зазначеними видами транспорту.
Отже, позивач, як особа яка стала інвалідом 2 групи при виконанні ним обов'язків військової служби, прирівнюється до категорії громадян, яка має право на пільговий проїзд та підпадає під дію Угоди від 12.03.1993 року.
Тобто, відповідач зобов'язаний видати ОСОБА_2 відповідне посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд по території країн-учасниць СНД за формою, яка діяла на 1 січня 1992 року.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 11 жовтня 2013 р. у справі № 410/1623/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 11 жовтня 2013 р. у справі № 410/1623/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання рішення законної сили.
Головуючий О.О. Чебанов
Судді М.І. Старосуд
М.М. Яковенко