07 листопада 2013 року Справа № 88069/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої допомоги «дитині війни»,-
04 липня 2011 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2011 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 03 січня 2011 року включно, відповідно до ст. 100 КАС України, залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 04 січня 2011 року по 18 червня 2011 року включно, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. Постанову допущено до негайного виконання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй Управлінням Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області пенсії за віком.
Всупереч вимогам ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 цього Закону, на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни позивачу починаючи з 04 січня 2011 року, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.
Таким чином, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Тобто, органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити нарахування та виплати відповідних періодичних платежів дітям війни до втрати ними такого права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період починаючи з 04 січня 2011 року.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
За таких обставин судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2011 року скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати в користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як «дитині війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 04 січня 2011 року, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області здійснювати нарахування та виплату в користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як «дитині війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 04 січня 2011 року і до виникнення обставин, з якими Закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
Допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.І. Мікула
Судді: В.Я. Качмар
А.Р. Курилець