Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 листопада 2013 р. Справа № 805/15164/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманої індексації до пенсії, -
встановив:
23 жовтня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі - Позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просило стягнути з відповідача суму надмірно отриманої індексації до пенсії в розмірі 596,70 грн. (а.с.2-4, 31-33).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що з 22 березня 2007 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсії за віком. З 04 листопада 2002 року відповідач зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, про що УПФУ вона не повідомляла, внаслідок чого позивачу без достатніх правових підстав здійснювалася доплата до пенсії як непрацюючій особі та індексація пенсії.
Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку надмірно виплачені їй кошти не повернула, посилаючись на ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач просив стягнути з відповідача 596,70 грн. в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання зьявився та у зв'язку з неявкою відповідача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.35).
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28).
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду не надала, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.
На підставі ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
12 квітня 2007 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до УПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком на загальних умовах.
Протоколом від 12 липня 2007 року за № 668 з 22 березня 2007 року відповідачу призначена пенсія за віком. Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, на час призначення пенсії відповідач працювала (а.с.6).
14 листопада 2007 року ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання у всіх випадках працевлаштування (тимчасового або постійного), зміни складу сім'ї, на який виплачується пенсія або надбавка до пенсії, терміново повідомляти районне управлення Пенсійного фонду України для зміни розміру пенсії, одночасно вказавши, що вона не працює (а.с.40).
12 лютого 2008 року відповідач звернулася до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії, вказавши, що на час подання цієї заяви вона не працює. При цьому заявник власним підписом підтвердила, що їй відомо про обов'язок своєчасно повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію, про прийняття на роботу, звільнення з роботи та про інші обставини, які впливають на розмір пенсії (а.с.7).
Згідно з розпорядженням від 12 березня 2008 року № 169954 ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії, зазначено, що на час проведення перерахунку відповідач не працює (а.с.41).
Зміст протоколів (розпоряджень) про призначення та перерахунок пенсії відповідача свідчить про те, що до складу пенсійних виплат були включені
05 квітня 2013 року позивачем отримані відомості про те, що ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця та перебуває на обліку в УПФУ як підприємець з 04 листопада 2002 року, про що свідчить лист за № 45/169954 (а.с.8).
На підставі даних «Інформаційно-ресурсного центру «Пошук в ЄДР» встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 01 листопада 2002 року (номер запису 2 274 000 0000 028953). З 16 серпня 2011 року ОСОБА_1 перебуває у стані припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів, фінансової звітності відповідно до закону (а.с.42-43).
У зв'язку з отриманням відомостей про наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця, 25 вересня 2013 року УПФУ здійснило індивідуальний перерахунок її пенсії, встановивши факт надмірної виплати грошових коштів в сумі 596,70 грн. (а.с.9-10).
Переплата пенсії стала наслідком відсутності в матеріалах пенсійної справи відомостей про працевлаштування відповідача, оскільки в період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2013 року було проведено підвищення пенсії її відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 198, а також перерахунок пенсії з доплатою до прожиткового мінімуму відповідно до законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 25 вересня 2013 року № 23907/09 УПФУ запропонувало ОСОБА_1 добровільно повернути кошти в розмірі 596,70 грн. у термін до 08 жовтня 2013 року (а.с.11).
Однак відповідача добровільно надміру сплачені кошти УПФУ не повернула.
26 вересня 2013 року УПФУ прийнято рішення за № 524 про утримання переплаченої суми пенсії, яке передбачало утримання надмірно отриманої суми пенсії за період з 21 квітня 2009 року по 31 рудня 2009 року та з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2013 року в розмірі 596,70 грн. по 20% з пенсії з листопада 2013 року до повного відшкодування (а.с.12-13).
Докази оскарження зазначеного рішення або його скасування суду не надані.
26 вересня 2013 року УПФУ прийнято рішення № 524 про утримання переплаченої пенсії, згідно якого вирішено надмірно отриману суму пенсії за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2013 року у розмірі 596,70 грн. при відсутності добровільного відшкодування, утримувати по 20% з пенсії, починаючи з листопада 2013 року до повного відшкодування боргу (а.с.12-13).
Докази, які б спростовували наведені обставини, суду не надані.
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.
П.12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282).
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу № 668 від 12 липня 2007 року, відповідачу призначена пенсія за віком на загальних умовах, на підставі заяви від 12 квітня 2007 року, на час її призначення відповідач працювала.
12 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії по заробітку, вказавши, що на момент подання цієї заяви ніде не працює (а.с.7).
У зв'язку із цим, з 01 лютого 2008 року відповідачу призначена доплата до пенсії як не працюючий особі, що підтверджено розпорядженням № 169954 від 12 березня 2008 року.
Відповідно до ч.1 ст.42 Закону № 1058 пенсії призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства по індексацію грошових доходів населення.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону № 1282 індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи. Ч.3 ст.10 Закону № 1282 передбачено, що пенсія працюючих пенсіонерів індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подала УПФУ недостовірні відомості, а саме вказала, що станом на 01 лютого 2008 року вона не працює. Водночас, незважаючи на прийняте нею зобов'язання повідомляти про всі зміни, які впливають на розмір пенсії, відповідач не повідомила УПФУ про те, що станом на 01 лютого 2008 року мала статус фізичної особи-підприємця.
Як встановлено ч.1 ст.50 Закону № 1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Таким чином, внаслідок неповідомлення територіального органу Пенсійного фонду України про наявність статусу фізичної особи-підприємця, відповідач надмірно отримала суми пенсії, які включали доплату до пенсії як непрацюючий особі та її індексацію.
Відповідно до протоколу від 25 вересня 2013 року переплата за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2013 року складає 596,70 грн.
В добровільному порядку ОСОБА_1 вказані кошти не повернула.
26 вересня 2013 року УПФУ прийнято рішення № 524 про утримання переплаченої пенсії.
Відповідно до абз.4 ч.3 ст.50 Закону № 1058 з усіх видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Судом встановлено, що з пенсії відповідача вже здійснюються відрахування в розмірі 20% на підставі виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 17 липня 2009 року (а.с.14-16).
У зв'язку із викладеним, УПФУ позбавлено можливості в позасудовому порядку здійснити утримання з пенсії відповідача на підставі рішення № 524 від 26 вересня 2013 року, а тому позивача про стягнення з ОСОБА_1 596,70 грн. є законними і обґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманої індексації до пенсії - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (ідентифікаційний номер 23336748) суму надмірно отриманої індексації до пенсії в розмірі 596 (п'ятсот дев'яносто шість) гривень 70 копійок.
3. Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті 20 листопада 2013 року.
4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.