Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 листопада 2013 р. Справа №805/13374/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 година 05 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Кравченко Т.О.,
при секретарі судового засідання Залмаєвій О.М.
за участю
представника позивача - ОСОБА_1, - на підставі довіреності,
представника відповідача 1 - не з'явився,
представника відповідача 2 - не з'явився,
представника третьої особи 1 - не з'явився,
представника третьої особи 2 - ОСОБА_2 - на підставі довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Грецької Марини Олександрівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Слов'янська», ОСОБА_5, про скасування рішення, -
встановив:
16 вересня 2013 року ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області (далі - Реєстраційна служба або Відповідач 1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Слов'янська» (далі - КП «БТІ» або Третя особа 1) та ОСОБА_5 (далі - Третя особа 2), в якому просив скасувати рішення Реєстраційної служби від 29 травня 2013 року (індексний номер 2669403) про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна частки 1 на нежитлові будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29501981), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 155 в книзі 2).
Позивач вважав оспорюване рішення протиправним з наступних підстав.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року за ОСОБА_5 визнано право власності на об'єкти нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з «В-1» - літній бар - 10,4 кв.м., «3-1» - котельня - 42,5 кв.м., «1-2» - побутовий корпус - 142,0 кв.м., «К-2» - сторожка - 18,0 кв.м., «Ч-2» - ресторан - 449,1 кв.м., «3-1» - Ѕ ч. трансформаторна підстанція, «Г-1» - альтанка, «№ 1» - огорожа, «№ 2» - фонтан, «№ 3-4» - замощення; позивачу в натурі виділено 11/100 частин нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми.
На підставі зазначеного судового рішення 21 січня 2010 року державним реєстратором КП «БТІ» проведена державна реєстрація права власності на вказане майно на ім'я ОСОБА_5
В подальшому рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2013 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено.
Позивач стверджував, що рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року не може бути зареєстроване та не підлягає виконанню у зв'язку з його скасуванням в апеляційному порядку.
В квітні 2013 року позивач звернувся до КП «БТІ» для скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що з 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав на нерухоме майно здійснюють державні реєстратори Державної реєстраційної служби України та її територіальних органів.
29 травня 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби з заявою про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_5
Проте, рішенням від 29 травня 2013 року у скасуванні державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 відмовлено на підставі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Позивач зазначав, що жодна норма, на яку посилався державний реєстратор, не містить підстав для такої відмови, що свідчить про необґрунтованість оспорюваного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2013 року встановлено порушення права власності ОСОБА_3, а тому відмова відповідача у скасуванні державної реєстрації права власності на згадане вище нерухоме майно на ім'я ОСОБА_5 є незаконною.
Посилаючись на положення ст.41 Конституції України, ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України, позивач наполягав на задоволені позовних вимог (а.с.3).
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду відповідач 1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив.
16 жовтня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду від Реєстраційної служби надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника, в якій відповідач 1 вирішення справи залишив на розсуд суду (а.с.45).
Ухвалою від 06 листопада 2013 року, занесеною в журнал судового засідання (а.с.115-117) до участі у справі у якості другого відповідача залучена державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Грецька Марина Олександрівна (далі - Держреєстратор або Відповідач 2), оскільки саме цією посадовою особою прийнято рішення, яке є предметом спору по справі.
Належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду відповідач 2 до судового засідання не з'явився, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.
Належним чином повідомлене про дату, час і місце судового розгляду КП «БТІ» явку свого представника в судове засідання не забезпечило.
28 жовтня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду КП «БТІ» надало письмові пояснення, сутність яких полягала в наступному.
Станом на 01 січня 2013 року право власності на нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку батьків з дітьми, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договорів дарування від 17 серпня 2007 року реєстрові номери 2530 та 2531 - 37/100 частки. Частка, належна співвласнику ОСОБА_5, на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року по справі № 2-6506/2009, зареєстрованого КП «БТІ» 21 січня 2010 року, виділена у самостійну одиницю за вказаним судовим рішенням за тією ж адресою.
Після виділу у самостійний об'єкт нерухомого майна, належні ОСОБА_5 будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, станом на 01 січня 2013 року зареєстровані за нею на підставі свідоцтва про право власності від 09 липня 2012 року.
КП «БТІ» вирішення справи залишило на розсуд суду (а.с.47).
Представник третьої особи 2 позовні вимоги вважала необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, скасовуючи рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року, Апеляційний суд Донецької області рішення про визнання права власності ні за ОСОБА_3, ні за ОСОБА_5 не приймав. Крім того, на теперішній час ОСОБА_5 є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 09 липня 2012 року.
На підставі ч.ч.1,4 ст.122, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено за відсутності представників відповідачів та третьої особи 1.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебувала цивільна справа № 2-6506/2009 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Святогірської міської ради, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, про визнання права власності та виділення в натурі частки з майна.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року по справі № 2-6506/2009 позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені у повному обсязі; за ОСОБА_5 визнано право власності на об'єкти нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з «В-1» - літній бар - 10,4 кв.м., «3-1» - котельня - 42,5 кв.м., «1-2» - побутовий корпус - 142,0 кв.м., «К-2» - сторожка - 18,0 кв.м., «Ч-2» - ресторан - 449,1 кв.м., «3-1» - Ѕ ч. трансформаторна підстанція, «Г-1» - альтанка, «№ 1» - огорожа, «№ 2» - фонтан, «№ 3-4» - замощення; виділено в натурі ОСОБА_5 11/100 частин нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складається з «В-1» - літній бар - 10,4 кв.м., «3-1» - котельня - 42,5 кв.м., «1-2» - побутовий корпус - 142,0 кв.м., «К-2» - сторожка - 18,0 кв.м., «Ч-2» - ресторан - 449,1 кв.м., «3-1» - Ѕ ч. трансформаторна підстанція, «Г-1» - альтанка, «№ 1» - огорожа, «№ 2» - фонтан, «№ 3-4» - замощення (а.с.4-6).
21 січня 2010 року на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року по справі № 2-6506/2009 державним реєстратором КП «БТІ» прийнято рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 295001981 - нежитлові будівлі бази відпочинку батьків з дітьми, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, номер запису 155 в книзі 2 на ім'я ОСОБА_5, форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «БТІ» 21 січня 2010 року за № 25096561 (а.с.7).
31 травня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 14312087955 - будівництво спортивно-оздоровчого комплексу бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, замовником якого була ОСОБА_5 (а.с.6974).
27 червня 2012 року Виконавчим комітетом Святогірської міської ради прийнято рішення за № 142 «Про заміну правовстановлюючих документів на нежитлові будівлі та споруди спортивно-оздоровчого комплексу бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані по АДРЕСА_1».
Вказане рішення органу місцевого самоврядування передбачало заміну ОСОБА_5 правовстановлюючих документів на нежитлові будівлі та споруди спортивно-оздоровчого комплексу бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані по АДРЕСА_1, а також оформлення і видачу свідоцтва про право власності на це майно (а.с.76).
09 липня 2012 року на підставі рішення Виконавчого комітету Святогірської міської ради від 27 червня 2012 року № 142 Святогірською міською радою на ім'я ОСОБА_5 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 509486.
Цей правовстановлювальний документ виданий на об'єкт - нежитлові будівлі та споруди спортивно-оздоровчого комплексу бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані по АДРЕСА_1, форма власності - приватна, частка - 1/1. Опис об'єкта: літній бар з навісом, В-1, загальною площею 10,4 кв.м., процент зношеності 0%; котельня, З-1, загальною площею 42,5 кв.м., процент зношеності 60%; побутовий корпус, І-2, загальною площею 142,0 кв.м., процент зношеності 0%; сторожка, К-2, загальною площею 18,0%; ресторан, Ч-2, загальною площею 449,1 кв.м., процент зношеності 50%; Ѕ частка трансформаторної підстанції, З1-1, процент зношеності 50%; альтанка, Г-1, процент зношеності 20%; огорожа, 1, процент зношеності 10%; фонтан, 2, процент зношеності 0%; замощення, 3-4, процент зношеності 0%; спортивно-оздоровчий комплекс, Б-2, загальною площею 374,3 кв.м., процент зношеності 0%; альтанка, Є, процент зношеності 0% (а.с.78).
09 липня 2012 року на підставі свідоцтва про право власності від 09 липня 2012 року державним реєстратором КП «БТІ» прийнято рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 295001981 - нежитлові будівлі та споруди спортивно-оздоровчого комплексу бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані по АДРЕСА_1, номер запису 155 в книзі 2 на ім'я ОСОБА_5, форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «БТІ» 09 липня 2012 року за № 34765684 (а.с.77).
В подальшому рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2013 року по справі № 22-ц/775/2447/13 (2-6506/2009) рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року - скасовано; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Святогірської міської ради, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, про визнання права власності та виділення в натурі частки з майна - відмовлено (а.с.8-11).
В квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до КП «БТІ» з заявою про скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_5, проведеної на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року.
Листом від 30 квітня 2013 року № 808/РЗГ_/0.46/01 КП «БТІ» повідомило заявника про те, що з набранням чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 01 січня 2013 року функції державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від реєстраторів бюро технічної інвентаризації перейшли до державних реєстраторів прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України та нотаріусів. Доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно у реєстраторів бюро технічної інвентаризації закрито. У зв'язку з наведеним для вирішення питання про скасування державної реєстрації права власності позивачу рекомендовано звернутися до Реєстраційної служби (а.с.13).
29 травня 2013 року уповноважена особа ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), в якій просив здійснити реєстрацію припинення права приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_1 (а.с.93).
Заява зареєстрована в Державному реєстрі прав 29 травня 2013 року за реєстраційним номером 1316932.
Як вбачається зі змісту картки прийому заяви № 2665033, разом із заявою від 29 травня 2013 року за реєстраційним номером 1316932 ОСОБА_6 подав рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2013 року. Будь-які інші документи заявником надані не були, що підтверджено підписами державного реєстратора прав Грецької М.О. та уповноваженої особи заявника (а.с.94).
29 травня 2013 року за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 29 травня 2013 року за реєстраційним номером 1346932, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, на підставі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.16, 23 Порядку державно реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Грецька М.О. прийняла рішення про відмову у державній реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_5 (а.с.114).
Це рішення уповноважена особа заявника отримала 06 серпня 2013 року, про що свідчить відповідний запис у картці прийому заяви № 2665033 (а.с.113).
Судом також встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (індексний номер 3843986, дата формування 23 травня 2013 року) стосовно об'єкта нерухомого майна - будівля, нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 843114141, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися наступні записи:
- номер запису про право власності: 11458; дата, час державної реєстрації 15 січня 2013 року 14:33:44, підстава виникнення права власності - договір дарування, серія та номер: ВЕТ № 504535, виданий 17 серпня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40453 від 15 січня 2013 року 15:31:51; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 18/100; власник ОСОБА_3;
- номер запису про право власності: 11783; дата, час державної реєстрації 15 січня 2013 року 16:48:17, підстава виникнення права власності - договір дарування, серія та номер: ВЕТ № 504534, виданий 17 серпня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42020 від 15 січня 2013 року 17:08:17; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 19/100; власник ОСОБА_3
Записів про право власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містив.
В Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про те, що об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 295001981 - нежитлові будівлі та споруди спортивно-оздоровчого комплексу бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані по АДРЕСА_1, номер запису 155 в книзі 2, форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 09 липня 2012 року.
Відомості про перебування у власності ОСОБА_5 будівель (нежитлових будівель), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року Реєстр прав власності на нерухоме майно не містить (а.с.107-112).
Крім того, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 805/8312/13-а за позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, треті особи - ОСОБА_3 та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області визнані протиправними та скасовані рішення Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області від 15 січня 2013 року про державну реєстрацію права власності № 42020 та № 40453 (а.с.132-133).
Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ч.1 ст.2 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952).
Згідно з ч.13 ст.15 Закону № 1952 Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що передбачено абз.2 ч.1 ст.2 Закону № 1952.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону № 1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону № 1952 права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав, що встановлено ч.4 ст.3 Закону № 1952.
Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
П.п.1, 5 ч.1 ст.8 Закону № 1952 визначено, що до повноважень органу державної реєстрації прав належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.
П.п.1, 2, 9 ч.2 ст.9 Закону № 1952 встановлено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.
У спірних правовідносинах відповідачі виступають у якості суб'єктів владних повноважень, а спірні правовідносини виникли внаслідок реалізації ними владних управлінських функцій в сфері державної реєстрації прав, отже оскаржуване рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень має бути перевірено судом на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.
За твердженням позивача, 29 травня 2013 року його уповноважена особа ОСОБА_6 звернувся до Реєстраційної служби із заявою про скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_5, проведеної на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року, скасованого судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.1 Закону № 1952 Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Ч.1 ст.10 Закону № 1952 визначено, що Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.26 Закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Порядок ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141).
Ч.2 ст.26 Закону № 1952 встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно з п.41 Порядку № 1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості: 1) підстава для скасування державної реєстрації прав: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав; 3) підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.
У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.
У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об'єкти нерухомого майна, що об'єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділ (розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.
Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5).
Цей Порядок визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.
П.1.2. Порядку № 3502/5 встановлено, що у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заінтересованою особою - є особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав.
Відповідно до п.1.3. Порядку № 3502/5 рішення щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно, яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав.
Згідно з п.1.5. Порядку № 3502/5 документи, що подаються для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.2.1. Порядку № 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.
Згідно з п.2.2. Порядку № 3502/5 орган державної реєстрації прав приймає заяви у день їх надходження в порядку черговості і реєструє у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації. Орган державної реєстрації прав видає заявникові картку прийому заяви.
Відповідно до п.2.3. Порядку № 3502/5 заявник під час подання заяви пред'являє органові державної реєстрації прав документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.
Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у п.2.3 цього розділу, що передбачено п.2.6. Порядку № 3502/5.
Форма заяви про скасування затверджена п.1 наказу Міністерства юстиції України від 17 квітня 2012 року № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», діючого в редакції наказу Міністерства юстиції України № 1841/5 від 14 грудня 2012 року, і передбачає два види скасування - «скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та «скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з п.2.9. Порядку № 3502/5 під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.
За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав, що встановлено п.2.10. Порядку № 3502/5.
За приписами п.2.11. Порядку № 3502/5 державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.
П.п.2.14.2 п.2.14. Порядку № 3502/5 визначений вичерпний перелік підстав для прийняття державним реєстратором рішення щодо відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.
Так, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав:
- органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав;
- подане рішення суду про скасування рішення державного реєстратора не набрало законної сили або не завірене належним чином відповідно до законодавства;
- запис про скасування державної реєстрації прав уже внесено, запис Державного реєстру прав з відповідним реєстраційним номером уже скасовано.
При цьому рішення про скасування приймається за формою, наведеною у додатку 21 до наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2011 року № 3601/5, діючого у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1841/5, рішення про відмову у скасуванні - за формою, наведеною у додатку 22.
Аналіз наведених вище положень Закону № 1952, Порядку № 3502/5 та Порядку № 1141 зумовлює наступні висновки:
- державний реєстратор повноважний приймати рішення щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав та про скасування записів Державного реєстру прав, тобто державний реєстратор може прийняти рішення про скасування записів Державного реєстру прав; водночас він не уповноважений приймати рішення про скасування державної реєстрації, а лише вносить відповідний запис до Державного реєстру прав;
- повноваження державного реєстратор щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав та про скасування записів поширюються лише на Державний реєстр прав, аналогічними повноваженнями щодо Реєстру прав власності на нерухоме майно державний реєстратор не наділений;
- рішення про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор приймає на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав;
- з заявою про скасування державної реєстрації прав звертається зацікавлена особа, тобто особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав; при цьому така заява подається за формою, наведеною у додатку 21 наказу Міністерства юстиції України від 17 квітня 2012 року № 595/5.
На підставі наявних у справі письмових доказів судом зроблений висновок, що із заявою про скасування за формою додатку 21 до відповідачів ОСОБА_3 або уповноважені ним особи не зверталися; державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_5 на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року не приймалося і до Державного реєстру прав не вносилось; рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_5 судом не приймалося, і відповідно таке рішення не подавалося державному реєстратору.
Таким чином, у відповідачів не було фактичних та правових підстав для прийняття рішення про скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_5, проведеної на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Надавши оцінку заяві від 29 травня 2013 року, суд дійшов висновку, що уповноважена особа позивача надала заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), а саме щодо державної реєстрації припинення права приватної власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_1.
Порядок проведення державної реєстрації прав визначений ст.15 Закону № 1952.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права.
Згідно з ч.14 ст.15 Закону № 1952 форма і вимоги до заповнення заяв, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, установлюються відповідно до законодавства.
Форми заяв затверджені п.1 наказу Міністерства юстиції України від 17 квітня 2012 року № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», діючого в редакції наказу Міністерства юстиції України № 1841/5 від 14 грудня 2012 року.
Уповноважена особа позивача подала державному реєстратору заяву за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу.
При цьому за правилами ч.4 ст.15 Закону № 1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Отже, не маючи права вільно тлумачити заявлені права, державний реєстратор зобов'язаний був розглянути фактично надану йому заяву, а саме заяву про державну реєстрацію прав, (а не про скасування), та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.
Подання заяви про державну реєстрацію прав врегульовано положеннями ст.16 Закону № 1952.
За правилами ч.7 ст.16 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, Закон № 1952 чітко визначає коло суб'єктів, на підставі заяв яких проводиться державна реєстрація прав. При цьому, ні позивач, ні уповноважена ним особа, не належать до суб'єктів, які мають право звертатися із заявою про державну реєстрацію прав на ім'я ОСОБА_5
Підстави для державної реєстрації прав наведені у ст.19 Закону № 1952, відповідно до ч.1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
П.27 Порядку № 703 визначено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Згідно з п.16 Порядку № 703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав наведений у ч.1 ст.24 Закону № 1952, згідно з якою у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Наведений перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав є вичерпним, про що свідчить ч.4 ст.24 Закону № 1952 та п.23 Порядку № 703.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 1952 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Як за зазначалося вище, до заяви від 29 травня 2013 уповноважена особа позивача додала рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2013 року, яким скасоване рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року.
Однак в розмінні ч.1 ст.19 Закону № 1952 та п.27 Порядку № 703 рішення суду апеляційної інстанції за своїм змістом не є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно.
Інші документи, визначені ч.1 ст.19 Закону № 1952 та п.27 Порядку № 703, державному реєстратору надані не були, що виключало можливість прийняття ним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень за заявою від 29 травня 2013 року.
Отже, підстави для визнання протиправним і скасування рішення від 29 травня 2013 року (індексний номер 2669403) про відмову у державній реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_5
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 295001981 - нежитлові будівлі та споруди спортивно-оздоровчого комплексу бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані по АДРЕСА_1, номер запису 155 в книзі 2, форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 09 липня 2012 року, а не на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2009 року.
Як наслідок, скасування рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області в апеляційному порядку не мало наслідком припинення права власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 295001981, оскільки це право зареєстроване за останньою на підставі іншого правовстановлювального документа, а саме свідоцтва про право власності.
Крім того, суд відзначає, що внаслідок проведеної реконструкції об'єкт нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, за описом, літерним складом та площею істотно відрізняється від того майна, право власності на яке КП «БТІ» зареєструвало за ОСОБА_5 на підставі скасованого в подальшому судового рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 2, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідачами, на користь яких ухвалене рішення, не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Слов'янська", ОСОБА_5, про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 травня 2013 року № 2669403 - відмовити у повному обсязі.
2. Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 12 листопада 2013 року.
3. Повний текст постанови виготовлений 18 листопада 2013 року.
4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.