Справа №436/900/13ц
Провадження №2/436/598/13
21 листопада 2013 року м. Луганськ
Кам'янобрідський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого - судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.,
при секретарі - ЗВЕЗДІНІ О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1.
представників Кам'янобрідської районної
у місті Луганську ради ТЕЛЕГОВА К.О., АДАМЧУК С.О.,
ЧЕРКАСОВА А.А.
представника Головного управління
Держземагенства у м. Луганську
Луганської області ПАНАСЕНКО О.М., ДУДНИК Н.С.
третьої особи ОСОБА_8,
третьої особи ОСОБА_9
представника третьої особи ОСОБА_9 - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_11 до Кам'янобрідської районної у місті Луганську ради, Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_9, ОСОБА_8, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області, про визнання недійсними рішення та державного акту про передачу у власність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -
Позивач ОСОБА_11 звернулась до Кам'янобрідського районного суду м. Луганська із вищезазначеним позовом, який в ході розгляду справи було уточнено. В обґрунтування заявлених вимог, позивачка зазначила, що їй та ОСОБА_12 належало по ? частині домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. У 2005 році до неї, як до співвласниці будинку, звернувся ОСОБА_12 з проханням надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки. Оформлюючи вказану заяву ОСОБА_11 вважала, що надає згоду на приватизацію ? частини земельної ділянки, яка належить саме ОСОБА_12 У 2007 році ОСОБА_12 помер. Після його смерті, у вересні 2012 року позивачка дізналася, що померлий приватизував не належну йому частину земельної ділянки, а всю земельну ділянку загальною площею 0,0891га, однак не встиг отримати державний акт на землю. Після смерті ОСОБА_12 власниками належної йому частини домоволодіння у рівних долях (по ? частині будинку) стали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Позивачка вважає, що процес приватизації земельної ділянки пройшов з порушенням Порядку розробки проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 26.05.2004р. у зв'язку з тим, що проект відводу земельної ділянки не був узгоджений проектною організацією з нею, як іншим землекористувачем і співвласником. З огляду на викладене, у зв'язку порушенням прав позивачки, ОСОБА_11 просить визнати недійсним рішення Кам'янобрідської районної у місті Луганську Ради п'ятого скликання сьомої сесії від 06.10.2006 року за № 7/34 «Про передачу у власність земельної ділянки шляхом приватизації громадянину ОСОБА_12, за адресою: АДРЕСА_1»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 640185 від 1 листопада 2007 року, виданий Луганським міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_12 та зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Луганській області скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952.
У судовому засідання представник позивачки підтримала доводи, викладені у позові, надавши суду аналогічні пояснення.
Представник Кам'янобрідської районної у місті Луганську ради у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в частині скасування рішення Камянобрідської районної у місті Луганську Ради п'ятого скликання сьомої сесії від 06.10.2006 року за № 7/34 «Про передачу у власність земельної ділянки шляхом приватизації громадянину ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1». В обґрунтування своєї позиції представником ради було зазначено, що рішення оформлено та винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України з урахуванням нотаріально посвідченої заяви позивачки ОСОБА_11 про відсутність заперечень з її боку проти приватизації спірної земельної ділянки на ім'я її дядька ОСОБА_12, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Представник Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області у судове засідання не з'явився, до його початку подав письмові заперечення в яких просив розглянути справу у відсутності представника управління та відмовити в задоволені позову в частині скасування державного акту на земельну ділянку серія ЯД № 640185 від 01.11.2007р. та його державної реєстрації через відсутність відповідних повноважень у даної установи. В обґрунтування своєї позиції відповідачем було зазначено, що державний акт серії ЯД №640185 від 01.10.2007 власнику видано не було, через що у ОСОБА_12 не виникло право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0891 га за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим управляння не заперечує проти задоволення вимог позову в частині визнання недійсним вказаного акту. Разом з цим, змінами до Положення про Головне управління Держземагентства у Луганській області, затвердженими наказом Держземагентства України від 01.03.2013 №91 припинено повноваження Головного управління у частині здійснення державної реєстрації права власності на земельні ділянки (скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки). Наразі у відповідності до п. 4.18. Положення Головне управління здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні. Таким чином, вчинення дій щодо реєстрації та скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, не земельні ділянки, до компетенції Головного управління Держземагентства у Луганській області та його структурних підрозділів не відноситься. В силу ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-1V (далі - Закон) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, визначених законодавством. Систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 6 Закону). Органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на території м. Луганська є Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області. З огляду на викладене, у зв'язку з відсутністю відповідних повноважень, у задоволені позову в іншій частині Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області просить відмовити.
Представник Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області, у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у судове засідання не з'явились, до його початку подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали страви, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 120 ЗК України (редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України, було визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Частиною 1 ст. 126 ЗК України було передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ст. 202 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Судом встановлено, що власниками будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,0981га за цією адресою, є: ОСОБА_11, якій належить на праві власності ? частина будинку на підставі свідоцтва про право власності за законом від 28.01.1988р.; ОСОБА_8, якій належить на праві власності ? частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.07.2008р.; ОСОБА_9, якій належить на праві власності ? частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.07.2008р.
Всі зазначені особи є співвласниками. На час початку приватизації земельної ділянки у 2005р. власниками будинку в рівних частках по ? частині були: ОСОБА_12 і ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності за законом від 28.01.1988р.
Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України співвласники мають право користування земельною ділянкою, пропорційно частці у власності домобудівлі.
16.08.2005р. ОСОБА_11 надала свою згоду на приватизацію земельної ділянки її померлим дядьком ОСОБА_12 відповідно до вимог ст. 198 ЗК України, якою передбачено, що етап узгодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами земельних ділянок є невід'ємною частиною процедури кадастрової зйомки, результати якої в свою чергу, - невід'ємна частина технічної документації на землю під час проведення приватизації.
Рішенням Камянобрідської районної у місті Луганську Ради п'ятого скликання сьомої сесіі від 06.10.2006 року за № 7/34 «Про передачу у власність земельної ділянки шляхом приватизації громадянину ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1» громадянину ОСОБА_12 було передано у власність однойменну земельну ділянку площею 0,0891 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.7).
На виконання п.п. 2.9, 2.14 Інструкції про Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 №43, враховуючи вказівку Держкомзему України від 20.03.2002 № 12 «Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель», земельній ділянці площею 0,0891 га розташованій за адресою: АДРЕСА_1 було присвоєно кадастровий номер 4410100000:03:005:0042 та оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №640185 від 01.11.2007 на ім'я ОСОБА_12 (а.с.6). Вказаний акт було підписано головою Кам'янобрідської районної у місті Луганську ради та начальником Луганського міського управління земельних ресурсів.
У відповідності до п. 1 наказу Держкомзему України від 23.05.2003 № 135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», п. 4.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» проведено державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 640185 від 01.10.2007 на ім'я ОСОБА_12 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), про що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі зроблено запис № 010740200318 від 01.11.2007 (а.с.9).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004р. № 7 , із змінами і доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.
Згідно п. 6 вказаної Постанови, при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених до їх компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.
Оспорювані державні акти - це офіційні письмові документи, які породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання таких актів недійсним є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його видав. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі. Підставою для задоволення позову повинно бути встановлення судом факту такого порушення.
Судом встановлено, що на момент прийняття Кам'янобрідською районною у місті Луганську радою рішення від 06.10.2006 року за № 7/34 та подальшої видачі на його підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №640185 від 01.11.2007, ОСОБА_12 був власником лише ? частини спірної земельної ділянки та узгодив з іншим співвласником ОСОБА_11 можливість приватизації саме даної частини, тобто правові підстави для набуття ним права власності на всю земельну ділянку були відсутні. З огляду на викладене, у зв'язку з порушенням права іншого співвласника ОСОБА_11 на володіння користування та розпорядження тією частиною земельної ділянки, на якій розташована належна їй ? частина будинку за адресою: АДРЕСА_1, судом встановлено наявність підстав для визнання недійсними як рішення «Про передачу у власність земельної ділянки шляхом приватизації громадянину ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1», так і виданого на його підставі державного акту на землю серії ЯД №640185 від 01.11.2007, на ім'я ОСОБА_12
Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність за своєю природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовним актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, і які є виконаними в силу самого факту його прийняття.
Така позиція узгоджується з Рішення Конституційного суду України №1-9/2009 від 16 квітня 2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому вказується, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Цим же рішенням встановлено, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно п. г ч. 2 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Тобто, єдиним можливим способом захисту порушених прав позивачки у даному випадку є визнання судом недійсними як рішення органу місцевого самоврядування, так і виданого на його підставі акту, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_11 підлягають задоволенню.
Крім того, на законодавчому рівні, а саме згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (з подальшими змінами) передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
З огляду на викладене, у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Луганській області скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, оскільки дані дії підлягають вчиненню на підставі закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 328, 377 ЦК України, ст.ст. 78, 125, 126, 152, 155, 158, 202 ЗК України суд,-
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_11 задовольнити.
Визнати недійсним рішення Кам'янобрідської районної у місті Луганську Ради п'ятого скликання сьомої сесії від 06.10.2006 року за № 7/34 «Про передачу у власність земельної ділянки шляхом приватизації громадянину ОСОБА_12, за адресою: АДРЕСА_1».
Визнати недійсним державний акт серія ЯД № 640185 від 1 листопада 2007 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0981га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_12.
Зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Луганській області скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0981га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану на ім'я ОСОБА_12.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: А.О. ТЕМНІКОВА