Справа № 276/534/13-ц
Провадження по справі №2/276/223/13
29 листопада 2013 року
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Мельника М.Л.
секретаря Ігнатенко О.М.
з участю: позивачки ОСОБА_1
її представника ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
її представників ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду цивільну справу за позоною заявою
ОСОБА_1
в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7
до
ОСОБА_3
про
встановлення факту батьківства та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
Позивачка звернулась до суду з даним позовом вказуючи, що вона та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 з жовтня 1997 року по грудень 2004 року проживали однією сімєю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу і ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син ОСОБА_7. Реєстрацію народження ОСОБА_7 було здійснено вдповідно до ст. 55 ч. 2 КпШС. В свідоцтві про народження дитини у графу "батько" було внесено прізвище "ОСОБА_9". ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 помер. Позивачка просить суд встановити , що ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 є батьком дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 та визнати свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_3 в частині спадкового майна, а саме житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 недійсним. Встановлення факту батьківства позивачці необхідно для реалізації спадкових прав неповнолітньої дитини.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали та пояснили, що позивачка проживала з ОСОБА_9 Її бувшим чоловіком ОСОБА_10 після звільнення з місць позбавлення волі зник і був визнаний судом безвісно відсутнім. Батьком сина ОСОБА_7 є ОСОБА_9, але при реєстрації народження у ОСОБА_9 не було паспорта громадянина України і тому прізвище дитини записала своє "ОСОБА_7". Факт спільного проживання підтверджується довідкою з дитячого будинку, фотографією, свідоцтвом про народження дитини. Позовні вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину видано на ім'я ОСОБА_3 в частині житлового будинку по АДРЕСА_1 просять залишити без розгляду.
Відповідачка та її представники в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_9 після народження дитини міг визнати батьківство, позивачка до 1999 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_10. ОСОБА_9 проживав у будинку з племінницею та братом, з позивачкою спільно не проживав за життя не визнавав батьківства. Бажанням позивачки встановити факт батьківства є отримання спадщини.
Представники третіх осіб в судове засідання не прибули до суду направили листи про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.
Відповідно п. 3 Постанови Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про
- 2 -
застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, судам при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилась до 1 січня 2004 року необхідно застосувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження , спільне виховання або утримання ними дитини.
Враховуючи дату народження дитини ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_5 встановленню судом підлягають обставини передбачені ст.53 КпШС України, а саме спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини та відповідача до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або визнання відповідачем батьківства.
Відповідно до ст. 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, який розірвано 30.11.1999 року, згідно актового запису № 126 відділу РАЦС Володарсько-Волинського районного управління юстиції. Підставою для розірвання шлюбу стало рішення Володарсько-Волинського районного суду від 27.10. 1999 року про визнання ОСОБА_10 безвісно відсутнім. Приймаючи рішення про визнання останнього безвісно відсутнім суд керувався ст. 18 ЦК України (1963р. ) згідно якої громадянин може бути визнаний безвісно відсутній, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання нема відомостей про місце його перебування.
ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачка народила сина ОСОБА_7, про що 14.03.2000 р. в книзі записів актів громадянського стану про народження виконкому Новоборівської селищної ради Володарсько-Волинського району Житомирської області зроблено відповідний запис за № 9 . Батьком у свідоцтві про народження дитини записано "ОСОБА_9" відповідно до ч. 2 ст. 55 КпШС України.
ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 помер, про що свідчить рішення Володарсько-Волинського районного суду від 26.02.2013 року, яким встановлено факт смерті останнього.
Допитані в судовому засідані свідки заявлені сторонами дали слідуючі покази.
Свідок ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_9 при житті відмовлявся від батьківства сина ОСОБА_7, він проживав у материнській хаті, ОСОБА_1 з ним не проживала. ОСОБА_9 часто приходив до неї, вона його кормила та прала одяг.
Свідок ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_9 та позивачка з 1997 року проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, у них народився син ОСОБА_7. ОСОБА_9 визнавав ОСОБА_7 своїм сином, водив його в дитячий садок, спочатку жили по АДРЕСА_1, а потім в квартирі позивачки.
Свідок ОСОБА_15 показав, що з 1997 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, обробляли город, у них народився син ОСОБА_7, ОСОБА_9 відносився до дитини, як до свого сина. Був на дні народженнях і всі родичі говорили, що ОСОБА_7 син ОСОБА_9.
Свідок ОСОБА_16 підтвердила , що позивачка та ОСОБА_9 проживали разом з 1996-1997 року тривалий час, у них народився син, спільно обробляли город , вирощували овочі. В квартирі ОСОБА_1 спільно обладнали грубку та перейшли жити в її квартиру.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що ОСОБА_9 в 1996 році приїхав з Казахстану, почав жити з позивачкою, вони вели спільне господарство. Коли позивачка народила сина ОСОБА_7, вона разом з ОСОБА_9 їздили в пологовий будинок забирати позивачку з дитиною. Вона була на родинах, ОСОБА_9 визнавав себе батьком дитини, пропонував розписатись, однак не змогли, бо у останнього був старий паспорт громадянина Казахстану.
Свідок ОСОБА_19 підтвердив, що з ОСОБА_9 він проживав по сусідству, який одружився з ОСОБА_1, вони вели спільне господарство , обробляли город, годували порося, ремонтували будинок, у них народився син ОСОБА_7. ОСОБА_9 говорив, що це його син.
Із свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 14.03.2000 року слідує, що батьком ОСОБА_7 записано "ОСОБА_9", що відповідає імені та по батькові ОСОБА_9 (а.с. 9).
- 3 -
Судом оглянуто фотознімок на якому зображені ОСОБА_9 та тримає на руках дитину - ОСОБА_7, правдивість якого підтвердила позивачка та не спростувала відповідачка (а.с. 37).
У своїй заяві адресованій ВПР і УР УМВС України в Житомирській області позивачка 23.11.1999 року зазначила, що вона зобов'язується надати житло своєму співмешканцю ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1., утримувати його матеріально та забезпечувати медичним обслуговуванням (а.с. 38).
Згідно довідки № 195 від 30.04.2013 року Новоборівського НВК ОСОБА_7 відвідував дитячий садок з 2002 року і ОСОБА_9 заводив свого сина та забирав з дитячого садочка додому ( а.с. 39)
При дослідження в судовому засіданні особової справи одинокої матері ОСОБА_6 в УПСЗН Володарсько-Волинської РДА встановлено, що позивачка зверталась 24.03.2000 року, як одинока мати для призначення допомоги і їй була призначена допомога на сина ОСОБА_7, при цьому зазначала, що з особою від якої має дитину не проживає, батько допомоги по вихованню дитини не надає. Обставини щодо звернення позивачки до УПЗСН для отримання допомоги як одинокої матері суд розцінює, як спосіб отримання позивачкою допомоги на дитину, так як остання ніде не працювала та потребувала допомоги.
Покази свідка ОСОБА_12, достовірність яких оцінена судом не відповідають наявним у справі доказам та матеріалам справи.
Покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_15 спростовують покази свідка ОСОБА_12, є послідовними, узгодженими та такими , що відповідають фактичним обставинам справи.
На час розгляду справи актовий запис про народження ОСОБА_7 є дійсним.
Заперечуючи у задоволенні позову відповідачка та її представника не довили та не надали належних та допустимих доказів, які в сукупності спростовують докази надані стороною позивачки.
В судовому засіданні встановлені юридично значимі обставини передбачені ст. 53 КпШС України для встановлення факту батьківства, а саме: спільне проживання та ведення спільного господарства до та після народження дитини, спільне виховання та визнання батьківства, кожна з яких є необхідною та достатньою для визнання батьківства дає підстави для задоволення позову в цій частині.
Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки витрати по справі у виді судового збору в сумі 229,40 грн.
Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, ст. 53 КпШС України, суд-
Встановити факт, що померлий ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Нова Борова Володарсько-Волинського району, який раніше проживав в АДРЕСА_1 є батьком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Нова Борова Володарсько-Волинського району Житомирської області.
Копію даного рішення направити у відділ РАЦС Володарсько-Волинського РУЮ для реєстрації батьківства та видачі нового свідоцтва про народження.
Позовні вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_1 залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 229 (двісті двадцять дев'ять ) гривень 40 копійок судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: /підпис/
Копія вірна: Суддя: Мельник М.Л.