ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/19751/13 27.11.13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
провизнання недійсним положення п. 9.3 Договору поставки природного газу
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Яремчук М.Р. - представник за дов.;
від відповідача: Жигадло І.Б.- представник за дов.
Рішення прийняте 27.11.2013 у зв'язку з оголошенням перерви 11.11.2013 на 27.11.2013.
У судовому засіданні 27.11.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним положення п. 9.3 Договору №06/10-3254ТЕ-19
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 порушено провадження у справі №910/19751/13, розгляд справи призначено на 11.11.2013.
У відзиві на позов від 11.11.2013, відповідач зазначив, що п.9.3 Договору суперечить вимогам ст.ст.260, 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, лише в частині, яка визначає, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
11.11.2013 представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що відповідач перебуває в процесі припинення шляхом реорганізації.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України).
Однак, виходячи зі змісту норми ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.
Суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б перешкоджали розгляду даної справи по суті, тому відсутні підстави для задоволення клопотання позивача та зупинення провадження у справі.
Клопотання представника позивача про призначення колегіального розгляд справи від 11.11.2013, судом визнано необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, з огляду на ч.1 ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, спір про визнання недійсним положення п. 9.3 Договору №06/10-3254ТЕ-19 не відноситься до складних спорів та категорії, розгляд якої необхідно здійснювати колегіально у складі трьох суддів.
Представником позивача 11.11.2013, також подане клопотання про залучення до участі у справі ПАТ "Синтез-Газ України" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може в майбутньому вплинути на права та інтереси останнього, враховуючи те, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" перебуває в стані припинення шляхом реорганізації, правонаступником якого є ПАТ "Синтез-газ Україна" відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012 №545, який підтверджує початок процесу реорганізації відповідача шляхом передання всього майна, прав та обов'язків ПАТ "Синтез-газ Україна", як правонаступникові у результаті перетворення.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).
Враховуючи наведене, та те, що на даний час триває реорганізація відповідача шляхом передання майна, прав та обов'язків ПАТ "Синтез-Газ України", підстав для залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, немає, а тому клопотання позивача не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 11.11.2013, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву на 27.11.2013.
27.11.2013 в судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо відзиву на позов.
Представником позивача в судовому засіданні 27.11.2013 подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним п. 9.3 Договору, в якому передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Дана правова позиція викладена в п.п.,3.10, 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 11.11.2013, суд розпочав розгляд справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання від цієї дати.
Суд дійшов висновку, що за змістом заява від 27.11.2013 про збільшення позовних вимог є заявою про зміну підстав позову, яка з огляду на вищевикладене, подана позивачем після початку розгляду справи по суті, а тому не приймається судом до розгляду.
В судовому засіданні 27.11.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
27.12.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" (покупець за договором) укладено договір поставки природного газу №06/10-3254ТЕ-19, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Позивач зазначає, що п. 9.3 Договору, яким передбачено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з прентензією або позовом, суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
В силу статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського суду України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина шоста ст. 232 Господарського кодексу України, передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Положення пункту 9.3 Договору, яким передбачено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки ця норма допускає можливість регулювання договором лише строку нарахування пені, та не передбачає можливості регулювання договором моменту, з якого розпочинається нарахування штрафних санкцій.
Відповідні висновки висвітлені у постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 11.12.2012.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що оспорюваний п. 9.3 Договору суперечить ст.ст. 260,261 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, що прийнято до уваги при вирішенні спору.
Заперечення відповідача що стосуються іншої частини п.. 9.3 Договору щодо встановлення сторонами строку позовної давності тривалістю у три роки, не приймаються судом до уваги, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним п. 9.3 Договору в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, інша частина п. 9.3 не є предметом даного спору, враховуючи, що суд не прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене твердження позивача про невідповідність п. 9.3 Договору в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, вимогам закону є обґрунтованими та доведеними, таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним п. 9.3 Договору поставки природного газу №06/10-3254ТЕ-19 від 27.12.2010 в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсними положення п.9.3 Договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3254ТЕ-19 від 27.12.2010 в частині: "Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом".
3.Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" (97501, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, селище міського типу Молодіжне, вул.Будівельників, 7, код 36138454) 1 147,00 грн. (одна тисяча сто строк сім гривень 00 коп.) судового збору.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 29.11.2013
Суддя М.Є. Літвінова