ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/19596/13 27.11.13
За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"
третя особаКомунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс"
простягнення 65 990,00 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Кравчик С.М. - представник за дов.;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
У судовому засіданні 27.11.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" про стягнення 260 726,70 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630648 від 01.06.2001 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу та суму нарахованих 3 % річних, інфляцію у судовому порядку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 порушено провадження у справі №910/19596/13. Розгляд справи призначено на 11.11.2013.
Ухвалою від 11.11.2013 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс". Розгляд справи відкладено на 27.11.2013.
22.11.2013 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судові засідання не з'явився, проте у поданому через відділ діловодства суду відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивач виставив суму заборгованості у розмірі 260 726,70 грн. відповідно до договору № 1630648, згідно його розрахунку дана сума почала обраховуватись з 01.10.2010 по 01.09.2013. При цьому відповідач зазначив, що відповідно до рішення № 25 від 11.12.2001 Деснянської районної в м. Києві Ради другої сесії XXIII скликання, створено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району. Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації за № 433 від 29.12.2001 "Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва, була проведена передача на його баланс житлового і нежитлового фонду, що перебував на балансі ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002. З вказаного періоду основною функцією державного комунального підприємства "Житлоремфонд" є робота по збору боргів минулих років з мешканців - боржників Деснянського району. Таким чином, ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002 не є споживачем послуг наданих АЕК "Київенерго". Відповідач зазначає, що ДКП "Житлоремфонд" неодноразово письмово інформувало позивача про розірвання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, але ніякого позитивного результату дані звернення не знайшли, тому ДКП "Житлоремфонд" було змушене заключити договір доручення від 01.02.2002 з КП "Житлорембудсервіс", згідно якого споживачем послуг позивача з 01.02.2002 було саме КП "Житлорембудсервіс", яке повинно було й розраховуватись за послуги АЕК "Київенерго" згідно договору-доручення. Тому згідно розрахунку позивача сума, яка утворилась з періоду 01.02.2002, повинна бути стягнута з КП "Житлорембудсервіс". Відповідно до рішення Київської міської ради VІІ сесії VІ скликання від 27.10.2011 року № 396/6612 КП "Житлорембудсервіс" визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДКП "Житлоремфонд".
Відповідач, з огляду на викладене у відзиві, просив суд залучити до справи в якості співвідповідача Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс".
Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс", суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з нормами статті 24 Господарського процесуального України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 стаття 24 Господарського процесуального України не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд не знайшов достатніх підстав для залучення до участі у справі у якості співвідповідача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс". Зокрема, наданий відповідачем, договір доручення від 01.01.2004 не є підставою для заміни боржника у зобов'язаннях, що виникли з договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 № 1630648. Крім того, у відповідності до норм статті 520 Цивільного кодексу України заміна боржника у зобов'язанні можлива лише за згодою кредитора.
Відповідач, також, подав клопотання в якому просив суд зупинити провадження у справі для проведення реорганізації ДКП "Житлоремфонд" шляхом приєднання до КП "Житлорембудсервіс".
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України).
Однак, виходячи зі змісту норми ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.
Суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б перешкоджали розгляду даної справи по суті, тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні 27.11.2013 подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідачем було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 194 736,70 грн. до подачі позовної заяви. Відповідно до уточненого розрахунку ціни позову позивач наполягає на стягненні з відповідача суми основного боргу - 45 608,83 грн., 3% річних у сумі 16 223,72 грн., інфляційна складова боргу - 4 157,45 грн., що загалом становить 65 990,00 грн. Також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.
Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням цієї заяви.
Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Клопотань та заяв від третьої особи до суду не надходило.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 27.11.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-
01.06.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кивенерго" (постачальник) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630648 (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до вимог викладених в Договорі.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з пунктом 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного Договору.
Відповідно до пункту 2.3.1 вищезазначеного Договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього Договору.
Пунктом 2 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).
Згідно з пунктом 3 додатку № 2 до Договору у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з пунктом 1.3. додатку 1.
Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку № 2 до Договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 - не пізніше 28 числа поточного місяця.
У випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень (пунктом 7 додатку № 2 до Договору).
Пунктом 8 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
У відповідності до пункту 9 додатку до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з пунктом 10 додатку № 2 до Договору споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (пункти 4.1., 4.3. Договору).
Пунктом 4.9 Договору сторони погодили випадки припинення Договору, якими є:
- взаємна згода сторін про його припинення;
- прийняття рішень господарським судом;
- ліквідація однієї зі сторін.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентовано ст.188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються якщо інше не передбачено законом або договором, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
В матеріалах справи відсутні докази розірвання договірних відносин в добровільному чи судовому порядку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з Договором № 1630648 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.10.2010 по 01.09.2013, виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у розмірі 45 608,83 грн., з урахуванням заяви позивача від 27.11.2013 (уточнення).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з відомостей обліку споживання теплової енергії та облікових карток позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, водночас, відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 45 608,83 грн.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що згідно з умовами спірного Договору обов'язок щодо оплати за надану теплову енергію покладено на відповідача, суд не приймає до уваги твердження останнього про те, що платником за надані позивачем послуги згідно умов Договору є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва.
Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством по утриманню житлового фонду "Житлорембудсервіс", а тому, зважаючи на положення статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в якій зазначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, суд керується умовами договору №1630648, за якими відповідач зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги.
Щодо твердження відповідача про те, що зазначений позивачем борг відноситься до новоствореного підприємства - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва, яке створене на підставі розпорядженням Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації №433 від 29.12.2001 та згідно акту приймання-передачі 01.02.2002 була проведена передача на його баланс житлового і нежитлового фонду, що перебував на балансі Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" та 01.02.2002 між Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва було укладено договір доручення, згідно з яким з 01.02.2002споживачем послуг ПАТ "Кивенерго" та платником за них є третя особа, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наданого відповідачем договору доручення від 01.01.2004, довіритель (ДКП "Житлоремфонд") доручає, а повірений (КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс") приймає на себе зобов'язання здійснювати наступні дії: отримувати послуги АЕК "Київенерго" (надалі постачальник) на постачання теплової енергії, які надані АЕК "Київенерго" за новими поставками, з 01.01.2004, перераховувати кошти за вищезазначені послуги постачальнику (п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 договору доручення).
Цей договір вступає в дію 01.01.2004 року. Строк дії договору до 31.12.2004 року. У разі, якщо жодна з сторін в місячний термін, до закінчення строку дії договору, не заявить про його розірвання, договір вважається продовжений на тей же термін і на таких же умовах. В разі заключення прямого договору між КП "Житлорембудсервіс" та АЕК "Київенерго" на постачання теплової енергії, та електроенергії даний договір втрачає свою чинність (пункти 5.1, 5.2, 5.3 договору доручення).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Тобто, передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника у зобов'язанні. Боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов'язок виконати фактичні дії.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що згідно з умовами спірного договору обов'язок щодо оплати за надану теплову енергію покладено на відповідача, суд не приймає твердження відповідача про те, що платником за надані позивачем послуги згідно умов договору є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Державного комунального підприємство "Житлоремфонд" в частині стягнення 45 608,83 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які заявлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, тому позовні вимоги про стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" 45 608,83 грн. основного боргу, за період з 01.10.2010 по 01.09.2013, за договором № 1630648 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001, визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 16 223,72 грн. та інфляційну складову боргу - 4 157,45 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення трьох процентів річних на загальну суму 16 223,72 грн. за розрахунком позивача, який перевірений судом.
За перерахунком суду за періоди заявлені позивачем, розмір інфляційної складової боргу становить 4 105,26 грн., що підлягає задоволенню в цьому розмірі.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині основного боргу у розмірі 45 608, 83 грн., 3 % річних - 16 223,72 грн., інфляційні втрати - 4 105, 26 грн.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку із частковим задоволенням позову.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог. За таких обставин 3 894,73 грн. судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код 04543683) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 45 608,83 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот вісім гривень 83 коп.) основного боргу, 16 223,72 грн. (шістнадцять тисяч двісті двадцять три гривні 72 коп.) 3 % річних, 4 105,26 грн. (чотири тисячі сто п'ять гривень 26 коп.) інфляційна складова боргу та 1 318,74 грн. (одна тисяча триста вісімнадцять гривень 74 коп.) судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 894,73 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто чотири гривні 73 коп.), сплачений платіжним дорученням № 26168 від 04.10.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/19596/13.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 29.11.2013
Суддя М.Є. Літвінова