ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/15859/13 27.11.13
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до про Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відшкодування шкоди в порядку регресу 6 508,86 грн.
Головуюча суддя Літвінова М.Є.
Судді Босий В.П.
Грехова О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 27.11.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 508,86 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2013 порушено провадження у справі №910/15859/13, розгляд справи призначено на 11.09.2013.
Ухвалою від 11.09.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.10.2013.
Ухвалою від 14.10.2013 розгляд справи відкладено на 30.10.2013 та продовжено строк вирішення спору за клопотання позивача, на підставі ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
18.10.2013 через відділ діловодства суду від позичача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалою від 30.10.2013 розгляд справи відкладено на 27.11.2013.
Ухвалою від 30.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Грєхова О.А.
Ухвалою від 30.10.2013 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 27.11.2013.
15.11.2013 від Моторного (транспортного) страхового бюро України, надійшла інформація щодо полісу АВ№2215358.
Відповідач в судові засідання не з'явився, вимог суду не виконав, клопотань та заяв до суду не надходило, про даті та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення пошової кореспонденції.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 27.11.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
04.04.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач, страховик) та ВАТ «Хімічний завод «Гедеон Ріхтер» (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту (далі -Договір), за яким був застрахований автомобіль "Suzuki SX-4" державний номер АА5113ІХ.
27.09.2012 о 07 год. 15 хв. по вул. Набережне шосе, 26 у м. Києві сталася дорожньо-траснпортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Suzuki SX-4" державний номер АА5113ІХ під керуванням Богданової І.М. та автомобіля "Газ 2410", державний номер АІ9810АО під керуванням Царенка М.В.
28.09.2012 ВАТ «Хімічний завод «Гедеон Ріхтер» звернулось до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з умовами договору, на підставі рахунку-фактури № 0002174 від 28.09.2012 ТОВ "АвтоІнтернешнл Метрополіс", розрахунку суми страхового відшкодування позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 6 088,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8186 від 16.10.2012.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2012 (справа №3-5625/12) особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.09.2012 по вул. Набережне шосе у м. Києві, визнано водія транспортного засобу "Газ 2410", державний номер АІ9810АО Царенка М.В. та притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Газ 2410", державний номер АІ9810АО майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві "Національна страхова компанія "Оранта" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ № 2215358) діючий станом на 27.09.2012, з франшизою - 00,00 грн. та лімітом за шкоду майну - 50 000,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки страхувальнику "Suzuki SX-4" державний номер АА5113ІХ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ № 2215358), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору №455/12-Т/К від 04.04.2012, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом застрахованого автомобіля, є рахунок-фактура №0002174 від 28.09.2012 ремонтного СТО астрахованого автомобіля (ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс») та платіжне доручення № 8186 від 16.10.2012 про оплату вказаного рахунку.
Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом застрахованого автомобіля склав 6 088,52 грн.
26.11.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 6 088,52 грн.
Доказів сплати коштів заявлених до стягнення відповідачем суду не надано.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 350,29 грн.
Проте, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Однак, слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.
Наведене випливає з вимог статті 547 та абзацу 1 частини 2 статті 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між позивачем та відповідачем у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 268,52 грн. пені.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012 у справі №4/17-3520-2011 (за позовом ПАТ «Страхова компанія «Соверен» до ПАТ «Міська страхова компанія» про стягнення 10 296,11 страхового відшкодування в порядку регресу та 677,71 грн. пені).
Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (частина 1 статті 546, частини 1, 3 статті 549 ЦК України).
Однак, ані ЦК України, ані Законами України "Про страхування" та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Аналогічного висновку також дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 27 березня 2012 року у справі № 4/17-3520-2011.
З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягає задоволенню.
Позивач також заявив про стягнення з відповідача 70,05 грн. 3% річних нарахованих на суму страхового відшкодування в розмірі 6 088,52 грн. за період з 27.02.2013 по 15.07.2013.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 69,56 грн., за обґрунтованим розрахунком суду.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м.Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код 33908322) 6 088,52 грн. (шість тисяч вісімдесят вісім гривень 52 коп.) - страхового відшкодування в порядку регресу, 69,56 грн. (шістдесят дев'ять гривень 56 коп.) - 3 % річних та 1 627,78 грн. (одна тисяча шістсот двадцять сім гривень 78 коп.) - судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 28.11.2013
Головуючий суддя М.Є. Літвінова
Судді В.П. Босий
О.А. Грєхова