ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/20531/13 22.11.13
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Енергосервіс, ЛТД", м. Київ
про стягнення 43 600,04 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Зікрач Н.Г. - юрисконсульт.
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, керуючись приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у судовому засіданні 20.11.2013 оголошувалась перерва до 22.11.2013, що підтверджується протоколом судового засідання.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" (далі - ПАТ "Трест "Київміськбуд-2") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Енергосервіс, ЛТД" (далі - ТОВ "Україна - Енергосервіс, ЛТД") про стягнення основної заборгованості по договору № 506/12 від 05.06.2012 у сумі 1 738,53 грн, неустойку в розмірі 41 607,50 грн, пеню - 210,00 грн та три проценти річних у сумі 44,01 грн; зобов'язання повернути майно - побутове приміщення 2,6х6х3 інвентарний номер 381018, ключі 2 шт.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.
20.11.2013 позивачем до суду подано заяву б/н від 19.11.2013 про уточнення позовних вимог, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за договором № 506/12 від 05.06.2012 у сумі 5 110,86 грн, неустойку в розмірі 34 320,96 грн, пеню - 600,59 грн та три проценти річних у сумі 126,02 грн; зобов'язання повернути майно - побутове приміщення 2,6х6х3 інвентарний номер 381018, ключі 2 шт, яка з урахуванням п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розцінена судом як зміна предмета позову, прийнята та врахована при розгляді даної справи.
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву № 19/11/3 від 19.11.2013, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу по договору № 506/12 від 05.06.2012, неустойки, пені та трьох процентів річних, разом з цим зобов'язати позивача забрати побутове приміщення, що знаходиться на збереженні у відповідача на складському майданчику.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем належним чином не виконувалось зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати за додатковим договором № 1 від 26.09.2012 до договору № 506/12 від 05.06.2012.
Так, 05.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-2" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна - Енергосервіс, ЛТД" (Орендар) було укладено договір № 506/12 (далі - Договір), згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування майно, зазначене в п. 1.2 цього договору, а Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі і строках передбачених Розділом 2 цього Договору (п. 1.1 Договору). Майно за цим договором є - майно згідно Додатку № 1 до даного договору (п. 1.2 Договору). Зазначене в п. 1.2 цього договору майно належить Орендодавцю на праві власності (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору розмір орендної плати в місяць за майно, зазначене в п. 1.2, складає - 1 738,53 грн, у т.ч. ПДВ - 289,75 грн. Орендна плата сплачується протягом двох днів після підписання договору, а далі щомісячно до 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця в розмірі 100 % орендної плати, зазначеної в п. 2.1 (п. 2.2 Договору).
Згідно п. 2.3 Договору за умови дострокового повернення майна, зазначеного в п. 1.2, орендна плата, вказана в п. 2.1 має бути перерахована згідно фактично використаної кількості календарних днів.
Відповідно до п. 3.1 Договору строк оренди становить 1 (один) місяць з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі майна в Оренду.
Пунктом 4.1.5 Договору визначено, що по закінченню терміну оренди Орендар зобов'язався повернути майно в належному технічному стані. Повернення Орендодавцю майна здійснюється за актом приймання-передачі.
Згідно п. 6.7 Договору у випадку зміни терміну оренди - договір пролонгується шляхом підписання додаткової угоди Сторонами.
На виконання умов Договору Сторонами підписано акт приймання-передачі майна в орендне користування б/н від 05.06.2012.
20.07.2012 Сторонами було підписано акт приймання-передачі майна б/н, відповідно до якого Орендодавець прийняв, а Орендар здав з орендного користування побутове приміщення інв. № 381017.
25.09.2012 за вх. № 1764 до ПАТ "Трест "Київміськбуд-2" надійшов лист ТОВ "Україна - Енергосервіс, ЛТД" № 25/09 від 25.09.2012, в якому останній просив надати в оренду на 1 (один) місяць будівельний вагончик (битовку) найменших розмірів (для можливості перевезення автомобілем).
На підставі даного листа 26.09.2012 Сторонами договору № 506/12 від 05.06.2012 було укладено додаткову угоду № 1 до даного Договору, відповідно до умов якої внесено зміни до п. 1.2 Договору, доповнивши його наступним абзацом: "побутове приміщення 2,6х6х3 інвентарний номер 381018(додаток № 1)" (п. 1 Додаткової угоди).
Пунктом 2 Додаткової угоди внесено зміни до п. 2.1 Договору доповнивши його абзацом: "Розмр орендної плати в місяць за майно зазначене в п. 1.2 (додаток № 1) складає 1 738,53 грн, у т.ч. ПДВ - 289,75 грн".
Внесено також зміни до п.п. 2.3, 2.5 Договору (п.п. 3, 4 Додаткової угоди). Пункт 3.1 Договору доповнено його наступним абзацом: "Строк оренди становить 1 (один) місяць з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі майна (додаток № 1) в оренду"(п. 5 Додаткової угоди). Згідно п. 7 Додаткової угоди всі інші пункти Договору залишаються незмінними, Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
Відповідно до п. 8 дана Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її обома сторонами, а також є невід'ємною частиною договору № 506/12 від 05.06.2012.
27.09.2012 сторонами підписано акт приймання-передачі майна в орендне користування, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування побутове приміщення 2,6х6х3 інвентарний номер 381018.
Разом з цим, прийнявши в оренду зазначене вище майно, Орендар (відповідач у даній справі) не виконав умов договору в редакції додаткової угоди № 1, у зв'язку з чим Орендодавець (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по договору № 506/12 від 05.06.2012 у розмірі 1 738,53 грн, а також неустойки в сумі 41 607,50 грн, пені - 210,00 грн, трьох процентів річних в сумі 44,01 грн за прострочення виконання зобов'язання.
Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою між сторонами справі укладено договір оренди. Сторони при його укладенні досягли істотних умов договору, а тому згідно вимог ст.ст. 638, 759, 762 Цивільного кодексу України, приписів ст.ст. 180, 181, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, він вважається укладеним.
Регулювання договірних правовідносин пов'язаних з орендою майна у сфері господарювання здійснюється за приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно частини першої ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною першою ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до частини першої ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина четверта ст. 286 ГК України).
Пунктом 6.7 Договору Сторони визначили, що у випадку зміни терміну оренди - договір пролонгується шляхом підписання додаткової угоди.
Згідно частини четвертої ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Разом з цим відповідно до частини другої ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до частини першої ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судом установлено, що договір № 506/12 від 05.06.2012 було припинено, а майно за ним повернуто Орендодавцю за актом приймання-передачі майна б/н, підписаного Сторонами 20.07.2012, відповідно до якого Орендодавець прийняв, а Орендар здав з орендного користування побутове приміщення інв. № 381017.
При цьому судом також установлено, що 26.09.2012, тобто після припинення договору № 506/12 від 05.06.2012, Сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору. Разом з цим, оскільки основний договір № 506/12 від 05.06.2012 припинив свою дію, відтак додаткові угоди, якщо такі були укладені сторонами до припинення дії останнього, також втрачають свою юридичну силу, виходячи з того, що вони не є самостійними договірними зобов'язаннями, а є невід'ємною частиною основного договору. Укладення додаткової угоди до договору, який припинив свою дію, не може мати місце виходячи з того, що основного договору, до якого укладається додаткова угода юридично не існує.
Пунктом 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача у даній справі основного боргу в сумі 5 110,86 грн, пені - 600,59 грн та трьох процентів річних у сумі 126,02 грн за договором № 506/12 від 05.06.2012 - не підлягає задоволенню, оскільки останній припинив свою дію на час підписання його сторонами акта прийому-передачі майна з оренди б/н від 20.07.2012. У задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі 34 320,96 грн - також слід відмовити у зв'язку з відмовою в позові в частині основного зобов'язання за умовами спірного договору. Позов у частині зобов'язання відповідача повернути майно - побутове приміщення 2,6х6х3 інвентарний номер 381018, ключі 2 шт, у зв'язку з розірванням договору № 506/12 від 05.06.2012 (претензія № 2560 від 03.12.2012) - також не підлягає задоволенню, виходячи з підстав заявлення даної позовної вимоги.
Разом з цим згідно п. 1 частини першої ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Відтак, оскільки додаткова угода № 1 від 26.09.2012 до договору № 506/12 від 05.06.2012, підписана після припинення дії Договору, господарський суд дійшов висновку про визнання додаткової угоди № 1 від 26.09.2012 до договору № 506/12 від 05.06.2012, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд-2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна - Енергосервіс, ЛТД", недійсною з ініціативи суду.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 2 867,50 грн покладаються на позивача у справі - Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2", відповідно до вимог частини п'ятої ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 22.11.2013 згідно частини другої ст. 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 36, 43, 44, частиною п'ятою ст. 49, ст.ст. 77, 81-1, 82, 84, частиною другою ст. 85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Енергосервіс, ЛТД" про стягнення основної заборгованості у сумі 5 110,86 грн, пені - 600,59 грн, трьох процентів річних у сумі 126,02 грн та неустойки в розмірі 34 320,96 грн за договором № 506/12 від 05.06.2012; зобов'язання повернути майно - побутове приміщення 2,6х6х3 інвентарний номер 381018, ключі 2 шт - відмовити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 26.09.2012 до договору № 506/12 від 05.06.2012, укладену між Публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд-2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна - Енергосервіс, ЛТД".
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 27.11.2013.
Суддя Ю.О. Підченко