6 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2013 року,
У квітні 2012 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача - публічне акціонерне товариство «Євраз Суха Балка», надати до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області у встановленому порядку нову довідку про розмір щомісячного відшкодування втраченого заробітку станом на 1 квітня 2001 року в сумі 445 грн 20 коп., виходячи із фактичного середнього заробітку кріпильника по підприємству за квітень 2000 року - 636 грн 00 коп. та ступеню втрати позивачем професійної працездатності - 70 %, визнати загальновідомими обставинами наявність моральних страждань людини при порушенні відносно неї права та спричинення їй матеріальної шкоди, стягнути з ПАТ «Євраз Суха Балка» у відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав позивача, що спричинило матеріальну шкоду та пов'язані з нею моральні страждання, компенсацію у грошовій формі у розмірі 10 тис. грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що тривалий час працював на шахті «Південна» РУ ім. ХХ п/зїзду виробничого об'єднання «Кривбасруда», де 6 травня 1987 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач втратив професійну працездатність.
За результатами огляду ЛТЕК від 12 травня 1988 року йому встановлено 50 % утрати професійної працездатності, та при наступних оглядах ступінь втрати професійної працездатності змінювався, і висновком МСЕК від 1 травня 2003 року йому встановлено 80 % втрати професійної працездатності безстроково та друга група інвалідності.
Після встановлення втрати працездатності підприємством призначено позивачу страхові виплати у відшкодування шкоди.
У квітні 2001 року підприємство передало до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області документи, із зазначенням розміру щомісячних виплат у сумі - 175 грн, який позивач вважає значно заниженим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки при розрахунку середнього заробітку не взято до уваги вимоги Галузевих угод та Колективних договорів, що діяли у той час, стосовно збільшення розміру відшкодування втраченого заробітку на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати по даній професії на підприємстві.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
Д.Д. Луспеник