04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" листопада 2013 р. Справа№ 910/13130/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Жук Г.А.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Петренку В.А.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Акціонерна страхова компанія ,,Інго Україна"
на рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2013р.
у справі № 910/13130/13 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю ,,Страхова компанія ,,Альфа - Гарант"
до Приватного акціонерного товариства ,,Акціонерна страхова компанія ,,Інго Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Заморока Олександр Миколайович
про стягнення 9 424,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу
Товариство з додатковою відповідальністю ,,Страхова компанія ,,Альфа - Гарант" (далі - позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Акціонерна страхова компанія ,,Інго Україна" (далі - відповідач) про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 9 424,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.09.2013р у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ,,Акціонерна страхова компанія ,,Інго Україна" на користь Товариства з додатковою відповідальністю ,,Страхова компанія ,,Альфа - Гарант" 9 424,00 грн. страхового відшкодування, 1 720,00 грн. судового збору.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення вимог у даній справі.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2013р. у справі
№ 910/13130/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення не є законним, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також безпідставно взято до уваги договір страхування (поліс) ВС/8373568, оскільки між відповідачем та Заморокою О.М. такий договір не укладався.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.11.2013р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Замороку Олександра Миколайовича, розгляд справи відкладено на 26.11.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України.
Представником відповідача на виконання ухвали суду від 12.11.2013р. подано документи, які долучено до матеріалів справи. В судовому засіданні оглянуто оригінал полісу № ВС/8373565 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В судовому засіданні 26.11.2013р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, третя особа не з'явився, хоча повідомлений про час та місце розгляду скарги своєчасно та належним чином.
Заяв про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з таким.
21.09.2010р. приблизно о 09 год. 10 хв. на бульварі Лесі Українки в місті Києві сталося ДТП за участю автомобіля ,,Hyundai" державний реєстраційний номер АМ 1901 АО, під керуванням Короля В.В. та автомобіля ,,Mitsubishi" державний реєстраційний номер АА 1834 НМ, під керуванням Замороки Олександра Миколайовича.
В результаті дорожньо - транспортної пригоди пошкоджено автомобіль ,,Hyundai" державний реєстраційний номер АМ 1901 АО, що підтверджується довідкою ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС м. Києва.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.10.2010р. у справі №3-2385-1/10 Замороку О.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на винну особу штраф у сумі 340 грн. (а.с. 16).
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ,,Hyundai" державний реєстраційний номер АМ 1901 АО було застраховано, що підтверджується договором № 06-Z\01-043-01307 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави (далі - договір), який укладено 21.12.2009р. між Товариством з додатковою відповідальністю ,,Страхова компанія ,,Альфа - Гарант" та страхувальником Королем Віталієм Володимировичем (а.с. 8-11).
Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки ,,Hyundai" державний реєстраційний номер АМ 1901 АО на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі; строк дії договору - з 30.12.2009р. до 29.12.2010р.
Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля, було складено звіт № 10/10-06 від 18.10.2010р. (а.с. 17-22), відповідно до якого, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ,,Hyundai" державний реєстраційний номер АМ 1901 АО в результаті його пошкодження в ДТП складає 10 782,83 грн., вартість відновлювального ремонту складає 10 782,83 грн.
Позивач на підставі страхового акта від 15.12.2010р. № СТ/10/1504 здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 9 424,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 3339 (а.с. 37-38).
Листом від 13.12.2012р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 424,00 грн. (а.с. 39). Відповідач вказану претензію отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповідь на вказану претензію та докази сплати вищевказаної шкоди в матеріалах справи відсутні.
Позивач звернувся до суду мотивуючи позовні вимоги тим, що з моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню шкоди в порядку регресу.
Судом першої інстанції зазначено, що цивільно - правова відповідальність Замороки О.М., як страхувальника, на момент ДТП була застрахована ПрАТ ,,АСК ,,Інго-Україна" полісом № ВС/8373568, тому позовні вимоги задоволено повністю у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.
Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, частково погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову, проте вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України ,,Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України ,,Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, щодо страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 22 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Згідно з положеннями ст. 25 Закону України ,,Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 29 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
У відповідності до п. 1.8 ч. 1 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно з довідкою та полісом № ВС/8373565, наданими відповідачем, цивільно - правова відповідальність Замороки О.М. в період з 22 вересня 2009р. по 21 вересня 2010р. включно була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, стосовно автомобіля ,,Mitsubishi galant" державний номер АА 1834 НМ.
За умовами полісу № ВС/8373565 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.
Суд першої інстанції, хоча й послався помилково на поліс № ВС/8373568, який відрізняється від встановленого судом апеляційної інстанції останньою цифрою, невірно зазначеною позивачем, дійшов правильного висновку про те, що на час скоєння ДТП цивільно - правова відповідальність Замороки О.М. була застрахована ПрАТ ,,АСК ,,Інго Україна".
Водночас, для встановлення всіх обставин у справі та перевірки їх належними і допустимими доказами, суд першої інстанції не повинен був обмежуватися інформацією МТСБУ, а на підставі ст. 65 ГПК України мав витребувати від відповідача документи (поліс), необхідні для вирішення спору, яких немає у позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, однак, враховуючи умови договору страхування (полісу), сума відшкодування має бути зменшена на суму франшизи в розмірі 510,00 грн. Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 8 914,00 грн. (9 424,00 грн. - 510,00 грн.). В решті позовних вимог слід відмовити.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому відповідно до приписів ст. 104 ГПК України рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2013р. у справі № 910/13130/13 підлягає зміні шляхом викладення його в редакції даної постанови.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Акціонерна страхова компанія ,,Інго Україна" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2013р. у справі № 910/13130/13 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:
,, 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Акціонерна страхова компанія ,,Інго Україна" (код 16285602) на користь Товариства з додатковою відповідальністю ,,Страхова компанія ,,Альфа - Гарант" (код 32382598) 8 914,00 грн. страхового відшкодування та 1 627,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позову.
3. В іншій частині позову відмовити."
3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді Г.А. Жук
М.Г. Чорногуз
Повний текст складено та підписано 28.11.2013р.