Провадження №2а-267/13
Справа № 754/7624/13-а
Іменем України
30.07.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Буша Н.Д.
при секретарі Дакал В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС України в Чернігівській області старшого лейтенанта міліції Борщ Юрія Олександровича про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 29.04.2013 року та закрити провадження.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що винесену постанову вважає необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень, який не дотримався вимог ст.ст.245, 276, 280 КУпАП. Відповідачем не було з'ясовано і доведено обставин, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Зокрема, позивач категорично заперечує факт перевищення встановленої швидкості руху, про що зазначено інспектором ДПС при складанні протоколу в порушення вимог чинного законодавства. Вважає, що постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, винесена за відсутністю належних доказів вини позивача, і за таких обставин відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву, зазначив, що він 29.04.2013 року близько 17 години рухався в транспортному потоці інших автомобілів по автодорозі Кіпті -Бачівськ зі сторони с. Кіпті у напрямку м. Ніжин, керуючи власним автомобілем ВАЗ 210994 д/н НОМЕР_1. На під'їзді до 14-го кілометру вказаної дороги він побачив автомобіль відповідача, який рухався назустріч його автомобілю. Через кілька хвилин автомобіль відповідача розвернувся, наздогнав автомобіль позивача та змусив його зупинитись. Потім відповідач звинуватив його в порушені п. 12.6 ПДР України, на що позивач пояснив, що він рухався з дозволеною швидкістю 85 км/год. Крім того, прилад «Визир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом находився у відповідача та керувався ним безпосередньо, а не здійснював фіксацію в автоматичному режимі, тому такий спосіб фіксації не відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, відповідач до протоколу та постанови вніс замість фіксованих належним чином відомостей про порушення правил дорожнього руху, свої необґрунтовані припущення, що свідчить про упереджене ставлення інспектора до позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але на адресу суду надіслав письмове клопотання розглянути справу у його відсутність та письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи. В своїх запереченнях проти позову, посилається на те, що 29.04.2013 року позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 260 грн. за те, що того ж дня о 16 год.55 хв. на 14 км а/д Кіпті - Бачівськ в Носівському районі, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість руху на 29 км/год. При допустимій - 90 км/год., рухався зі швидкістю 119 км/год., чим порушив п.12.6 ПДР України. Швидкість даного транспортного засобу вимірювалась дистанційним приладом «Визир» №0812558. Після зупинки вказаного транспортного засобу та роз'яснення позивачу суті скоєного ним правопорушення, відповідачем був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, другий примірник вручено позивачу. У подальшому, згідно положень ст.ст.222, 276, 278-280 КУпАП на підставі зазначених доказів по справі - протоколу та показів вимірювача швидкості радіолокаційного «Визир», відповідач виніс постанову про адміністративне правопорушення відносно позивача. Таким чином, вважає, що винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною та її зміст не суперечить нормам законодавства, а тому просив в позові відмовити в повному обсязі.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановляє наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В судовому засіданні встановлено 29.04.2013 року інспектором ДПС було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме перевищення встановленої швидкості руху на 29 км/год.
Розпорядження МВС України від 21.05.2009 року № 466 (п.1.6) зобов'язує співробітників ДАІ виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-відео матеріалів, показів свідків тощо).
Прилад „Визир", яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керувався ним безпосередньо (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо). Між тим, ст. 14 - 1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото -, кіно - або відеозйомки, якими є фотоапарат, кіно та відеокамера, відеомагнітофон, які не були застосовані для фіксації правопорушення.
Згідно з „Методичними рекомендаціями по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості „Визир", максимальна дальність вимірювання швидкості радаром - не менше 400 метрів, а візуальне визначенні номерного знаку автомобіля (фото -, відео - фіксація) - не більше 80 - ти метрів. У даному приладі використовується допплерівський когерентний радар із частотою 24.15 ГГц, який має діаграму направленості на даній частоті випромінювання. Це означає, що в зону фіксації радара можуть потрапити й інші автомобілі. Настройка параметрів роботи зазначеного приладу згідно з п. 4 „Підготовка до роботи приладу" передбачає вибір типу цілі (найближча або найшвидша)". Тому не виключено, що „найшвидшою" може бути автомобіль, який рухався попереду автомобіля поза зоною дії дорожнього знаку з більшою швидкістю, а „найближчою" - автомобіль, який зафіксовано на фото.
За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, а також забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 5 ст.10 Закону України «Про міліцію» обов'язками міліції є: припиняти адміністративні правопорушення та забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Ст. 251 КУпАП передбачає, що матеріали, які одержані за допомогою технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису відносяться до переліку доказів поміж інших, а саме: протоколу, пояснень особи, свідків, висновку експерта, речових доказів. Згідно з ст.252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В даному випадку доказів вини ОСОБА_1 не надано.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення є документом суворої звітності, а його форма затверджена у додатку 1 Наказу МВС України № 185 від 22.02.2001 року «Про затвердження інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення».
Відповідно до п.2.7 Інструкції, до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків тощо).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, пояснила, що вона разом з позивачем ОСОБА_1, їхала в автомобілі по дорозі Кіпті - Бачівськ зі сторони с. Кіпті у напрямку м. Ніжин, автомобіль працівників ДАІ рухався в зустрічному напрямку їх автомобілю. Через деякий час автомобіль працівників ДАІ розвернувся, наздогнав їх автомобіль та зупинив його. Чоловік вийшов до працівників ДАІ для пояснень причини зупинки, коли повернувся, виявилось, що він їхав з перевищенням встановленої швидкості. Такі обставини викликали у свідка здивування тому, що її чоловік взагалі на перевищує встановлену швидкість та умови дороги не дозволяли її перевищувати.
Крім того, з наданих відповідачем копій фотокарток не можливо встановити чи це автомобіль позивача, на підставі того, що не чітко зазначено номерний знак зображеного на них автомобіля.
Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення і винесенні постанови про накладенні адміністративного стягнення на позивача були порушені норми вищевказаної статті та норми ст.280 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. При ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КУпАП.
При розгляді справи не доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.251, 283-284, 288 КУпАП, ст.ст.2, 18, 71, 93, 99, 100, 104-106, 161-163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову серії СВ1 № 094791 від 29 квітня 2013 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену щодо ОСОБА_1 про стягнення штрафу у розмірі 260 грн., скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя: