Справа № 124/9630/13-к
06.11.2013 року м. Сімферополя
Центральний районний суд міста Сімферополя АР Крим у складі:
Головуючого судді - Федоренко Е.Р.,
при секретарі - Червяковій Ю.Ю.,
за участю прокурора - Таран Д.Ю.,
потерпілої - ОСОБА_1
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12013130790000397 за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 липня 2005 року за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі, звільненого 15.05.2012 року по відбуттю строку покарання,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-
ОСОБА_2, будучи раніше засудженим вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 липня 2005 року за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та знов скоїв злочини при наступних обставинах.
Так він, 13.08.2013 року о 17 годині 30 хвилин, спільно з іншою особою, матеріали відносно якої виділені з кримінального провадження (а.с.106-107), перебуваючи біля будинку № 16 по вул. Трубаченко у м. Сімферополь, звернув увагу на раніше незнайому ОСОБА_1, у якої на шиї знаходилися дві золоті ланцюжки з хрестиком і кулоном у вигляді «Піраміди». Реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на відкрите викрадення майна, керуючись корисливими спонуканнями, діючи умисно, протиправно, спільно і злагоджено, підбігли до гр. ОСОБА_1, при цьому інша особа, матеріали відносно якої виділені з кримінального провадження, відкрито, шляхом ривка, заволодів майном останньої, а саме: золотим ланцюжком 585 проби, плетіння «Бісмарк», вагою близько 16 грам, близько 40 см, вартістю 12000 грн.; золотим ланцюжком 585 проби, плетіння «Кільце в кільце», вагою близько 5 грам, близько 30 см, вартістю 2000 грн.; золотим хрестиком з «розп'яттям» 585 проби, вагою близько 3 грами, вартістю 2000 грн.; золотим кулоном «Піраміда» 585 проби, вагою близько 4 грами, вартістю 2000 грн., а ОСОБА_2 у свою чергу знаходився разом з іншою особою, матеріали відносно якої виділені з кримінального провадження, та спостерігав за навколишнім оточенням. Не реагуючи на вимогу потерпілої повернути їй викрадене майно, інша особа, матеріали відносно якої виділені з кримінального провадження, спільно з ОСОБА_2 з місця скоєння правопорушення зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 18000 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення та пояснив, що 13 серпня 2013 року біля будинку № 16 по вул. Трубаченко у м. Сімферополь, він разом з приятелем, матеріали відносно якої виділені з кримінального провадження, побачили дівчину, яка йшла їм назустріч, на шиї якої висіли золоті ланцюжки з кулонами, раптово виник спільний намір відкрито заволодіти ними, за попередньою домовленістю з ним розробили план, у відповідності з яким його приятель зірве золоті ланцюжки, а він буде стояти рядом та спостерігати, у подальшому мали намір продати золоті прикраси, кошти витратити на свою користь. Реалізувавши такий намір та зірвавши золоті ланцюжки з кулонами, з місця скоєння зникли. По дорозі він свого приятеля втратив з виду і більше його не бачив, золоті прикраси залишились у останнього. На даний час жалкує про скоєне та щиро кається; цивільний позов щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди визнав повністю.
Потерпіла у судовому засіданні пояснила, що 13 серпня 2013 року проходила біля будинку № 16 по вул. Трубаченко, назустріч їй шли два молодих парня, яких вона раніше не знала, і які про щось розмовляли. Через деякий час почула, які останні йшли за нею, а потім один з них зірвав з неї золоті прикраси, а обвинувачений ОСОБА_2 стояв поряд і озирався по сторонам. Після того, як перший парень зірвав з неї золоті ланцюжки з кулонами, вони разом побігли від неї в одному напрямку, не реагуючи на її вимоги повернути майно. Вважає, що їх намір на відкрите викрадення майна був спільний і вони заздалегідь про це домовилися. Заподіяння їй моральної шкоди пояснила тим, що після скоєного, вона тривалий час не могла прийти в себе, маючи при цьому 3-місячну дитину, перенесла емоційний стрес, що відобразилося на дитині, який теж тривалий час нервував.
У зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину, та зважаючи на відсутність заперечень учасників судового провадження, суд у відповідності з частиною 3 статті 349 КК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмеживши об'єм досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються особи обвинуваченого.
Оцінивши вищенаведені докази, суд прийшов до висновку про винність обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні і правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Обговорюючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд згідно зі статтею 65 КК України призначає покарання у межах установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи характер і ступінь тяжкості злочину, його обставини і розмір заподіяної шкоди, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжкого злочину.
Характеризуючи дані про особу винного, суд враховує те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий; офіційно не працевлаштований; за місцем проживання характеризується із задовільного боку, як такий, що спиртними напоями не зловживає, з сусідами сварок і скандалів не влаштовує, у порушенні громадського порядку замічений не був; на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Із обвинувачення підлягає виключенню такі обтяжуючі покарання обставини, як вчинення злочину повторно, та за попередньою змовою групою осіб, оскільки це є ознаками, що впливають на його кваліфікацію.
У відповідності зі статтею 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із сукупності всього вищезазначеного, приймаючи до уваги обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що цілі покарання, зазначені у ст. 50 КК України, можливість виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів мають бути досягнуті лише в умовах ізоляції від суспільства, тому призначає ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті, у якій він обвинувачується.
Підстав для призначення більш м'якого покарання на підставі статті 69 та 69-1 КК України, суд не вбачає, оскільки для застосування таких необхідно наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, яких судом не встановлено. Добровільного відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не встановлено, оскільки частину викраденого майна було виявлено у ході огляду місця події, та у подальшому повернено потерпілій співробітниками міліції (а.с.53-57).
Також суд не вважає можливим застосування статті 75 КК України, оскільки не вбачає достатніх для це підстав: обставини, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення злочину не свідчать про його сумлінне ставлення до праці або навчання: офіційно ніде не працевлаштований, має незакінчену середню освіту; крім того, до вчинення злочинів мав декілька судимостей, що свідчить про відсутність його бажання до виправлення. Обставини після скоєння злочину також не свідчать про його належну поведінку та усунення наслідків скоєного злочину. Усі ці обставини поряд з тяжкістю скоєного злочину не утворюють підстав для висновку суду про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 6000 грн. і моральної шкоди у сумі 20000 грн. підлягає задоволенню повністю, оскільки в повному обсязі визнаний обвинуваченим, розмір матеріальної шкоди у сумі вартості золотих прикрас не оспорювався обвинуваченим, а також суд погоджується з тим, що потерпіла, маючи немовля 3-х місячного віку, дійсно могла перенести сильний емоційний стрес і моральні страждання, яке могло відобразитися на дитині, тому цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання рахувати з часу його затримання - 15 серпня 2013 року.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити у вигляді тримання під вартою, строк відбуття покарання рахувати з часу його затримання - 15 серпня 2013 року.
Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6000 грн. і в рахунок відшкодування моральної шкоди - 20000 грн., а всього - 26000 грн. (двадцять шість тисяч гривень).
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду АР Крим шляхом її подачі через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: Е. Р. Федоренко