Справа № 545/3346/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/4130/2013
Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В.
Доповідач Буленко О. О.
28 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Буленко О.О.,
Суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.,
при секретарі : Ачкасовій О.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку " Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2013 року ПАТ « Родовід Банк» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № Ск -563-000608/8-2008 від 13.08.2008 року в сумі 75285 грн. 52 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог, представником позивача було вказано, що внаслідок невиконання своїх зобов'язань, у відповідачки виникла заборгованість, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4184,09 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 568,84 грн., заборгованості плати за користуванням кредитом - 1851,89 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 68330,94 грн., суми трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 349,77 грн.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року
позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку " Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства « Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 75285 грн. 52 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судовий збір в сумі -752 грн. 86 коп.
З вказаним рішенням не погодилася відповідачка та подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки.
В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказано, що судом першої інстанції при постановленні рішення у справі було порушено норми матеріального права та процесуального права. Також, апелянтом було вказано, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та не з'ясував обставин справи, які у відповідності до вищевказаної норми права створюють підстави для зменшення розміру неустойки та стягуючи на користь банку пеню, не врахував, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права.
Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою зобов'язання за кредитним договором не виконуються, прострочена заборгованість не сплачується, в зв'язку з чим станом на 13.08.2013 року утворилась заборгованість у сумі 75285 грн. 52 коп., яка підлягає стягненню.
Проте з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
Так, як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ « Родовід Банк» та ОСОБА_1
13 серпня 2008 року було укладено Кредитний договір № Ск -563-000608/8-2008, відповідно до якого остання отримала споживчий кредит у розмірі 4363,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7% , з кінцевим терміном повернення 13.08.2013 року.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що в разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, положеннями якої передбачено, що в разі прострочення боржником грошового зобов'язання, на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як підтверджується матеріалами справи , у порушення умов кредитного договору від 13 серпня 2008 року ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та процентів за їх користування не виконала, що є підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором.
В свою чергу, умовами вищевказаного кредитного договору було передбачено, що в разі несвоєчасного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентів за його користування, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми простроченого платежу за кожний день прострочки в розмірі 1,6 %.
Так, згідно розрахунку поданого позивачем загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом на 13.08.2013 року складає 75285 грн.52 коп. в т.ч. : заборгованість за кредитом - 4184,09 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 568,84 грн., заборгованість плати за користуванням кредитом - 1851,89 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 68330,94 грн., сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 349,77 грн. / а.с. 4-5/.
Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру неустойки за рішенням суду можливе за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.
Так, як вбачається з матеріалів справи, розмір основної заборгованості складає 6954, 59 грн / заборгованість за кредитом - 4184,09 грн. + заборгованість по процентам за користування кредитом - 568,84 грн. + заборгованість плати за користуванням кредитом - 1851,89 + сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 349,77 грн./, розмір неустойки складає - 68330,94 грн, що майже у 10 разів перевищує суму простроченої заборгованості.
Такі обставини можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
У порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та не з'ясував обставин справи, які у відповідності до вищевказаної норми права створюють підстави для зменшення розміру неустойки; стягуючи на користь банку пеню, не врахував, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
В свою чергу, неустойка може бути зменшена судом на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України лише за наявності відповідної заяви відповідача. Зазначене положення закону, відображено у п. 27 постанови пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Водночас, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта щодо неможливості подання заяви про зменшення розміру неустойки до суду першої інстанції, оскільки в день розгляду справи, остання підписала заяву про розгляд справи за її відсутності та про визнання позову не розуміючи змісту останньої, в свою чергу, вказана заява навіть не містила пункту про не визнання позову / а.с.43/.
З урахуванням викладеного,колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення розміру неустойки, яка підлягає до стягнення з відповідачки за неналежне виконання зобов'язання.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру неустойки, колегія суддів керується висновками Конституційного суду України, викладеними в рішенні №15-рп/2011 від 10.11.2011р. у справі №1-26/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) про поширення на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і під час виконання такого договору положень п.п.22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
За вказаних обставин, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин, положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні розміру пені, оскільки визначений позивачем розмір останньої є непропорційно великим в порівнянні з розміром заборгованості по кредиту.
Таким чином до стягнення з відповідача підлягатиме 3477,95 грн. як п'ятдесят відсотків від розміру заборгованості по кредиту на суму 6954,59 грн.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року підлягає скасуванню в розмірі стягуємої неустойки з відповідача, з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 10432 грн. 54 коп., яка складається з / заборгованість за кредитом - 4184,09 грн. + заборгованість по процентам за користування кредитом - 568,84 грн. + заборгованість плати за користуванням кредитом - 1851,89 + сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 349,77 грн.+ розмір неустойки 3477,95 грн./
Керуючись ст.ст.303, 307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року
скасувати в частині стягнення неустойки у повному розмірі та постановити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 10 432 / десять тисяч чотириста тридцять дві/ грн. 54 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» судовий збір в сумі 104, 32 грн.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : О.О. Буленко
Судді: С.М.Бондаревська Л.М. Омельченко