Справа № 1кп/257/236 /13
27 листопада 2013 р. Київський районний суд міста Донецька у складі колегії суддів:
головуючого, судді Бурлаченко О.О.
суддів Андрєєвої О.М., Чудопалової С.В.
за участю:
секретаря Шалесної Е.О.
прокурора Зурнаджи В.М.
захисника-адвоката ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Донецьку кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зі середньою освітою, не працюючого, холостого, неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зі середньо-спеціально освітою, одруженого, працюючого підземним гірником ОП «Шахта ім.. ОСОБА_4» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», одруженого, неповнолітніх дітей не має, раніше судимого 10.05.2002 році Калінінським районним судом м. Донецька за ч. З ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі; умовно-достроково звільнений 02.06.2005 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2005 року, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 19 ч. 6, 142 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року), суд
7 березня 2001 року, ОСОБА_5, ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні приватного домоволодіння, розташованого на території селища Іванівка в Київському районі м. Донецька, спільно з двома особами, кримінальні справи відносно яких припинені в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, переслідуючи корисливий мотив, заздалегідь домовилися про вчинення розбійного нападу на заправника автомобільної заправки TOB «Трієст» - ОСОБА_6 під приводом повернення грошового боргу.
З цією метою, в вищевказані час і місце зазначені особи, діючи спільно і розподіливши ролі між собою у скоєнні вказаного злочину, прослідували до території «Критого ринку», розташованого у Ворошиловському районі м. Донецька, де взяли таксі моделі ВАЗ - 21011, а одна з осіб, кримінальна справа відносно якої припиненаа в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, заздалегідь приготувала металевий прут у вигляді «шматка» арматури, який заховала у себе в одязі і який був призначений для нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6
7 березня 2001 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин особа, кримінальна справа відносно якої припиненаа в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, з метою відволікання на себе уваги потерпілого ОСОБА_6, діючи умисно, маючи при собі дві пластикові пляшки ємкістю 0,5 літрів кожна без вмісту, пройшла на названу заправку, де під приводом того, що у вищевказаному автомобілі таксі немає бензину, відволікла тим самим заправника ОСОБА_7, в цілях безперешкодного доступу ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ще однієї особи, кримінальна справа відносно якої припиненаа в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, , в приміщення заправки і заволодіння грошовими коштами, що були в сейфі заправки.
Після чого, ОСОБА_3, ОСОБА_8, та особа, кримінальна справа відносно якої припиненаа в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, реалізуючи свій злочиний намір до кінця, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, проникли в приміщення автозаправки, де ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спостерігали за обстановкою в приміщенні заправки, а особа, кримінальна справа відносно якої припиненаа в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, пройшовши до операторської заправника - ОСОБА_6 завдала йому декілька ударів металевим прутом в область голови, заподіявши останньому - по одній забитій рані в тім'яній ділянці праворуч, в тім'яній області ліворуч, у потиличній області, лінійно-осколковий перелом кісток склепіння та основи черепа, вогнища забиття головного мозку в тім'яної і потиличної частках зліва, крововиливу під м'які мозкові оболонки по всіх поверхнях головного мозку. Які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких потерпілий помер на місці.
Продовжуючи реалізацію свого преступного наміру спрямованого на заволодіння грошовими коштами до кінця, ОСОБА_3, ОСОБА_8, та дві особи, кримінальні справи відносно яких припиненаі в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, заволоділи грошовими коштами, що були в приміщенні даної заправки, а саме в сейфі біля пульту керування в сумі 500 гривень, з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли та розпорядилися їм на свій розсуд.
Надалі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та особа, кримінальна справа відносно якої припиненаа в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, дізналися від другої особи, кримінальна справа відносно якої припиненаа в порядку п. 8 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року, про те, що та скоїла вбивство ОСОБА_6, завдавши йому удари, указаним прутом в область голови.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винним себе у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсягу, не заперечував щодо факту скоєння ним умисного, у співучасті з ОСОБА_3 а також ОСОБА_10, ОСОБА_11 кримінальні справи відносно яких припинені, розбійного нападу з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном при обставинах, викладених в обвинувальному акті.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсягу, не заперечував щодо факту скоєння ним умисного, у співучасті з ОСОБА_5 а також ОСОБА_10, ОСОБА_11, кримінальні справи відносно яких припинені, розбійного нападу з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном при обставинах, викладених в обвинувальному акті.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_2 правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, відсутні сумніви у добровільності та істинності позиції кожного обвинуваченого. В зв'язку з визнанням обвинуваченими своєї вини в повному обсязі суд, за згодою учасників процесу, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, що ніким не оспорюються, а тому вирішив розглянути справу за спрощеною процедурою, передбаченою ч.3 ст. 349 КПК України.
Показання обвинувачених про скоєння з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, розбійного нападу, з метою заволодіння чужим майном, об'єктивно співпадають між собою а також з викладеними в обвинувальному акті обставинами, узгоджуються з ними, а тому є достовірними.
Таким чином, судом встановлено, що своїми злочинними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_3, діючи умисно, у співучасті з двома особами, кримінальні справи відносно яких припинені в порядку ст. 6 п.8 КПК України в редакції 1960 року, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, скоїли розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, шляхом пособництва, тобто вчинили злочин, передбачений ст.ст. 19 ч. 6, 142 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) і підлягають відповідальності за цією статтею.
При призначенні покарання обвинуваченим відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, враховує щире каяття ОСОБА_3 у вчиненні кримінального злочину. Як обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до п.13 ч.1 ст. 67 КК України суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, обставини по справі, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, його щире каяття, бездоганну поведінку протягом розгляду справи, що він раніше не судимий, не перебуває на спеціальних обліках, до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою працював без офіційного працевлаштування, за місцем проживання характеризується задовільно та приходить до висновку, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, можливо тільки в умовах ізоляції його від суспільства та вважає, що підсудному має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, обставини по справі, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, його щире каяття, бездоганну поведінки протягом тривалого розгляду цієї справи, відшкодування потерпілому завданої моральної шкоди, приймає до уваги що на момент вчинення цього злочину був не судимий, не перебуває на спеціальних обліках, до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою працював офіційно працював підземним гірником ОП «Шахта ім.. ОСОБА_4» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», за місцем роботи та проживання характеризується задовільно та приходить до висновку, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства та вважає, що підсудному має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, враховує щире каяття ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до п.2 ч.1 ст. 66 КК України, враховує добровільне відшкодування моральної шкоди. Як обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_2, відповідно до п.13 ч.1 ст. 67 КК України, суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Оскільки ОСОБА_2 вчинив інкриміноване йому правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 19, ч. 2 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) до постановлення попереднього вироку від 10 травня 2002 року, яким його засуджено до 4 років позбавлення волі, при призначенні йому покарання слід керуватися положеннями ч.ч.1,4 ст. 70 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів за принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, повністю відбуте за вироком від 10 травня 2002 року.
Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до винесення вироку по справі трималися під вартою в Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області, суд вважає необхідним в строк відбуття покарання зараховувати строк перебування обвинувачених під вартою.
Згідно протоколу про затримання за підозрою у вчиненні злочину ОСОБА_3 був затриманий 09.01.2008 року, тому строк відбуття покарання слід обчислювати саме з цієї дати.
Згідно протоколу про затримання за підозрою у вчиненні злочину ОСОБА_2 був вперше затриманий 08.02.2002 року, з моменту затримання перебував в ІТУ ГУМВС України в Донецькій області з 08.02.2002 року по 11.02.2002 року. В подальшому згідно протоколу про затримання за підозрою у вчиненні злочину ОСОБА_2 був затриманий 10.04.2009 року. Тому суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбуття покарання строк утримання ОСОБА_2 під вартою в ІТУ ГУМВС України в Донецькій області з 08.02.2002 року по 11.02.2002 року та з 10.04.2009 року в Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 звертався на досудовому слідстві з цивільним позовом до обвинувачених про стягнення моральної шкоди, завданої вчиненням злочину в розмірі 400 000 грн. (т. 4 арк. справи 15).
В своїй заяві суду потерпілий ОСОБА_12 просив розглянути цивільний позов за його відсутність, підтримав уточнені в попередньому суду позовні вимоги , просив стягнути заявлено у позові шкоду 400 000 грн. стягнути тільки з ОСОБА_3, та зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 він не має.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує обставини заподіяння шкоди, роль кожного з обвинувачених у вчиненні злочину, ступінь та глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, майновий стан обвинувачених, виходячи з принципу розумності та справедливості відповідно до ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України та приходить до висновку, що є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. з урахуванням його другорядної ролі у вчиненні злочину.
Відповідно до статей 118, 122, 124 КПК України процесуальні витрати покладаються на обвинувачених, тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених в дольовому порядку, як передбачено ст. 368 КПК України, в рівних частках на користь держави витрати за проведення дактилоскопічної експертизи згідно рахунку-фактури №6\36 від 09.04.2001 року в розмірі 170,10 грн., за проведення дактилоскопічної експертизи згідно рахунку-фактури №6\73 від 08.05.2002 року в розмірі 41,31 грн., а всього 211,41 грн. (т.1 арк. справи 171, 184).
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним в пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 19, ч. 2 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) та призначити йому покарання за цією статтею у вигляді позбавлення волі строком 6 (шість) років, з конфіскацією усього належного йому майна.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком чинності залишити тримання під вартою в Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.
Строк відбування покарання обчислювати з 09.01.2008 року.
Зарахувати в строк відбуття покарання тримання під вартою засудженому ОСОБА_3 в Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину в розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) гривень.
ОСОБА_2 визнати винним в пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 19, ч. 2 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) та призначити йому покарання за цією статтею у вигляді позбавлення волі строком 7 (сім) років, з конфіскацією усього належного йому майна.
На підставі вимог ст. 70 ч.1,4 КК України, остаточне покарання призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 10 травня 2002 року більш суворим, призначеним по даному вироку, призначивши остаточно покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 (сім) років, з конфіскацією усього належного йому майна.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком чинності залишити тримання під вартою в Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.
Строк відбування покарання обчислювати з 10.04.2009 року.
Зарахувати в строк відбуття покарання тримання під вартою ОСОБА_2 в ІТУ ГУМВС України в Донецькій області з 08.02.2002 року по 11.02.2002 року та з 10.04.2009 року в Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь судові витрати за проведення дактилоскопічних експертиз в розмірі по 105 грн. 71 коп. з кожного.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Донецької об ласті через Київський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Головуючий, суддя О.О.Бурлаченко
суддя О.М. Андрєєва
суддя С.В. Чудопалова