Справа № 468/2492/13-а
25.11.2013 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Муругова В.В, при секретарі Фельчину Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС групи ДПС ВДАІ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві сержанта міліції ОСОБА_2 та Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора ДПС по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії АА2 № 045480 від 07.07.2013 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 07.07.2013 року та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення та не дослідив всіх суттєвих обставин справи, а позивач вказав, що не порушував ПДР, оскільки здійснив зупинку поза межами дії знаку, який забороняв зупинку. Крім того, позивач зазначив, що відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення в його відсутність. Позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності він отримав 31.10.2013 року при з'явленні за викликом до відділу ДВС Баштанського РУЮ.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити.
Відповідач - інспектор Сідорук В.М. до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (рекомендованим листом з повідомленням). Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Відповідач - УДАІ ГУМВС України в м. Києві не забезпечив явку свого представника до суду. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
З огляду на те, що відповідачі - суб'єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули у засідання без поважних причин, не повідомивши про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів згідно з ч.4 ст. 128 КАС України.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 №223955 від 07.07.2013 року; постанову серії АА2 №045480 по справі про адміністративне правопорушення від 07.07.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, складену позивачем схему події, фотозображення місця події), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 07 липня 2013 року позивач був зупинений відповідачем - інспектором ДПС, який відносно позивача склав протокол про адміністративне правопорушення, за порушення позивачем ПДР. Після цього інспектор виніс відносно нього постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 07.07.2013 року о 15.00 год. в м. Києві на вул. Електротехнічній ОСОБА_1, керуючи автомобілем ДАФ н.з. ВЕ1269ВВ, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» та здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку, чим порушив п. 3.34 додатку 1 ПДР.
У зв'язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
При цьому, в позові позивач вказав, що не вчиняв викладеного в постанові правопорушення, та при складенні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором свідки, які б могли підтвердити факт порушення, не залучались, при цьому позивач зупинився поза межами дії даного дорожнього знаку після перехрестя. З пояснень позивача слідує, що вказані в протоколі в якості свідків особи були залучені інспектором не для підтвердження факту правопорушення, а для засвідчення відмови позивача від підпису в протоколі.
Пояснення позивача, надані ним в тексті позову, підтверджуються його письмовими поясненнями, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, згідно з якими він заборони дорожнього знаку не порушив.
Відповідно до роз'яснень додатку 1 ПДР - зона дії знаку 3.34 встановлюється від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним.
При цьому, з наданих позивачем фотозображень місця події слідує, що дорожній знак 3.34 встановлений разом з табличкою 7.2.4 (з вертикальними стрілками), яка має вказувати на те, що транспортний засіб знаходиться в зоні дії знаку 3.34 та у разі застосування такої таблички разом із заборонними знаками, в тому числі і знаком 3.34, - табличка зменшує зону дії знаку. Проте, ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності взагалі не вказано, що дорожній знак 3.34 встановлений разом з табличкою 7.2.4, що однозначно свідчить про неповноту з'ясування інспектором обставин справи.
З фотозображень та пояснень позивача слідує, що він зупинив автомобіль на значній відстані до знаку 3.34, який мав обмежену зону дії, оскільки був встановлений з табличкою 7.2.4 і відповідачами не зібрані докази на спростування позиції позивача та не доведено те, що автомобіль позивача знаходився в обмеженій зоні дії знаку 3.34 та таблички 7.2.4.
Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли достовірно підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
Оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, інспектором ні відео, ні фото фіксація правопорушення не здійснювалась взагалі, вказані в протоколі свідки не опитувались (а доказом в контексті ст. 251 КУпАП є не сама по собі наявність свідків, а їх пояснення, які інспектором не відбирались, а, отже, і не досліджувались при винесенні постанови), тому самий запис в протоколі свідків без відібрання в них пояснень, які можливо було б неодноразово дослідити після їх отримання - не є доказом та не спростовує заперечень позивача.
Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами на розгляд суду не було надано достатніх та допустимих доказів, натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач здійснив зупинку поза межами дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», зона дії якого була значно обмежена табличкою 7.2.4, що відповідачами не спростовано.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому зібрані інспектором матеріали відносно позивача не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП і доказом вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, за яке його було притягнуто оскаржуваною постановою, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Згідно з конституційним принципом, закріпленим в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням того, що позивач отримав копію постанови та дізнався про її зміст лише 31.10.2013 року, що нічим не спростовано, оскільки в постанові відсутній підпис позивача про ознайомлення з нею та отримання її копії та в постанові відсутні дані про відмову позивача від отримання її копії, крім того матеріал про адміністративне правопорушення не містить даних про отримання позивачем рекомендованого поштового відправлення, яким йому мала б бути направлена копія постанови, - суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, що є підставою для вирішення справи по суті спору.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду поважними.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АА2 №045480 від 07.07.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КУпАП - закрити.
Відповідно до ч.2 ст. 171-2 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.