Справа № 464/11094/13-ц
пр.№ 2/464/2327/13
27.11.2013року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі : головуючого Борейка С. В.
за участю: секретаря Калітовській А.Б.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем, зареєстрований 23 лютого 2002 року у Висп?янській сільській раді с.Виспа Рогатинського району Івано-Франківької області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 23.02.2002 р. зроблено запис за №2. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сімейне життя між ними не склалось, оскільки з часу одруження у сторін виникали часті конфлікти через зловживання відповідачем спиртних напоїв, що в подальшому негативно впливало на розвиток дітей. З початку 2013 року сторони разом не проживають. Позивач зазначає, що відповідач часто грає в азартні ігри і програє грошові кошти, які забирав із дому, з приводу чого позивач звернулась у правоохоронні органи. Від шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, якими відповідач не цікавиться та не приймає участі у їх вихованні. Шлюбні відносини фактично припинились, а тому відсутня необхідність в наданні строку для примирення, який не виправить шлюбних відносин. Переконана, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам як сторін, так і інтересам дітей. Просить позов задовольнити.
У судовому засіданні 12.11.13 р., за клопотанням відповідача, сторонам було надано строк на примирення.
В судовому засіданні 27.11.13 р. позивач пояснила суду, що примирення між нею та відповідачем не відбулося, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на розірванні шлюбу.
В судовому засіданні відповідач також пояснив суду, що примирення між ним та позивачкою не відбулося, однак на розірвання шлюбу не згоден, просив відмовити у задоволенні позову з метою збереження сімейних відносин.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 23 лютого 2002 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та Футяк (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 уклали шлюб, зареєстрований Висп'янською сільською радою с.Виспа Рогатинського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 23.02.2002 р. зроблено запис за №2, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 23.02.2002 р. серії 1-НМ №075672, однак міцної сім'ї не створили. Від подружніх відносин у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвами про народження. Сторони не підтримують шлюбних відносин, у зв'язку із чим такі фактично припинились.
Протягом строку, який був наданий судом для сторін з метою примирення, відповідачем жодних дій щодо примирення не вчинено, а відтак доводи останнього про заперечення позовних вимог з метою збереження сімейних відносин є голослівними, які суд оцінює критично.
Разом із тим, відповідно до ст.51 Конституції України, ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї. Відтак, за аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім'ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов про розірвання шлюбу законний та обґрунтований, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і такі обставини суперечать інтересам сторін та негативно впливають на розвиток їх дітей, шлюб між сторонами має формальний характер, родина фактично розпалася і її відновлення неможливо; при обставинах, зазначених позивачкою, в останньої відсутні які-небудь почуття до відповідача, остання наполягає на розірванні шлюбу, на примирення позивачка категорично не згодна, оскільки сторін по справі нічого не об'єднує, а відтак такий необхідно розірвати, а позов задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи розподіл судових витрат, суд приходить до наступного. Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Так, згідно з квитанціями №27 від 2.10.13 р. та №13 від 30.10.13 р., наявними у матеріалах справи, позивачем при подачі позову до суду сплачено 230 грн. 40 коп. судового збору, що підлягає стягненню з відповідача.
На підставі 51 Конституції України, ст.ст.24, 110, 112 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 лютого 2002 року Висп'янською сільською радою с.Виспа Рогатинського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 23.02.2002 р. зроблено запис за №2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 230 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий