Справа № 107/9389/13-ц
Провадження №2/107/2646/13р.
іменем України
14 листопада 2013 року Керченський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого судді - Захарової К.П.
при секретарі - Дробот К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платні та компенсації за невикористану відпустку,
Позивач звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи заявлені вимоги тим, що він з 15.09.2009 року працював у ФОП ОСОБА_2 на посаді автослюсаря. 06.08.2013року був звільнений з займаної посади за ст. 38 КЗпроП України у зв'язку з нестерпними умовами праці, однак, після звільнення відповідач відмовився провести розрахунок з ОСОБА_1 у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платні у розмірі 230 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 4760 грн.,а також компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3570 грн., а всього стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 8560 грн. 00 коп.
Позивач у судове засідання не з'явився, від представника позивача поштою надійшла заява, у якій представник позивача просить розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачі, будучі належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, заперечень на позов не подали, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.
При таких обставинах, приймаючи до уваги згоду позивача, суд вважає за можливе, керуючись вимогами ст. 224 ЦПК України розглянути справу у заочному порядку на підставі доказів, наявних у справі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання осіб, що беруть участь у справі, фіксування судового процесу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді автослюсаря з 15.09.2009 року по 06.08.2013 року (а.с.5). У порушенні ст.ст. 116 КЗпП України відповідач при звільненні не виплатив позивачу всіх сум, що належать йому від підприємства.
Оскільки відповідачем своїх розрахунків про заборгованості та про розмір середнього заробітку позивача, не було надано суду, тому суд приймає до уваги розрахунки позивача.
Отже, судом встановлено, що були порушені права позивача, передбачені ст.ст. 83, 115, 116 КЗпП України, і вони підлягають поновленню шляхом примусового стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у заробітній платі, яка складає 230 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної платні в сумі 4760 грн., компенсацію за невикористанну щорічну відпустку в сумі 3570 грн., а всього стягнути грошові кошти на загальну суму 8560 грн. 00 коп.
Однак вирішуючи спір між сторонами суд керується положеннями рішення Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року «По справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ст.. 223 КЗпроП України у взаємозв'язку з положеннями ст.. 117, 237 1 цього кодексу», яким встановлено, що «В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.»
Отже з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітної платі задоволенню не підлягають, як заявлені передчасно.
Судом встановлено, що позивач працював у ФОП ОСОБА_2 та був звільнений з займаної посади за ст. 38 КЗпроП України, однак, відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платні у розмірі 230 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 4760 грн.,а також компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3570 грн.
Таким чином, судом встановлено, що були порушені права позивача, і вони підлягають поновленню шляхом примусового стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 230 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 4760 грн.,а також компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3570 грн.
Через те, що позивач, згідно з п.п.1 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від оплати судового збору, то вони підлягають стягненню з відповідача відповідно до частини 2 статті 80 Цивільного процесуального Кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові
витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст.ст. 83, 115, 116, 117, 233, 236 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 224-226, 367 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платні та компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 230 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3570 грн., а всього стягнути 3800 (три тисячі вісімсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 судовий збір на користь держави у розмірі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.).
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню не більше ніж за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня оголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь в справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Повний текст заочного рішення складений 26 листопада 2013 року
Суддя /підпис/ ОСОБА_4