Справа|річ| 107/2206/13-ц
Провадження 2/107/1077/13
РІШЕННЯ|розв'язання,вирішення,розв'язування|
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ|частка|
18 листопада 2013 р.
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючої
судді Кіт М.В.
при секретарі Лєсковій С.А.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши|розглядувати| у відкритому|відчиняти| судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку домоволодіння,
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з|із| позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку з прилеглими до нього господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою м. Керч, вул.. Шевякова, б. 104.
У квітні 2013 року представник позивача адвокат ОСОБА_1 надала уточнюючу позовну заяву, в якій просила також стягнути з відповідачки вартість затрат на будівництво та облаштування підсобних приміщень|помешкань|, облаштування двору.
Ухвалою Керченського міського суду від 14 листопада 2013 року за заявою позивача та його представника позовні вимоги про стягнення вартості затрат на будівництво та облаштування підсобних приміщень|помешкань|, облаштування двору було залишено без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.1989 р.. він був власником домоволодіння, що розташовано за адресою м. Керч, вул.. Шевякова, б. 104. У квітні 1998 року він виїхав до Ізраїлю на постійне місце проживання, але у вересні 2002 року повернувся та поселився у своєму будинку, де проживав спільно з матір'ю ОСОБА_5 Прожили вони спільно до її смерті, яка настала 12 вересня 2009 року. У вересні 2011 року він отримав від приватного нотаріуса ОСОБА_6 повідомлення про наявність заповіту матері на користь спадкоємців - його сестри ОСОБА_2 та племінниці ОСОБА_4 При від'їзду до Ізраїлю він на прохання своєї сестри надав довіреність на розпорядження майном - своїм будинком. По приїзду додому його запевнили, що будинок так і залишився належним йому. Але відповідач приховала від нього, що був укладений|ув'язнений| договір купівлі-продажу від його імені з|із| матір'ю|, а 26 серпня 2003 року в таємниці від нього було складено заповіт. Проживаючи однією сім'єю з|із| матір'ю| він проводив|виробляв,справляв| в будинку|домі,хаті| ремонтні роботи, підтримував його в належному стані|достатку|: провів газифікацію (газове опалювання, встановив газову колонку), провів водопровід, встановив водомір, під установку водоміра побудував|спорудив| цегляний|цегельний| колодязь, обладнав гараж з|із| ямою залізобетонний з|із| фундаментом, забетонував і обштукатурив|оштукатурив| гараж з|із| шиферу; у будинку|домі,хаті| провів ремонтні роботи, а саме: провів|виробляв,справляв| стягування будинку|дому,хати|, в кухні провів|виробляв,справляв| заміну вікна на пластикове, обклав|оподатковував| кухню кахлем; забетонував двір будинку|дому,хати|; проклав плиткові доріжки, встановив металеву огорожу|забір| справа і ззаду|позаду| від будинку|дому,хати|, уздовж|вздовж,уподовж| земельної ділянки, обладнав виноградник, облаштував|улаштовував| колодязь, ніж істотно|суттєвий| збільшив вартість будинку|дому,хати| за рахунок власних коштів. Уточнивши позовні вимоги на підставі ст.ст. 332, 381, ч.4 ст.368 ЦК України просив суд визнати за ним право власності на 33/50 частки домоволодіння № 104 по вул.. Шевякова в м. Керчі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_1 позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_7 позов не визнала та пояснила, що при від'їзді до Ізраїлю брат за своєю ініціативою склав довіреність на право розпорядження своїм будинком|домом,хатою| і передав їй. Всі документи на будинок зберігалися у|біля,в| матері|. До моменту закінчення дії строку довіреності за ініціативою матері| будинок|дім,хата| був переданий їй у власність При цьому позивач знав і не заперечував проти|супроти| відчуження будинку|дому,хати|. Будинок|дім,хата| був проданий матері| 05.04.2001 року. Надалі вона приватизувала і земельну ділянку. Коли позивач повернувся з Ізраїлю, то він був зареєстрований в будинку|домі,хаті| за згодою матері| як власника будинку|дому,хати|. Позивачеві було відомо, що будинок|дім,хата| належав матері|. Жили позивач з|із| матір'ю| погано. Позивач вживав|використовував| спиртні напої, влаштовував|владнував,улаштовував| скандали. Причиною скандалів було саме право власності на будинок. Мати неодноразово зверталася|оберталася| в міліцію із|із| заявами з приводу поведінки сина. Жили вони в різних кімнатах. Пенсію отримувала|одержувала| вона - відповідачка, придбавала мамі продукти харчування, доглядала за нею. Роботи по газифікації будинку|дому,хати| проводилися за рахунок матері|. Позивач будинок|дім,хата| не підтримував. Ті роботи, про які він указує|вказує|, він не проводив. Воду провів він вже після смерті матері|. Ніяких|жодних| витрат|затрат| по утриманню будинку|вдома,дома| позивач не ніс. Просила|прохала| в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про слухання справи сповіщалася.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи|речі|, суд вважає|лічить|, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено|установлений|, що позивач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.1989 року був власником житлового будинку, що розташований за адресою м. Керч, вул.. Шевякова, будинок № 104.
У квітні 1998 року позивач виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль (а.с.10).
14.04.1998 року він залишив нотаріально посвідчену довіреність на ім'я своєї сестри ОСОБА_7 на право розпорядження належним йому житловим будинком.
05 квітня 2001 року від імені позивача ОСОБА_2, діючою на підставі нотаріально посвідченої довіреності, був укладений договір купівлі-продажу з ОСОБА_5, згідно якого право власності на спірний будинок перейшло матері позивача ОСОБА_5 (а.с.8).
Рішенням 6 сесії 24 скликання Керченської міської ради від 05.12.2002 року земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою м. Керч, вул.. Шевякова, буд 104, була передана у власність ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а 19.02.2003 року ОСОБА_5 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.200).
У вересні 2002 року позивач повернувся на батьківщину та 03.01.2003 року зареєструвався по спірному будинку (а.с.6-7).
12 вересня 2009 року мати сторін ОСОБА_5 померла (а.с.5). За життя вона склала заповіт 26.08.2003 року, яким заповідала будинок та земельну ділянку дочці ОСОБА_2 та онуці ОСОБА_4 Про наявність заповіту приватний нотаріус Керченського міського нотаріального округу ОСОБА_6 повідомила позивача 16.09.2011 року (а.с.5 зворот).
Позивач ОСОБА_2 вказує, що за час повернення з Ізраїлю він проводив|виробляв,справляв| в будинку|домі,хаті| ремонтні роботи, підтримував його в належному стані|достатку|: провів газифікацію (газове опалювання, встановив газову колонку), провів водопровід, встановив водомір, під установку водоміра побудував|спорудив| цегляний|цегельний| колодязь, обладнав гараж з|із| ямою залізобетонний з|із| фундаментом, забетонував і обштукатурив|оштукатурив| гараж з|із| шиферу; у будинку|домі,хаті| провів ремонтні роботи, а саме: провів|виробляв,справляв| стягування будинку|дому,хати|, в кухні провів|виробляв,справляв| заміну вікна на пластикове, обклав|оподатковував| кухню кахлем; забетонував двір будинку|дому,хати|; проклав плиткові доріжки, встановив металеву огорожу|забір| справа і ззаду|позаду| від будинку|дому,хати|, уздовж|вздовж,уподовж| земельної ділянки, обладнав виноградник, облаштував|улаштовував| колодязь. Вважає, що вартість домоволодіння значно збільшилася завдяки виконаним будівельно-монтажним роботам по устаткуванню домоволодіння і житлового будинку невід'ємними поліпшеннями та у нього виникло право власності на 33/50 частки домоволодіння.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 332 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено набуття право власності на перероблену річ.
Але частиною першою статті 332 ЦК України встановлюється, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Ця правова підстава не може застосовуватися до виниклих правовідносин, тому що мова не йде в позові про таке використання позивачем житлового будинку, належного ОСОБА_5, в результаті чого був створений зовсім інший новий будинок.
Також позивач посилається на ч. 4 ст. 368 ЦК України, яка передбачає, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Але, як було встановлено судом, ОСОБА_5 набула право власності на спірне домоволодіння на підставі правочину - нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу житлового будинку від 05 квітня 2001 року, якій позивачем не визнавався недійсним, що він також підтвердив у судовому засіданні.
Позивач у вересні 2002 року поселився у спірний будинок вже як член сім'ї власника будинку. Саме власник будинку дає згоду на вселення до будинку членів його сім'ї. Тому позивач не міг не знати, що на час вселення будинок йому не належить. Крім цього після його повернення до м. Керчі та вселення у житловий будинок, ОСОБА_5 була проведена приватизація земельної ділянки та отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку, про що позивач також не міг не знати. Із робочого проекту газопостачання житлового будинку 2005 року убачається, що замовник вказаний російською мовою «ОСОБА_8М.», тобто ініціали вказані власника будинку ОСОБА_5 (російською - ОСОБА_9).
Крім цього згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, якщо позивач і вважав, що він є власником житлового будинку, то у нього повинен бути правовстановлюючій документ на будинок, а саме договір купівлі-продажу від 19.04.1989 року. Але такого документу він не мав та ніяких дій по його отриманню він не зробив.
Частиною 3 статті 152 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.
Позивач як член сім'ї власника будинку повинен був утримувати будинок та проводити його ремонт.
У пункті 4 діючої постанови «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року із змінами та доповненнями Пленум Верховного суду України роз'яснив, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про власність" у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини. Оскільки згідно зі ст. 17 ЗК і ст. 14 Закону України "Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст. 156 ЖК обов'язок.
Таким чином, позивач не може вимагати визнання за ним права власності на житловий будинок, а має право вимагати при доведеності тільки відшкодування своїх затрат на ремонт жилого будинку, будівництво підсобних будівель, якщо вони перевищували покладений на нього обов'язок, передбачений ст. 156 ЖК України.
У задоволенні позову слід відмовити.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 липня 2013 року вартість домоволодіння, розташованого по вул.. Шевякова, 104 у м. Керчі складає 208 641 грн., тому вартість 33/50 часток складе 190 503 грн. 06 коп. Судовій збір буде рівнятися сумі 1905 грн. 03 коп. Позивачем сплачена сума 364 грн. 70 коп, тому слід достягувати з позивача суму у розмірі 1540 грн. 33 коп.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ|рішав,розв'язав|:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку домоволодіння, - відмовити.
Достягувати з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 1540 грн. 33 коп. (одну тисячу п'ятсот сорок грн.. 33 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіт М.В.