Справа № 182/10138/13-к
Провадження № 1-кп/0182/652/2013
27.11.2013 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Клименко І.В.
секретар Степанова О.Ю.
за участю прокурора Коваленко І.В.
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3
його законних представників ОСОБА_4, ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
представника служби у справах
дітей міськради ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження № 12013040340007497 по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з освітою 9 кл., не одруженого, який навчається в НПЛ № 42 1-й курс, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3., АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, суд -
Обвинувачений ОСОБА_3 7 жовтня 2013 р. приблизно о 16-30 год., знаходячись в районі буд. № 98 по вул.. Шевченка в м. Нікополі Дніпропетровської обл.., з метою відкритого викрадення чужого майна підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, зірвав з плеча рюкзак і на виду у потерпілого, відкрито умисно з корисливих мотивів викрав мобільний телефон «Айфон» вартістю 1000 грн., який належить потерпілому ОСОБА_2, чим заподіяв йому матеріальний збиток на вказану суму.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав повністю і пояснив суду, що 7 жовтня 2013 р. він в районі гаражів біля буд. № 98 по вул.. Шевченка в м. Нікополі підійшов до раніше незнайомих хлопців. Попросив потерпілого дати йому телефон, потерпілий відповів, що у нього телефону немає. Т.я. він раніше чув, що у потерпілого грала музика на телефоні, він забрав у нього рюкзак, почав витягати куртку,що знаходилася зверху, телефон випав на землю, він його підняв. Від падіння на телефоні розбився екран. Він витяг СІМ-карту, спитав у потерпілого, чи потрібна вона йому, той відповів, що да. Після того він віддав СІМ-карту потерпілому і прогнав хлопців. Забрав телефон тому, що у нього не було мобільного телефону. У вчиненому він розкаюється.
Законні представники неповнолітнього обвинуваченого його батько ОСОБА_4 і мати ОСОБА_5 показали суду, що однією з причин вчинення кримінального правопорушення їхнім сином є те, що у нього у НПЛ є товариш, який тягне його з уроків, тому вони вирішили забрати сина та перевести його на навчання до вечірньої школи. Хоча вони розірвали шлюб і мешкають окремо, але обидва приймають участь у вихованні сина. Стосунки з сином у них добрі і вони здатні здійснювати належний контроль за його поведінкою.
Винуватість обвинуваченого підтверджується показами потерпілих.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 показав, що він з друзями були в районі гаражів. До них підійшов ОСОБА_3, якого вони раніше не знали. Телефон у нього знаходився у рюкзаку, телефон задзвонив, але він зразу його відключив. Можливо, ОСОБА_3 чув цей дзвінок. ОСОБА_3 спитав, чи є у нього телефон, він відповів, що ні. ОСОБА_3 забрав його рюкзак, почав витягати куртку, яка знаходилася зверху, телефон випав, ОСОБА_3 його підняв. Потім витяг СІМ-карту, він просив повернути телефон і СІМ-карту, але ОСОБА_3 повернув йому лише СІМ-карту. Потім він пішов додому і розповів все батькові.
Потерпілий ОСОБА_8 показав, що син розповів йому, що раніше незнайомий йому хлопець забрав у нього мобільний телефон. Потім телефон йому повернули працівники міліції, але він був розбитий. На даний час батьки обвинуваченого повністю відшкодували завдані збитки і він претензій не має.
Представник служби у справах дітей Нікопольської міської ради ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_3 у них на обліку не перебував, скарг на нього ніколи не надходило. Вважає, що він не потребує кримінального покарання.
Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена зібраними по справі доказами.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше судимим не був, навчається, за місцем навчання характеризуються посередньо,
Також суд враховує його вік, стан здоров'я, умови життя та виховання, що він проживає з матір'ю, вітчимом та 2 молодшими братом і сестрою, батько проживає окремо, але приймає участь у його вихованні, відносини між ним і батьками нормальні, що він мав і має всі належні умови для проживання, тобто має міцні соціальні зв'язки.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає визнання вини, вчинення правопорушення в неповнолітньому віці, відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не виявлено.
Враховуючи всі зазначені обставини, неможливість призначення неповнолітньому ОСОБА_3 таких видів покарання, як штраф, т.я. він не має заробітку; громадських і виправних робіт, арешту за віком, суд вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.
Але, враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тому вважає можливим застосувати щодо нього ст. 75, 104 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням
Крім того, суд, враховуючи, що неповнолітній вчинив злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся, має подальшу бездоганну поведінку, тобто те, що на час винесення вироку він не потребує застосування покарання, тому вважає за необхідне застосувати до нього ст.. 105 КК України та застосувати до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.
Обираючи вид примусових заходів виховного характеру, суд, враховуючи всі обставини справи, особу неповнолітнього, особу його батьків, вважає необхідним передати неповнолітнього під нагляд батьків за їх згодою.
На підставі наведеного, керуючись ст.. 105 КК України, ст.. 370, 371, 374, 484, 485, 487, 497 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченню за ч.1 ст. 186 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст.. 105 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання і застосувати примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього ОСОБА_3 під нагляд батькам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 строком на 1 рік.
Міра запобіжного заходу не обиралася. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Речовий доказ - телефон, який знаходиться у потерпілого - залишити йому.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської обл. протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Суддя І.В. Клименко