79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" листопада 2013 р. Справа № 921/793/13-г/3
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
Матущака О.І.
при секретарі Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги вих. №1707 від 26.09.2013 року (вх. №05-05/2092/13 від 04.10.2013 року)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2013 року
у справі №921/793/13-г/3
за позовом Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, м. Тернопіль
до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського», м. Тернопіль
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, м. Тернопіль
про стягнення заборгованості
За участю представників:
від позивача: не з'явився (належно повідомлений);
від відповідача: Балабан П.О., представник (довіреність в матеріалах справи);
від третіх осіб: не з'явилися (належно повідомлені).
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).
Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2013 року у цій справі (суддя Турецький І.М.) відмовлено в задоволенні позову Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги (надалі Лікарня) до Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського» (надалі Університет), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тернопільської міської ради, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про стягнення 286087,10 грн. витрат на відшкодування комунальних послуг.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що в рішенні суду не зазначено про секретаря судового засідання. Скаржник також зазначає, що судом не задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника позивача. Окрім цього, апелянт зазначає ,що в укладених між ним та відповідачем договорах про співробітництво від 20.10.2009 року, 01.02.2011 року та 25.05.2012 року не визначено розміру видатків Лікарні на комунальні послуги, пов'язаних з розміщенням та функціонуванням Університету. Лікарня зазначає, що місцевий господарський суд повинен був застосувати п.2 ст.85 Бюджетного кодексу України, оскільки, проведення видатків лікувально-профілактичним закладом на утримання кафедр, які належать до вищих медичних навчальних закладів, є бюджетним правопорушенням. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що, апелянт є клінічним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я і на нього поширюється дія Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я. Університет зазначає про обґрунтованість висновку суду про те, що укладені між Лікарнею та Університетом договори про співробітництво відповідають Положенню про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я. Відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено, щоб в рішенні суду вказувався секретар судового засідання. Університет просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали станом на день прийняття рішення, явки уповноважених представників не забезпечили.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.
Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.
Тернопільська міська рада є власником будівель та споруд, розташованих в м. Тернополі по вул. Шпитальна, 2, та які знаходяться у повному господарському віданні міської комунальної лікарні швидкої допомоги (позивача по справі), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 26.06.2009 року серії САС №582038, виданим виконкомом Тернопільської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського» та Тернопільською міською комунальною лікарнею швидкої допомоги укладено три договори про співпрацю: 20.10.2009 року, 01.02.2011 року та 25.05.2012 року, відповідно до п.1 яких сторони приймають на себе взаємні обов'язки по спільній організації, удосконаленню і забезпеченню медичною допомогою населення, ефективному використанню матеріальних, кадрових, фінансових, ресурсів і наукового потенціалу працівників медичного університету та міської лікарні швидкої допомоги, проведення науково-практичних досліджень, спрямованих на поліпшення здоров'я населення.
Пунктами 2 Договорів про співпрацю сторони домовились, що робота з надання медичної допомоги проводиться на площах Лікарні, які спільно використовуються.
Згідно з п.3 зазначених Договорів про співпрацю спільному використанню підлягають медична техніка, оснащення і апаратура, які належать Лікарні (додаток№1).
Додатками №1 до Договорів про співпрацю «Розміщення кафедр на базі Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги» клінічні кафедри займають 1089,9 кв.м. площі по Лікарні.
Відповідно до Акту від 12.02.2013 року №04-22/33 ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги за період з 01.07.2010 року по 01.12.2012 року Лікарнею проведено видатки на оплату комунальних послуг приміщень, що безпосередньо займає Університет, на загальну суму 274415,82 грн., що призвело до збитків бюджету міста Тернополя.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 286087,10 грн. витрат за комунальні послуги приміщень, які безпосередньо займає Університет, та видатки на оплату яких проведено Лікарнею з бюджету міста Тернополя.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.1997 року №174 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.07.1997 року за №245/2049) затверджено Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я (в редакції на час існування спірних правовідносин) (Положення).
Відповідно до п.1.1 Положення клінічним є лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я (далі - клінічний заклад), який не менше ніж на 50 відсотків використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи по забезпеченню лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень.
Пунктом 1.2 Положення визначено, що статус клінічного закладу надається наказом Міністра охорони здоров'я на підставі подання ректора (директора) вищого медичного закладу освіти (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту) та органу охорони здоров'я, якому підпорядковується лікувально-профілактичний заклад, при наявності необхідних спеціалістів, достатнього рівня матеріально-технічної бази і необхідних приміщень та угоди між ректором (директором) вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту) і керівником лікувально-профілактичного закладу, яка встановлює форми взаємовідносин, права, обов'язки, відповідальність кожної із сторін.
Згідно з п.1.5 Положення витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.09.1998 року №273 «Про надання статусу клінічних закладів лікувально-профілактичним закладам охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Одеської, Вінницької, Харківської, Київської, Донецької, Запорізької, Тернопільської, Полтавської, Львівської, Волинської, Чернівецької, Херсонської областей та м. Києва» Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги надано статус клінічного лікувально-профілактичного закладу.
Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Положеннями ст.1131 ЦК України унормовано, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, колегія суддів зробила висновок, що вимога про відшкодування 286087,10 грн. вартості по оплаті комунальних послуг є безпідставною, оскільки, Положенням і укладеними між Лікарнею та Університетом Договорами про співпрацю (які укладались на підставі Положення) передбачено покладення витрат, пов'язаних з утриманням матеріально-технічної бази, на Лікарню.
Окрім цього, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що в позовній заяві, крім посилання на процесуальні норми та приписи ст.85 Бюджетного кодексу України, яка безпосередньо не регулює спірних правовідносин, не міститься законодавства на підставі якого подано позов. При цьому, звертаючись до господарського суду з вимогою про стягнення спірної суми грошових коштів, позивач не навів правового обґрунтування заявленого позову, пославшись лише на акт № 04-22/33 від 12.02.2013 року, складений Фінансовою інспекцією в Тернопільській області, який сам по собі не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем завдання позивачеві збитків, а відтак не свідчить про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Зміст рішення суду визначено ст.84 ГПК України.
Стаття 77 названого процесуального закону визначає підстави відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.81-1 ГПК України протокол судового засідання веде секретар судового засідання, який його і підписує.
Таким чином, вказівка на секретаря судового засідання безпосередньо у вступній частині рішення не передбачено нормою процесуального закону.
Розгляд справи неодноразово відкладався місцевим господарським судом на 15.08.2013 року, 05.09.2013 року, 12.09.2013 року. 12.09.2013 року оголошувалась перерва на 19.09.2013 року. Позивач мав можливість в повній мірі реалізувати свої права, надані ст.22 ГПК України, зокрема і подав заяву про збільшення позовних вимог. До апеляційної скарги не долучено, відповідно до ст.101 ГПК України, інших доказів, які би позивач не зміг долучити до справи в обґрунтування позову.
Встановлене вище дає підстави констатувати безпідставність посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.
Відповідно до наведеного суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення місцевого господарського суду від 19.09.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст.49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2013 року у справі №921/793/13-г/3 без змін.
2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Тернопільську міську комунальну лікарню швидкої допомоги.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.11.2013 року
Головуючий суддя Дубник О.П.
Судді Скрипчук О.С.
Матущак О.І.