04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" листопада 2013 р. Справа№ 22/656
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - Ільницька Л.М., довіреність № 206 від 22.04.2013;
від Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд" - Павлюк М.В., довіреність № б/н від 26.02.2013;
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2013 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 22/656 (суддя Самсін Р.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" до приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" про стягнення 2 115 570 грн. 40 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2010 по справі № 22/656 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" задоволено, вирішено стягнути з приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" суму заборгованості в розмірі 2 115 570 грн. 40 коп.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 по справі №22/656 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2010 по справі № 22/656 скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 по справі №22/656 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2010 по справі № 22/656 залишено без змін.
На виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2010 по справі № 22/656 позивачу видано наказ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 по справі № 22/656 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі № 22/656 задоволено: замінено сторону судового процесу (виконавчого провадження) позивача (стягувача) - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" на його процесуального правонаступника - Хмельницьку обласну корпорацію "Поділляоблагробуд".
При прийнятті даної ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з укладенням договору про уступку права вимоги Хмельницька обласна корпорація "Поділляоблагробуд" набула право вимоги до приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" з виконання зобов'язань за договором про виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку № 10/2004 від 16.12.2004, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2010 (справа 22/656), на виконання якого видано судовий наказ № 22/656 від 24.05.2011, стягувач у даній справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" підлягає заміні.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2013 по справі № 22/656 скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на те, що боржника не було повідомлено про відступлення права вимоги, що в свою чергу є підставою для відмови у заміні стягувача.
В процесі здійснення апеляційного провадження апелянтом подано до суду клопотання про вихід за межі позовних вимог, в якому останній просить апеляційний суд визнати договір про уступку права вимоги від 16.01.2013 недійсним.
Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення у межах розгляду даної апеляційної скарги.
Крім цього, приватне акціонерне товариство "Фанери та плити" вже зверталося до суду першої інстанції з позовом про визнання договору про уступку права вимоги від 16.01.2013 недійсним.
У задоволенні цих було відмовлено (рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 у справі № 910/12929/13).
В судовому засіданні 25.11.2013 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд" заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Позивач правом на участь свого представника не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Слід зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.
У будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд", як первісним кредитором та Хмельницькою обласною корпорацією "Поділляоблагробуд", як новим кредитором 16.01.2013 року укладено Договір про уступку права вимоги.
Згідно предмету даного договору (п. 1.1) первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору.
За даним договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором про виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку № 10/2004 від 16.12.2004, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2010 (справа 22/656), на виконання якого видано судовий наказ № 22/656 від 24.05.2011 (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору новий кредитор набуває право вимоги до боржника, замість первісного кредитора, на суму 2136962, 10 грн.
Відповідача листом від 12.06.2013 було повідомлено про заміну кредитора.
Направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком УДППЗ "Укрпошта".
У зв'язку з укладенням зазначеного договору про уступку права вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" звернулось до суду з заявою про заміну стягувача у справі № 22/656.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Зазначеною статтею передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).
Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин (п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, за даними нормами на стадії виконавчого провадження сторона може бути замінена правонаступником.
Підстави процесуального правонаступництва наведені у ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, аналогічної правової позиції про можливість здійснення процесуального правонаступництва після ухвалення рішення по справі дотримується і Вищий господарський суд України, яка наведена, зокрема, в постанові від 29.01.2013 по справі № 5023/282/12.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Враховуючи те, що у зв'язку з укладенням договору про уступку права вимоги Хмельницька обласна корпорація "Поділляоблагробуд" набула право вимоги до приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" виконання зобов'язань за договором про виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку № 10/2004 від 16.12.2004, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2010 (справа 22/656), на виконання якого видано судовий наказ № 22/656 від 24.05.2011, стягувач у даній справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" підлягає заміні.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Доводи апелянта про те, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги, має бути підставою для відмови у заміні стягувача, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 Цивільного кодексу України, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії.
Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання.
Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання.
Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 Цивільного кодексу України.
Так, у разі коли боржник не виконує свого зобов'язання перед новим кредитором, відповідальність за це несе сам боржник, первісний кредитор за дії боржника не відповідає, окрім випадків, коли він поручився за нього перед новим кредитором.
За приписами статті 514 Цивільного кодексу України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.
У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 Цивільного кодексу України, за якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. У разі, коли боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Це положення є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі зміни кредитора у зобов'язанні, яка може відбуватися і без згоди боржника.
У випадку коли боржник не був письмово повідомлений, він має право висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, тобто на момент, коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні.
Боржник має право аргументувати свої заперечення, зокрема, невиконанням первісним кредитором зустрічного зобов'язання.
Наведена норма визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну. Якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення; якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред'явлення йому вимоги новим кредитором.
Отже, у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання та не може свідчити про те, що заміна сторони не відбулась.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 11.04.2013 по справі № 6/5025/784/12.
Таким чином, не повідомлення відповідача про відступлення права вимоги не звільняє останнього від покладеного на нього обов'язку виконання рішення суду.
Крім цього, Хмельницькою обласною корпорацією "Поділляоблагробуд" надано суду докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" про заміну стягувача у справі № 22/656.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2013 у справі № 22/656 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Матеріали справи №22/656 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко