ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16926/13 22.11.13
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
Про стягнення 77 316,91 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Чеглов С.М., довіреність № 1 від 01.10.2013
від відповідача Богуш С.М., довіреність № 12/1226 від 27.12.2012
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - відповідач) про стягнення77 316,91 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було виплачено вчасно розмір страхового відшкодування застрахованого майна позивача за договором № 11/1115862/2113/11 від 16.03.2011р.. внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення умов договору та стягнення збитків, понесених позивачем.
Ухвалою суду від 04.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/16926/13 та призначено розгляд на 14.10.2013 р.
19.09.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.
14.10.2013р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.
14.10.2013р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.
14.10.2013р. представник позивач у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
Суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 01.11.2013р.
01.11.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.
01.11.2013р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
Сторонами заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, на підставі ст. 69 ГПК України.
Суд задовольнив зазначене клопотання про продовження строку вирішення спору та відклав розгляд справи на 22.11.2013р.
14.11.2013р. позивач подав через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог та клопотання про визнання поважними причини пропущення строку позовної давності.
20.11.2013р. відповідач подав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі.
22.11.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, просив суд застосувати строк позовної давності до нарахованої пені.
Представник позивача надав пояснення, щодо строк позовної давності.
Суд дійшов висновку про відмову відповідачу у задоволення клопотання про застосування строків позовної давності до пені, на підставі п.2 ст.264 ЦК України, оскільки позивачем було пред'явлено позов до відповідача про стягнення страхового відшкодування, про що свідчить рішення № 5011-10/10026-2012 від 16.04.2013р. господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили у відповідності до норм чинного законодавства України, внаслідок чого позовна давність перервалась.
Судом оголошено резолютивну частину рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено частково.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.03.2011р. на виконання позивачем умов Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю від 29.03.2011р. за № М9-0222 між СТОВ «Дмитровка» (далі - позивач, страхувальник - вигодонабувач) та ПАТ «СК «Провідна» (далі - відповідач, страховик) було укладено Договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури № 11/1115862/2113/11 (далі - договір страхування).
04 липня 2011р. приблизно о 15.00 год. на території Первомайського району Харківської області в с. Дмитрівка склалися неблагоприятні погодні умови, а саме відбулося випадіння Граду - твердих частинок щільного льоду із купчасто-дощових хмар, в результаті чого застрахований позивачем сільськогосподарський врожай 2011р. - озима пшениця на полі 1с-№ 6 першого сівообороту площею 97,3 га повністю загинув, оскільки на 100 % зерно в колосі було вимолочено.
Згідно Додатку № 1 до Договору № 11/1115862/2113/11 від 16.03.2011р. майбутній врожай 2011р. сільськогосподарської культури - озимої пшениці на полі 1с-№ 6 першого сівообороту площею 97,3 га на території Первомайського району Харківської області був застрахований, в результаті чого підлягало виплаті страхове відшкодування в розмірі 256 503,93 грн. в строк згідно п. 14.1. Договору.
Однак, 10.08.2011р. за вих. № 17-10/10142 від відповідача на адресу позивача надійшла відповідь, згідно якої позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 26 Закону України «Про страхування», оскільки даний випадок не може бути визнаний як страховий, тому ПАТ «СК «Провідна» не має правових підстав для здійснення страхового відшкодування за вказаною вище подією. З чим, позивач не погодився та звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-10/10026-2012 від 16.04.2013р., постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2013р. таку відмову відповідача було визнано незаконною та стягнуто з останнього на користь позивача страхове відшкодування в сумі 256 503,93 грн.
Згідно п. 11.3.5. Договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений цим Договором. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати одержувачеві страхового відшкодування пені у розмірі 0,01 % простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нарахована пеня.
18.07.2013р. відповідач надав до Відділу державної виконавчої служби платіжне доручення № 0034578 від 17.07.2013р. про перерахування на рахунок Позивача 261 633,27 грн. з урахуванням судового збору, що підтверджується листом управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 09.08.2013р. за вих. № 24996. (копія наявна в матеріалах справи).
Посилаючись на те, що відповідачем було порушено право позивача на страхове відшкодування застрахованого майна, позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції та невиконання свого договірного зобов'язання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач посилався на те, що ним було понесено збитки на підставі ст.. 22 ЦК України, у зв'язку із сплатою вартості адвокатських послуг у розмірі 39 593,62 грн., про що надано акти здачі-приймання наданих послуг, товарним чеком та розпискою.
У зв'язку з несвоєчасним проведенням виплати страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача: 77 316,91 грн.: а саме: 18109,18 грн. - пені, 4 729,85 грн. - інфляційних втрат, 14 884,26 грн. - 3% річних, 39 593,62 грн. - збитків та судові витрати.
В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 4617,07 грн. - пені, 4 729,85 грн. - інфляційних втрат, 14 884,26 грн. - 3% річних, 39 593,62 грн. - збитків та судові витрати.
Суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, виходячи з вищевикладеного.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічні положення містяться і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п.2 ст. 625 ЦК України).
Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі і передбачені ст. 625 ЦК України.
Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно виплати страхового відшкодування, про що зазначено у рішенні господарського суду міста Києва № 5011-10/10026-2012 від 16.04.2013р. та яке залишено в силі постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.
Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог до відповідача про стягнення пені, з урахуванням її зменшення до 4617,07 грн., 3% річних та інфляційних втрат , проте судом було здійснено перерахунок нарахованих інфляційних втрат, за розрахунком суду до стягнення підлягає 267,02 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині нараховані штрафні санкції залишаються без змін.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 39 593,62 грн. за витрати понесені по оплаті правової допомоги, наданої адвокатом, то суд вважає, що дана вимоги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 зазначено, що "Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків, оскільки віднесення до збитків витрат на правові послуги, суперечить закону, зокрема ст.ст. 611, 623 ЦК України, так як такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із правовідносинами, які існували між сторонами щодо спору по справі №5011-10/10026-2012. Крім того, витрати на оплату юридичної допомоги у суді не мають необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства. Така ж правова позиція викладена у постановах ВГСУ № 9/139 від 16.09.2010р., № 910/9418/13 від 30.10.2013р. та постанові Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р.
Заявлені в якості збитків витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 39593,62 гривень є судовими витратами по справі №5011-10/10026-2012 за позовом СТОВ «Дмитрівка» до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА про стягнення 366 434,19 грн., по якій судом вже прийнято рішення, яке набуло законної сили та розподілені судові витрати, тому вимоги позивача про стягнення судових витрат по справі, яка вже розглянута не можуть бути судовими витратами по цій справі, на підставі чого суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаної вище вимоги.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову частково покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (01032, м.Київ, бул. Т.Шевченко 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитровка» (код ЄДРПОУ: 30774357, 64130, Харківська обл., Первомайський р-н., с.Дмитрівка, вул. Леніна; 61002, м.Харків, вул. Артема 24, кв.28) 4617 (чотири тисячі шістсот сімнадцять) грн. 07 коп. - пені, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 14 884 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 34 коп. - 3% річних та 447 (чотириста сорок сім) грн. 33 коп. - судового збору.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
(Повний текст рішення підписано 27.11.2013р.)
Суддя В.І. Мельник