Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "26" листопада 2013 р. Справа № 906/1536/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Мінченко В,М. (довіреність №02 від 03.07.13.)
від відповідача: Осіпчук Н.М. (довіреність №809 від 26.11.13)
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (м.Київ)
до Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (м.Новоград-Волинський Житомирська область)
про стягнення 54482,36 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 54482,36 грн. заборгованості за договором №1324 від 19.11.12., з яких: 49590,00 грн. - основна заборгованість, 3685,90 грн. - пеня, 1206,46 грн. - 3% річних.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 20000,00 грн. на підтвердження чого надав платіжне доручення №1406 від 25.11.13. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення 4892,36 грн. штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду на два місяці посилаючись на збитковість підприємства, відсутність відшкодування коштів з місцевого бюджету за проведені роботи, у тому числі на сплату пені та річних. Визнав позовні вимоги в розмірі 29590,00грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив факт сплати відповідачем боргу в розмірі 20000,00 грн. та не заперечив проти розстрочення виконання рішення суду на два місяці.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
19 листопада 2012 року між ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" (підрядник/ позивач) та Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (замовник/відповідач) укладено Договір № 1324 (а.с.7-9).
Згідно з п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: Гідродинамічне очищення каналізаційних мереж вулиць м. Новоград-Волинський.
У відповідності з пунктом 3.1. Договору, за надання послуг з виконання робіт згідно п. 1.1. Договору № 1324 Замовником сплачується Підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п.3.3 договору).
29.11.2012 підрядник виконав взяте на себе зобов'язання по Договору, про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на загальну суму 49590,00 грн. (а.с.10-16).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
23.09.13 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу за № 1343 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 17-20).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
25.11.13, після подачі позову до суду (21.10.13), відповідач сплатив позивачу за виконані роботи по договору №1324 борг в розмірі 20000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1406 від 25.11.13 (а.с.44).
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив надходження коштів від відповідача в розмірі 20000,00грн. в рахунок погашення боргу, який виник за договором №1324.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем за виконані роботи станом на день розгляду справи становить 29590,00грн. та підлягає стягненню, а в частині стягнення 20000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.4 договору просить стягнути з відповідача 3685,90 грн. пені та на підставі ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 1206,46грн. 3% річних.
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.6.4 договору, у разі несвоєчасної оплати замовником вартості виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення пені та 3% річних посилаючись на збитковість підприємства і відсутність відшкодування цих коштів з місцевого бюджету.
Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також перевіривши правильність її нарахування за визначений позивачем період її нарахування, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3685,90грн.
Разом з тим, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення пені (а.с.41,42), яке обґрунтоване збитковістю підприємства, відсутністю відшкодування коштів з місцевого бюджету слід зазначити наступне.
Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме порушення відповідачем зобов'язань за договором №1324 від 19.11.2012 потягло за собою завдання значних збитків. У той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати виконаних робіт, та документи, які свідчать про спрямованість відповідача на врегулювання спору мирним шляхом, серед яких: звіт про фінансові результати за 2012 рік, платіжне доручення №1406 від 25.11.13 про часткову проплату заборгованості (а.с.43,44), з яких вбачається, що Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" є збитковим підприємством, основним видом діяльності якого є забір, очищення та постачання води ; каналізація, відведення й очищення стічних вод.
Враховуючи викладене, а також специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення, проведення часткового розрахунку, зважаючи на положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.1 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, господарський суд прийшов до висновку про винятковість вказаних обставин та про наявність підстав для зменшення суми пені - до 100грн., з огляду на що, в частині стягнення 3585,90грн. пені слід відмовити.
Розглядаючи клопотання відповідача про відмову в задоволенні позову в частині стягнення річних слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, зокрема сплату річних.
Перевіривши правильність їх нарахування за визначений позивачем період нарахування, враховуючи те, що нормами чинного законодавства не передбачено зменшення розміру річних, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення річних в сумі 1206,46грн.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 30896,46грн., з яких: 29590,00 грн. основного боргу; 100,00 грн. пені; 1206,46грн. 3% річних. В стягненні 3585,90грн. пені слід відмовити. В частині стягнення 20000,00грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.
Крім того, позивач клопотав про надання розстрочки виконання рішення господарського суду в частині стягнення боргу в сумі 29590,00грн. на два місяці шляхом сплати протягом грудня 2013 - січня 2014 року по 14795,00грн. щомісяця.
Стаття 83 ГПК України, надає господарському суду право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Враховуючи те, що:
- заборгованість відповідач є порівняно невеликою, однак для комунального підприємства є значною;
- відповідач є державним підприємством та у ситуації що склалася в країні перебуває у скрутному фінансовому становищі;
- борг частково сплачено;
- у відповідача є реальна можливість погашення боргу за допомогою і за рахунок місцевого бюджету;
- позивач не заперечує щодо розстрочки боргу, господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішеня суду в частині стягнення боргу в сумі 29590,00грн. на два місяці шляхом сплати протягом грудня 2013 - січня 2014 року по 14795,00грн. щомісяця.
Судові витрати покладаються на відповідача.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд керується нормами ст.49 ГПК України та п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України»Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.13, якою передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1.Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн. боргу.
3.Зменшити розмір пені до 100,00грн.
4.Стягнути з Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Червоноармійська, будинок 43; код ЄДРПОУ 03343806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (01015, м. Київ, Печерський район, вул. Цитадельна, 7; код ЄДРПОУ 37100186) - 29590,00 грн. боргу, 100,00 грн. пені, 1206,46грн. 3% річних, 1720,50грн. судових витрат.
5.Розстрочити виконання рішення господарського суду в частині стягнення боргу в сумі 29590,00грн. на два місяці шляхом сплати протягом грудня 2013 року 14795,00 грн., січня 2014 року 14795,00грн.
6. В частині стягнення 3585,90грн. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу