ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13456/13 18.11.13
За позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
доКиївського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства
простягнення коштів
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача:Коблай І.А., довіреність № 056/24-444 від 25.01.2013;
від відповідача:Рачинський В.А., довіреність б/н від 02.02.2012.
Суть спору: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства про стягнення заборгованості у розмірі 44834,27 грн., з яких: 18728,83 грн. -основний борг за надані послуги, 24384,94 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 51-Е про надання комунальних послуг та про участь у витратах на обслуговування інженерного обладнання бойлерної від 08.01.2004 позивач у період з 08.01.2004 по 12.08.2004 надав відповідачу обумовлені договором послуги, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 18278,83 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2013 (суддя: Станік С.Р.) порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
30.07.2013 представник відповідача, через відділ діловодства суду, подав заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідно до розпорядження №04-1/746 від 23.09.2013 керівника апарату Кривенко О.М., щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, справу №910/13456/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2013 справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.
В судовому засіданні 28.10.2013 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.11.2013.
18.11.2013 представник відповідача, через відділ діловодства суду, подав пояснення до заяви про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні 18.11.2013 представник позивача, вимоги викладені в позовній заяві, підтримав та просив задовольнити.
В свою чергу, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив застосувати строк позовної давності.
В судовому засіданні 18.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
08.01.2004 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення КП «Спецжитлофонд» (абонент) та Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства (субабонент) укладено договір про надання комунальних послуг та про участь у витратах на обслуговування інженерного обладнання бойлерної №51-Е, предметом якого є надання комунальних послуг субабоненту у вигляді електропостачання, холодного водопостачання, та відшкодування витрат по технічному обслуговуванні інженерного обладнання для забезпечення експлуатації будинку в період реконструкції (ремонту) за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 59/67 (п. 1.1 договору).
Згідно п. п. 1.2.1, 1.3.1 договору абонент зобов'язався безперебійно забезпечувати субабонента електроенергією, холодною водою, а субабонент - своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок абонента згідно рахунків абонента.
Діє договір з 02.01.2004 до 31.12.2004, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку дії його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір надання послуг є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору у період з 08.01.2004 по 12.08.2004 надав відповідачу обумовлені договором комунальні послуги на загальну суму 24652,98 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання обумовлених договором послуг та частковими оплатами відповідача.
Тоді як, відповідач, всупереч умов договору та взятих на себе зобов'язань своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги належним чином не виконав, сплативши лише 5924,15 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 18728,83 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
П. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 18728,83 грн.
Втім, відповідач під час розгляду справи заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 6 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
При цьому, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, зокрема, 06.10.2006, з урахуванням положень ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України починається з 07.10.2006, а закінчується 07.10.2009.
До господарського суду міста Києва позивач звернувся з даним позовом 11.07.2013 (відбиток поштового штемпеля на конверті), тобто зі спливом трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, а позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропущення вказаного строку, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення основного боргу.
При цьому, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу у зв'язку із спливом строку позовної давності, то згідно ст.ст. 258, 266, 267 Цивільного кодексу України та враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних, які є складовою боргу, у суду також відсутні.
За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в позові, з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.11.2013.
Суддя Т.В.Васильченко