Справа № 569/15162/13-а
25 листопада 2013 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Долі В.А.
при секретарі Глотовій П.В.
з участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Рівненської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями ОСОБА_4 про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з вищезазначеною позовною заявою в якій зазначає, що 18 липня 2013 року заступником начальника Рівненської митниці Міндоходів - начальником Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями ОСОБА_4, за результатом розгляду матеріалів про порушення ним митних правил, було винесено постанову №0302/20400/13 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ознаками частини 2 статті 469 Митного кодексу України, за здійснення неправомірної операції з товаром (транспортним засобом), митне оформлення якого не закінчено, без дозволу митного органу, а саме - автомобілем марки «Міцубісі Екліпсе», р.н. LCH23894, куз.№4Е3АК44Y3VE086557, що перебуває під митним контролем, та накладено на нього штраф у сумі 8500 гривень. Просить суд скасувати постанову №0302/20400/13 від 18.07.2013 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 469 Митного кодексу України.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і додатково пояснили суду, що на їх думку позивач не може бути притягнутий до відповідальності за дане правопорушення, оскільки ввіз транспортний засіб згідно Стамбульської Конвенції про тимчасове ввезення, відповідно до якої встановлено пільги, якими користуються особи при тимчасовому ввезенні транспортних засобів, що полягають у звільненні від сплати ввізного мита і податків і незастосуванні ввізних обмежень чи заборон економічного характеру. Вважають автомобіль марки «Міцубісі Екліпсе», р.н. LCH23894, куз.№4Е3АК44Y3VE086557 транспортним засобом комерційного призначення, а отже приходять до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Представник заступника начальника Рівненської митниці Міндоходів - начальника Управління боротьби з контрабандою та митними порушеннями проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає, що постанова винесена з дотриманням норм чинного митного законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Постановою заступника начальника Рівненської митниці Міндоходів - начальника Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями ОСОБА_4О від 18 липня 2013 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ознаками частини 2 статті 469 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., за користування без дозволу митного органу транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Міцубісі Екліпсе», р.н. LCH23894, куз.№4Е3АК44Y3VE086557, митне оформлення якого не закінчено.
Відповідно до обставин даної справи, 01 червня 2013 року на адресу Рівненської митниці Міндоходів надійшли матеріали Березнівського РВ УМВС по факту затримання працівниками ДАІ автомобіля марки «Міцубісі Екліпсе» р.н. LCH23894 (реєстрація органами ДАІ ОСОБА_5), куз.№4Е3АК44Y3VE086557, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 В результаті здійсненої працівниками Рівненської митниці перевірки законності ввезення та перебування на митній території України автомобіля марки «Міцубісі Екліпсе», р.н. LCH23894, куз.№4Е3АК44Y3VE086557 встановлено, що згідно інформації Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби України, даний транспортний засіб було ввезено громадянином України ОСОБА_1В 24.12.2012 року через пункт пропуску «Ягодин» Ягодинської митниці в режимі «транзиту».
Статтею 90 Митного кодексу України встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно положень статті 102 Митного кодексу України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
Згідно ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
Частиною 2 статті 469 МК України передбачена адміністративна відповідальність за зміну стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів. Таким чином, даною статтею визначена, зокрема, відповідальність за користування без дозволу органів доходів і зборів товарами, митне оформлення яких не завершене.
Позивач ввіз транспортний засіб у митному режимі «транзит», не вивіз його у встановлений законом термін, відповідно не завершив дій по митному оформленню даного транспортного засобу. Отже, митницею правомірно встановлено, що дії, вчинені Позивачем, підпадають під дію норм ч.2 статті 469 МК України, а саме - ним без дозволу митного органу здійснено користування автомобілем, митне оформлення якого не завершено.
Покликання позивача на норми статі 7 додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення (ратифікованої згідно Закону України №1661-IV від 24.03.2004) визнані судом такими, що не підтверджують правомірності позовних вимог, з огляду на наступне.
З аналізу норм зазначеної Конвенції випливає, що вони поширюються виключно на тимчасово ввезені транспортні засоби, а для того, щоб скористатись пільгами, наданими даною конвенцією, за обставин, на які покликається Позивач, транспортний засіб повинен бути транспортним засобом комерційного призначення.
При цьому, згідно ч.1 ст.105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
Згідно норм статті 5 Додатку С до Конвенції - для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території. Відповідно до статті 7 цього Додатку транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.
Зазначені норми передбачають пільги, що надаються транспортним засобам комерційного призначення, ввезеним у митному режимі тимчасового ввезення.
Водночас, відповідно до статті 104 МК України, для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Позивачем у судовому засідання надано пояснення, відповідно до яких жодних митних платежів а ні при перетині митного кордону, а ні на митній території України за транспортний засіб марки «Міцубісі Екліпсе», куз.№4Е3АК44Y3VE086557, р.н. LCH23894, сплачено не було, що спростовує викладені у позові твердження про те, що даний транспортний засіб ввозився у митному режимі тимчасового ввезення.
Крім того, зазначений транспортний засіб не може бути визнаний транспортним засобом комерційного призначення, оскільки згідно п.59 ч.1 ст.4 МК України транспортні засоби комерційного призначення - це будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
Відповідно до статті 1 Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
При цьому громадянин, який ввозить транспортний засіб комерційного призначення на територію України, повинен мати: документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу); належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу; документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України; документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення; документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.
Відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.), яка застосовується до будь - якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною (стаття 4). У накладній відповідно до статті б Конвенції мають бути вказані: місце та дата її складання; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса транспортера, місце та дата прийняття вантажу до перевезення та передбачене місце його здачі; ім'я та адреса отримувача; прийняте позначення характеру його вантажу та способу його упаковки у випадку перевезення небезпечних вантажів їх звичайно визнане позначення; кількість вантажних місць , їх особлива розмітка та номера; вага вантажу брутто або у вигляді інших одиниць виміру; кількість вантажу; пов'язані з перевезенням видатки (перевізна платня, додаткові витрати, мито та митні збори, а також інші витрати з моменту складання договору до здачі вантажу); інструкції, що вимагаються для виконання митних формальностей, та інші; позначення, що перевезення відбувається, незалежно від будь - яких обумов, із дотриманням порядку, встановленого цією Конвенцією.
Окрім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (зі змінами і доповненнями), відповідно до статті 53 якого при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку в разі здійснення перевезення небезпечних вантажів; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.
Крім того, у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи, що було відсутнє в транспортному засобі марки «Міцубісі Екліпсе».
Оцінивши докази у даній справі суд вважає, що посадові особи митниці під час перевірки наданих позивачем документів, а саме - посвідчення про відрядження №11988374, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, Агентський договір №1-1 від 07.12.2012 та Агентський договір №1-2 від 07.12.2012 року, правомірно прийшли до висновку, що вони не є документами, що підтверджують комерційне використання цього транспортного засобу. Жодних передбачених чинним законодавчими актами документів, що підтверджують комерційне призначення даного транспортного засобу, Позивачем а ні при перетині кордону, а ні під час судового розгляду справи, надано не було.
Таким чином суд приходить до висновку, що норми Конвенції про тимчасове ввезення не розповсюджуються на спірні правовідносини у даній судовій справі.
Відповідно до ч.4 ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 461 МК України за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення, як попередження, штраф та конфіскація.
Статтею 466 МК України визначено, адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно санкції частини 2 статті 469 МК України користування товарами, митне оформлення яких не закінчене, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суд вважає, що при розгляді справи про порушення митних правил відносно гр. ОСОБА_1, заступником начальника Рівненської митниці Міндоходів - начальником Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями ОСОБА_4, були враховані всі зібрані та перевірені під час провадження у справі докази у їх сукупності і накладено стягнення, передбачене законом за дане порушення митних правил, тобто постановлено законне та обґрунтоване рішення в межах санкції частини 2 статті 469 Митного кодексу України з урахуванням всіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо тощо.
Відповідно до статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо неправомірності оскаржуваного наказу є необґрунтованими і не підтвердились під час розгляду даної адміністративної справи належними та допустимими доказами. За таких обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 9, 69 - 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до заступника начальника Рівненської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями ОСОБА_4 про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі - відмовити.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2013 року.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_6