Справа № 2/359/3082/2013
359/9129/13-ц
01 листопада 2013 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.
при секретарі Кравцовій А.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа служба у справах дітей Бориспільської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та їх виселення без надання іншого житлового приміщення із зняттям з реєстрації
У вересні 2013 року до суду з даним позовом звернулася ОСОБА_1 Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є власником будинку, що розташований в АДРЕСА_1 відповідно до договору міни від 12.05.1998 року. Даний будинок є одноповерховим та складається із 4-х кімнат, кухні та коридору. В ньому проживає ОСОБА_4 з своїми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і дружиною ОСОБА_7
На підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2007 року вона є власницею земельної ділянки на якій розміщений вищезазначений будинок.
Позивачка зі своєю сім'єю бажає проживати в даному будинку , однак ОСОБА_4 їй чинить перешкоди в цьому, оскільки не пускає до приміщення будинку. Крім того, позивачка вважає, що відповідач також ставить свій автомобіль біля будинку на його земельній ділянці і таким чином порушує його права, як власника.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги та пояснили суду, що позивачка з весни 2013 року не може потрапити до будинку, оскільки ОСОБА_4 помінявши замки чинить їй перешкоди у входженні до будинку.
Позивачка в судовому засіданні пояснила, що вона має намір вселитися в спірний будинок з сім'єю, а відповідач чинить їй перешкоди в цьому. Вона, відповідач ОСОБА_4 та їхня мати ОСОБА_8 почали проживати в спірному будинку з 1993 року.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що він проживає в спірному батьківському будинку з 1993 року, а коли приходить позивачка в даний будинок, то він їй завжди відчиняє двері та пускає до нього. Жодного разу він не чинив позивачці перешкоди у користуванні будинком.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона разом з відповідачем ОСОБА_4 проживає в спірному будинку з 1993 року і вселилися вони в нього як члени сім'ї власника будинку ОСОБА_9
Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про необґрунтованість пред'явленого позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до договору міни від 12.05.1998 року ОСОБА_9 поміняв житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 на житловий будинок, що належить ОСОБА_1 і розташований в АДРЕСА_2. (а.с.8)
Згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2007 року за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,32га, що знаходиться в АДРЕСА_1. для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.12).
На підставі вищезазначеного рішення суду ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯД №910093 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га що знаходиться в АДРЕСА_1. для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с.13).
Відповідно до свідоцтва про одруження від 30 жовтня 2004 року серії НОМЕР_1 30 жовтня 2004 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 та після одруження змінила своє прізвище на ОСОБА_1.
Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
В судовому засіданні сторони пояснили, що ОСОБА_4 проживає в спірному будинку з 1993 року. В цей час в ньому проживали батько ОСОБА_9, мати ОСОБА_8 та його сестра ОСОБА_1, тобто дана обставина доказуванню відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає, як і те, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_6-ІНФОРМАЦІЯ_2
Як роз'яснив Верховний Суд України не є підставою для виселення членів сім'ї (в тому числі колишніх) власника жилого будинку (квартири) факт переходу права власності на це майно до іншої особи(осіб), оскільки їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користуванні ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч.3 ст.9 ЖК України)
За правилами ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачами систематично порушуються правила співжиття, а вжиття заходів попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів позивач та його представники суду не надали.
Стаття 391 ЦК України регулює правовідносини між власником майна та особою, яка не має жодного права на володіння або користування ним. Відповідачі у встановленому порядку набули право користування житлом. Тому ст.391 ЦК України не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 5,10,15,60,61,209,212-215,218,223 ЦПК України, ст.391 ЦК України, ст.116 ЖК Україн, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа служба у справах дітей Бориспільської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та їх виселення без надання іншого житлового приміщення із зняттям з реєстрації залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.С. Чирка