Справа № 0555/1077/2012
Номер провадження2/250/81/13
18 листопада 2013 р. місто Ясинувата
Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Ус О.В.,
при секретарях судового засідання - Торчинській А.В., Махота О.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди -
23 липня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який уточнила та просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 18918,12 грн. як безпідставно набуті, моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та судовий збір. В обґрунтування позову, посилаючись на ст.ст. 177, 179, 190, 1212 ЦК України, зазначає, що 15 листопада 2005 року виїхала на заробітки до Італії, залишивши своїй двоюрідній сестрі - ОСОБА_4 банківську картку, відкриту на своє ім'я. За первинною усною домовленістю відповідач повинна здійснювати оплату комунальних платежів за неї щодо домоволодіння розташованого за адресою: вулиця Щорса, 93, місто Ясинувата Донецької області. З 2010 року за домовленістю між сторонами відповідач повинна здійснити у будинку ремонт, доглядати за будинком та городом. 13 квітня 2012 року вона повернувся до України, а 14 квітня 2012 року приїхала додому та була шокована і обурена тим, що шпалери відходять від стін, дверні лутки криво прикручені, плитка нерівно покладена тощо. Перевіривши та перелічивши по товарних чеках усі витрати, вона дійшла до висновку, що загальна сума витрат складає 45461,75 грн. При цьому з її банківської картки за період з 01 квітня 2008 року до 03 травня 2012 року зняті грошові кошти у сумі 56545,00 грн. Тобто, сума безпідставно набутих відповідачем коштів складає 11083,25 грн., яка не підтверджена товарними чеками. В подальшому, з урахуванням висновку будівельно-технічної експертизи № 1040/24 від 24 травня 2013 року, сума збільшена до 18918,12 грн. Моральну шкоду обґрунтовує нервовим потрясінням через здійснений неякісний ремонт та абсолютно нераціональним використанням її особистих коштів. Відповідачем повністю проігноровані її побажання та вимоги щодо проведення ремонту тільки кваліфікованими спеціалістами. Моральну шкоду оцінює в 3000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Відповідач та її представник позов не визнали. ОСОБА_4 пояснила, що сплачувала за комунальні послуги позивача з 2006 р. за свої кошти, доглядала за її чоловіком, а з 2010 року, після від'їзду чоловіка позивача з будинку, робила в ньому ремонт за вказівкою позивача, доглядала город. Розрахунково-касові чеки давали за придбані товари не завжди. Представник позивача ОСОБА_2 подала письмові заперечення. Вважає, що між сторонами спору укладений договір доручення, відповідач суду надала квитанції та розписки, які підтверджують факт витрачання заявлених до стягнення коштів в інтересах позивача, а претензії щодо якості ремонтних робіт не відносяться до підстав та предмету заявленого позову.
Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, за рік до приїзду позивача відповідач просила її виготовити штори для будинку позивача. Бачила, що на присадибній ділянці були обрізані дерева, посаджені кустарними, в городі росли буряк, часник.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що є сусідом позивача і бачив відповідача, яка кожен вечір з весни 2011 року приїжджала, наводив лад у дворі та городі.
Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він разом із помічником, за домовленістю з відповідачем демонтував стару огорожу і встановлював нову. За роботу отримали на двох 15000,00 грн.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що був запрошений відповідачем для викладання печі та плитки в будинку, трусіння сажі. За роботи отримав від ОСОБА_4 2800,00 грн.
Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що за домовленістю з відповідачем у позаминулому році в будинку позивача облаштовував поріг, клав плитку, обшивав колодязь, пиляв дерева та старі віконні та дверні лутки. За роботу від ОСОБА_4 отримав більш ніж 2000,00 грн.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що його запросила ОСОБА_4 За роботу отримав від відповідача приблизно 8000 грн. Ремонтував санвузол, електрику, вікна тощо.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що затирала тріщини, шпаклювала стіни, клеїла шпалери в будинку. Отримала від ОСОБА_4 3000,00 грн.
Ухвалою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2012 р. у справі призначалася судова будівельно-технічна експертиза. У висновку судово-технічної експертизи № 1040 від 24.05.2013 р. встановлено, що вартість будівельних та ремонтно-будівельних робіт на момент проведення експертизи складає 26563,00 грн.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, пояснення свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
15 листопада 2005 року позивач виїхала на заробітки до Італії. За домовленістю, що попередньо склалась між сторонами, в користування відповідачу була надана банківська картка, відкрита на ім'я ОСОБА_3 в Донецькій філії АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» (рахунок № 26205864005907), гроші з якої відповідач був уповноважений знімати для сплати комунальних платежів за позивача. Загальна сума коштів, знятих з рахунку № 26205864005907 у період з 01.04.2008 по 03.05.2012 р.р., становить 56545,00 грн.
Судом встановлено, що в 2010 році між сторонами склалась інша усна домовленість, про вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 таких дій за кошти останньої, що знаходяться на рахунку № 26205864005907, як: сплата комунальних послуг та послуг зв'язку, догляд за будинком та городом, здійснення ремонтних робіт у будинку 93 по вулиці Щорса у місті Ясинувата Донецької області. Зазначений будинок належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування від 26 квітня 1990 року.
На виконання досягнутих домовленостей відповідачем з 2006 року здійснювалась оплата комунальних платежів, що підтверджено квитанціями (арк. справи 40-95), придбавались матеріали для ремонтних робіт та проводились ремонтні роботи, що підтверджено чеками (арк. справи 27-34; 117-120), договорами № 4-2023 від 30.08.2010 р. й № 278 від 07.07.2010 р., розписками (арк. справи 113-116), підтверджено у судовому засіданні свідками ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Висновком судово-технічної експертизи № 1040 від 24.05.2013 р. встановлено, що вартість будівельних та ремонтно-будівельних робіт на момент проведення експертизи складає 26563 грн. Суд критично оцінює зазначений висновок, адже при визначенні вартості ремонтно-будівельних робіт, здійснено співставлення зазначених лише представниками позивача видами робіт з даними візуального огляду. При цьому, вартість частини робіт, що була виконана у домоволодінні, яка не оспорюється сторонами, і наявність якої підтверджена доказами, не врахована. Також не враховані приховані роботи. Таким чином, не охоплені висновком судово-технічної експертизи № 1040/24 такі види робіт: заміна вікон, спорудження печі, встановлення плінтусів, мийки, бойлеру, облаштування електрики (розетки, вимикачі), шпаклівка стін, ремонт підлоги, замазування швів і тріщин цегляної кладки, пошиття штор, трусіння сажі, демонтаж старого та облаштування нового зрубу колодязя, демонтаж старого та облаштування нового порогу, ковка підвіконь, облаштування віконних відкосів, монтажні роботи по водопроводу, малярні роботи. До вартості робіт, розрахованих експертом, не увійшла вартість роботи з пиляння дерев та старих віконних та дверних луток, роботи з догляду за городом тощо.
Крім того, експертом самостійно перенесено дату виїзду до об'єкта дослідження, яке проведено не 16 квітня 2013 року, про яку повідомлялися сторони, а в іншу дату, що достовірно встановлено в судовому засіданні при вислуховуванні роз'яснень експерта ОСОБА_12, яка пояснила, що про перенесення дати вона повідомила представника позивача та просила її повідомити відповідача. З пояснень представника позивача встановлено, що вона не повідомила про дату дослідження об'єкту відповідача, оскільки у неї був відключений мобільний телефон, а телефон представника відповідача їй на той час не був відомий.
Таким чином, суд не може визнати проведену експертизу належним доказом.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Щодо першої умови суд встановив наступне. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 додала до позову докази понесення відповідачем витрат на загальну суму 45461,75 грн., визнану позивачем, про що особисто зазначила у позові. Відповідачем до матеріалів справи, крім вже наявних, додано розписки виконавців робіт про отримання грошей (арк. справи113-116) та товарні чеки (арк. справи 117-120) на загальну вартість 26678,50 грн. Зміст чеків та розписок відповідає характеру правовідносин, що склались між сторонами. Таким чином, загальна сума понесених відповідачем в інтересах позивача витрат перевищує суму, зняту відповідачем з банківського рахунку позивача, яка дорівнює 56545 грн. на 15595, 25 грн.
Отже, позивачем не надано суду належних доказів, що відповідач грошовими коштами в сумі 18918,12 грн. взагалі заволодів.
Щодо другої умови суд встановив наступне. Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно ч.1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Системний аналіз наведених правових норм у сукупності із змістом правовідносин, що де-факто склались між сторонами, дає підстави вважати ці відносини зобов'язальними, а саме спрямованими на виконанням договору доручення. Законодавство не містить спеціальних норм, які б визначали форму договору доручення. Тому вона встановлюється відповідно до загальних правил щодо форми правочинів (ст.ст. 208, 209 ЦК). Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Враховуючи характер правовідносин, що склались між сторонами, суть заперечень позивача, що зводяться до якості ремонтних робіт та раціональності використання особистих коштів відповідача, однак не заперечується зміст правовідносин, які за своїми ознаками є відносинами доручення, суд вважає безпідставним посилання позивача на відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. При цьому суд враховує, що договір доручення є фідуціарним правочином, тобто таким, що ґрунтується на особливій довірі сторін. Порушення, що виникають при виконанні доручень можуть мати наслідки передбачені для даного виду зобов'язальних відносин, або, враховуючи, що договір доручення є різновидом договору про надання послуг, наслідки передбачені Главою 63 ЦК України.
Отже, позивачем не надано суду належних доказів, що відповідач грошовими коштами в сумі 18918,12 грн. заволодів без достатніх правових підстав або взагалі заволодів, оскільки сам позивач не заперечує, що кошти він передав в розпорядження відповідачу самостійно, без будь-якого тиску на нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суд вважає безпідставними та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки як на підставу своїх вимог позивач посилається на не укладання відповідачем договорів підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт, запрошення некваліфікованих спеціалістів, неврахування побажань позивача, що спричинило моральну шкоду, яка виразилася у нервовому потрясінні через здійснений неякісний ремонт та абсолютно нераціональне використання особистих коштів відповідача. Зазначені обставини не знаходяться у логічному чи юридичному зв'язку з відносинами з повернення безпідставно набутих коштів, тобто із визначеним позивачем предметом позову. Під час судового розгляду не добуто доказів протиправності поведінки відповідача, не доведена наявність душевних страждань позивача. Як наслідок, судом не встановлена наявність моральної шкоди, викликаної винними діями відповідача. Суд також враховує, що законодавством не передбачено стягнення моральної шкоди у договірних відносинах, які склались між позивачем і відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, внаслідок чого позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 214-215, 226 ЦПК України,-
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_13