Справа № 0526/2063/2012
Провадження № 2/268/89/13
19 листопада 2013 року м. Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
головуючий суддя Ситенко А.І.
при секретарі Тіняковій Д.Ю..
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення на користь відповідачки компенсації вартості ? частини квартири, придбаної під час перебування в шлюбі, визнання права особистої власності на зазначену квартиру, визнання права особистої власності на гараж та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання гаражу та автомобілю сумісною власністю подружжя, виділення відповідачу в натурі квартири, гаражу та автомобілю з проведенням стягнення на її користь вартості ? частини названого нерухомого майна
24 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим та доповненим під час розгляду справи позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачка відмовляється у добровільному порядку визнати за ним належну йому частку майна.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві та зазначив, він та відповідачка ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 травня 2009 року, який було розірвано рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 червня 2012 року. Під час шлюбу, але за його власні кошти, оскільки відповідачка з моменту реєстрації шлюбу до серпня 2010 року ніде не працювала, була придбана квартира АДРЕСА_1. Після купівлі названої квартири ним були витрачені особисті кошти на виконання ремонтних робіт. На теперішній час вартість квартири складає 129569 грн., на її ремонт було витрачено його особисті кошти у розмірі 37346,37 грн., тому вважає, що 50 % вказаної суми повинні бути відраховані із загальної вартості квартири. Гараж за адресою: м. Макіївка, вулиця 118 Полеглих революціонерів, бокс № 180 фактично було придбано ним також за власні кошти до реєстрації шлюбу з відповідачкою, але нотаріально договір було оформлено лише 24 червня 2010 року, після отримання попереднім власником правовстановлюючого документа на вказану нерухомість. Після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 він самостійно оплачує комунальні послуги та інші витрати, пов'язані з утриманням квартири.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати за ним право власності на вказану квартиру, стягнути з нього на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості ? її частини, з урахуванням витрачених ним коштів на виконання ремонтних робіт - 46111,32 грн. Визнати за ним право особистої власності на гараж розташований за адресою: м. Макіївка, вулиця 118 Полеглих революціонерів, бокс № 180.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, пославшись на їх безпідставність, та пред'явили зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи заявлені вимоги тим, що під час шлюбних відносин подружжям, крім квартири та гаражу, які є їх спільною власністю, ще було придбано легковий автомобіль «KIA SHUMA», реєстраційний номер НОМЕР_1, який також підлягає поділу.
Приймаючи до уваги викладені обставини просили суд визнати спірний гараж та автомобіль спільною сумісною власністю подружжя, виділити відповідачу в натурі зазначену квартиру, гараж та автомобіль з проведенням стягнення на її користь вартості ? частини названого нерухомого та рухомого майна.
Вислухавши пояснення позивача, відповідачки та її представника, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), суд установив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 20 травня 2009 року в Макіївському відділі реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції, актовий запис № 428. Шлюбний договір при реєстрації шлюбу між ними не укладався. Від сумісного проживання сторони дітей не мають.
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 15 червня 2012 року. Зазначене рішення суду набрало законної сили 25 червня 2012 року.
Згідно договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 17 січня 2011 року, квартира АДРЕСА_2, житловою площею 27,20 кв.м., належить на праві власності ОСОБА_3. Зазначену квартиру було придбано за 42922 грн., що зафіксовано у названому договорі.
Право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно зареєстровано в комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» 18 лютого 2011 року, про що зроблено відповідний запис № 58560.
Спірна квартира, що зареєстрована на ім'я ОСОБА_3, придбана під час перебування у шлюбі з позивачем.
24 червня 2010 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 за договором купівлі - продажу, посвідченим державним нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, гараж № 180, розташований по вулиці 118 Полеглих революціонерів, загальною площею 35,80 кв.м. за 15416 грн.
Наведені обставини визнані сторонами у судовому засіданні, тому відповідно до положень статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді справи.
Відповідно до положень ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, як передбачено в частині 1 статті 61 СК України може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Виходячи з положень зазначеної норми Закону, набуття майна під час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тому дружина не зобов'язана доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, бо воно вважається таким, що належить подружжю.
Не заперечуючи факту придбання спірної квартири під час перебування у шлюбі ОСОБА_1Х в судовому засіданні стверджував, що спірна квартира була придбана за рахунок його власних коштів, але за ініціативою ОСОБА_3 була оформлена на її ім'я.
Приписами части 1 статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За правилами статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для постановлення рішення по справі і у відношенні яких у сторін та інших осіб, які приймають участь у справ, виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь - яких доказів на підтвердження факту придбання спірної квартири ОСОБА_1 за належні йому особисто грошові кошти суду не надано, тому зазначені твердження позивача не приймаються судом до уваги.
Таким чином, з огляду на наведене суд дійшов висновку, що спірна квартира № 63, розташована в будинку 153 по вул. Леніна у місті Макіївка придбана за рахунок сімейних коштів подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3
В обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень щодо зустрічного позову ОСОБА_3 позивач зазначив, що фактично договір купівлі - продажу гаражу було укладено ним з ОСОБА_6 ще до реєстрації шлюбу з відповідачкою, а 24 червня 2010 року - після того, як продавець отримав правовстановлюючий документ на вказану нерухомість, відбулось лише його нотаріальне посвідчення.
Зазначені позивачем обставини в судовому засіданні підтвердив допитаний у якості свідка попередній власник спірного гаражу ОСОБА_6, зазначивши, що гроші за придбання гаражу були передані йому особисто ОСОБА_1 навесні 2007 року, однак юридично договір купівлі - продажу нерухомого майна було оформлено лише у червні 2010 року, оскільки на час фактичного укладання угоди правовстановлюючі документи на гараж не були оформлені.
Положеннями ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Аналізуючи зазначені вимоги закону суд дійшов висновку, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту її державної реєстрації, відсутність якої не породжує для сторін прав та обов'язків.
З підпункту 1.2 зазначеного вище договору купівлі - продажу від 24 червня 2010 року убачається, що вказаний гараж належав продавцю - ОСОБА_6 на праві приватної власності відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 19 листопада 2009 року, справа № 2-3008/2009, яке набрало законної сили 30 листопада 2009 року. Право власності за ОСОБА_6 було зареєстровано Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка» 28 грудня 2009 року. Таким чином, ОСОБА_6 після 28 грудня 2009 року мав змогу розпорядитись належним йому гаражем, оскільки його права як власника вказаного нерухомого майна були оформлені з дотриманням встановленого законом порядку. В пункті 2.1 названого договору зазначено, що продаж гаражу на домовленістю сторін вчиняється за 15416 грн., які були одержані «продавцем» від «покупця» повністю, ще до оформлення цього договору, оскільки сторони встановили, що умови договору щодо сплати ціни договору застосовуються до відносин між ними, виникли до його укладання, однак данні щодо дати фактичного одержання продавцем грошей від покупця текст договору не містить.
Враховуючи те, що право власності у позивача ОСОБА_1 на спірний гараж виникло з моменту його реєстрації у встановленому законом порядку під час перебування у шлюбі з ОСОБА_8, суд визнає заявлені нею вимоги про визнання зазначеного гаражу спільною сумісною власністю подружжя обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги визнання автомобілю марки «KIA SHUMA», реєстраційний номер НОМЕР_1 сумісною власністю подружжя, виділення його відповідачу в натурі з проведенням стягнення на її користь вартості ? частини названого транспортного засобу, позивачка зазначила, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 придбав за сімейні кошти названий автомобіль, який на теперішній час продав іншій особі, не компенсувавши їй ? частину його вартості.
Згідно свідоцтва про реєстрацію серії АНС № 030035, виданого 31 березня 2007 року РЕВ 7-го МРВ м. Макіївка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, автомобіль марки«KIA SHUMA», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_9.
ОСОБА_1 володів вказаним транспортним засобом на підставі довіреності, виданій його власником 26 травня 2009 року та посвідченій приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_10
На теперішній час автомобіль реалізовано іншій особі від імені власника - ОСОБА_11, що підтверджено відповідною обліковою карткою № 15876764 від 11 квітня 2013 року.
Аналіз наведених доказів свідчить про те, що автомобіль марки «KIA SHUMA», реєстраційний номер НОМЕР_1 ніколи не належав ОСОБА_1 на праві власності, тому не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя з проведенням подальших дій щодо його розподілу, тому заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до вказаних вимог закону присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Слід наголосити, що ЦК таких випадків у відношенні права спільної сумісної власності не передбачає. Більше того, у абзаці другому ч. 2 ст. 364 ЦК, яка застосовується до відносин виділу частки із спільної сумісної власності згідно ч. 3 ст. 370 ЦК, а за аналогією може бути застосована і до відносин поділу, підкреслюється, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Аналогічну позицію висловив і Пленум Верховного Суду України у постанові "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (абзац перший пункту 25).
Під розгляду справи було встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо компенсацій вартості майна, яке перебуває у їх спільній сумісній власності, та не внесено відповідних грошових сум на депозитний рахунок суду.
ОСОБА_3 не погодилась з визначеною ОСОБА_1 сумою компенсації вартості квартири, а останній заперечував проти визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя та визначеними ОСОБА_3 сумами компенсації вартості цього майна.
Відповідно до положень частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Правом зміни заявлених позовних вимог сторони не скористались.
За таких обставин, суд не знаходить передбачених законом підстав для задоволення вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру з присудженням грошової компенсації її вартості ОСОБА_3 та зустрічних вимог ОСОБА_3 про присудження їй компенсації вартості придбаного під час шлюбу майна.
Сторони не вимагають компенсації за понесені судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 57, 60, 61, 69, 71 Сімейного кодексу України, статтями 210, 640, 657 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення на її користь компенсації вартості ? частини, придбаної під час перебування в шлюбі квартири № 63, розташованої в будинку № 153 по вул. Леніна у місті Макіївка, визнання за ним права особистої власності на зазначену квартиру, визнання права особистої власності на гараж бокс № 180, розташований по вулиці 118 Полеглих революціонерів у місті Макіївка, відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання гаражу та автомобілю сумісною власністю подружжя, виділення відповідачу в натурі квартири, гаражу та автомобілю з проведенням стягнення на її користь вартості ? частини названого нерухомого та рухомого майна задовольнити частково.
Визнати гаражний бокс № 180, розташований по вулиці 118 Полеглих революціонерів у місті Макіївка, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання автомобілю марки «KIA SHUMA», реєстраційний номер НОМЕР_1 сумісною власністю подружжя, виділення відповідачу в натурі квартири № 63, розташованої в будинку № 153 по вулиці Леніна у місті Макіївка, гаражного боксу № 180, розташованого по вулиці 118 Полеглих революціонерів у місті Макіївка та автомобілю марки «KIA SHUMA», реєстраційний номер НОМЕР_1 з проведенням стягнення на її користь вартості ? частини названого нерухомого та рухомого майна, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.І.Ситенко