10 жовтня 2013 р.Справа № 820/3490/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б.
за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Потапенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2013р. по справі № 820/3490/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001401720 від 18.03.2013р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001401720 від 18.03.2013 року, винесене Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.
Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) з Державного бюджету України 2 295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. сплаченого судового збору.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 44.1 статті 44, п. 177.2, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в установленому порядку зареєстрована в якості суб'єкта господарювання з 14.09.1999р., як платник податків на час перевірки знаходилась на обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. знаходилась на загальній системі оподаткування, здійснюючи господарську діяльність в сфері рекламних послуг та посередництва в розміщенні реклами в засобах масової інформації.
У період з 29.12.2012 року фахівцем Західної МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати нею податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.. При організації та проведенні перевірки вимоги законодавства відповідачем були дотримані, до перевірки позивач допустив та надав наявні документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.01.2013р. № 320/17.2-06/НОМЕР_2 (том1, а.с.18-а.с.38). В акті документальної планової виїзної перевірки від 29.01.2013р. № 320/17.2-06/НОМЕР_2 зазначено, зокрема, про неведення позивачем обліку доходів та витрат, порушення п. 138.2, ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. в сумі 195157,37 гривень в зв'язку з включенням до складу валових витрат суми в розмірі 1160420,77 грн., які безпосередньо не пов'язані з отриманим доходом та не підтверджені документально.
На підставі висновків акту перевірки від 29.01.2013р. № 320/17.2-06/НОМЕР_2 та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, Західною МДПІ м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001401720 від 18.03.2013р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 243946,72 грн., з яких 195157,37 грн. - за основним платежем та 48789,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 121 Податкового кодексу України (том1, а.с.17).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на недоведеність відповідачем правильності донарахувань позивачу податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що розділ III цього Кодексу набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
До 31 березня 2011 року склад витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, визначався на підставі положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР).
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).
З 1 квітня 2011 року, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 та інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст. 138, п. 140.1 ст. 140 та ст. 141 цього Кодексу.
В силу п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З огляду на викладені норми, порушення яких ставиться в основу визначеного позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-підприємців слідує, що до валових витрат, які зменшують оподатковуваний дохід, а відтак і суму податку, який підлягає сплаті, можуть відноситись лише витрати, безпосередньо пов'язані із одержанням доходу та підтверджені документально.
Зважаючи на викладене, судовому дослідженню підлягають питання документального підтвердження понесення таких витрат, їх спрямованості на здійснення господарської діяльності та їх пов'язаності із отриманням доходу.
Як вбачається з акту перевірки № 320/17.2-06/НОМЕР_2 від 29.01.2013р., до складу витрат в 2011 році позивачем віднесено витрати в розмірі 1160420,77 грн., які не підтверджені документально, оскільки надані до перевірки акти виконаних робіт не мають юридичної сили та доказовості з огляду на відсутність в них даних про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, що в свою чергу не дозволяє підтвердити зв'язок понесених за такими документами витрат з господарською діяльністю позивача.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу.
На підтвердження реальності господарських операцій та правомірності формування даних податкової звітності за перевіряємий період, позивачем надано до матеріалів справи належним чином складені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: угоди позивача з контрагентами, додатки до договорів, рахунки, акти про надання послуг, акти здачі-прийняття послуг, акти приймання-передачі рекламних матеріалів, заявки, податкові та видаткові накладні (том1, а.с.123-а.с.250, том2, а.с.1-а.с.205), а також квитанції та банківські виписки, в підтвердження здійсненої оплати по взаємовідносинам (том1, а.с.39-а.с.115).
Крім того, в ході судового розгляду з пояснень та розрахунків позивача (том3, а.с.96-а.с.139) встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що обраний та здійснюваний ФО-П ОСОБА_3 вид господарської діяльності - посередництво в розміщенні реклами передбачає організацію розміщення такої реклами в засобах масової інформації для замовників з отриманням доходу від надання таких послуг. За таких умов ведення господарської діяльності будь-які інформаційні (рекламні) матеріали об'єктивно не повинні залишатись у особи-посередника. При цьому, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем, окрім іншого, надано до матеріалів справи листи контрагентів, направлені на запити ФО-П ОСОБА_3 про підтвердження відносин (том3, а.с.49-а.с.74, а.с.86-а.с.90 ).
Судом встановлено, що, при проведенні документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_3, всі вищезазначені документи були в розпорядженні Західної МДПІ м. Харкова, що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції.
Разом з тим, податковим органом в акті перевірки № 320/17.2-06/НОМЕР_2 від 29.01.2013р. не надано належної оцінки поданим ФОП ОСОБА_3 первинним документам на підтвердження понесення нею витрат (договорам, рахункам, актам про надання послуг, актам здачі-прийняття послуг, актам приймання-передачі рекламних матеріалів, заявкам, податковим та видатковим накладним, квитанціям, банківським випискам тощо). Акт перевірки містить лише посилання на невідповідність актів виконаних робіт вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за Дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків фізичними особами (затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N1003), чинного на момент складання акту перевірки, (далі по тексту - Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Пунктом 3.2.2. Порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;
Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки від 29.01.2013р. № 320/17.2-06/НОМЕР_2 висновки про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у сумі 195 157, 37 грн. викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій та без посилання на будь-які первинні документи, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог цього Порядку.
Таким чином, акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає вимогам вказаного Порядку, оскільки в ньому не відображено суті та змісту виявленого порушення, не наведено перелік документів наданих до перевірки, не відображено заходів, які вживалися перевіряючими особами для усунення виявлених перевіркою розбіжностей, у зв'язку з чим Акт від 29.01.2013р. № 320/17.2-06/НОМЕР_2 не може слугувати носієм доказової інформації у спірних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що обчислення оподатковуваного доходу і визначення розміру заниженого позивачем податку з доходів фізичних осіб без врахування первинних документів, які підтверджують витрати, пов'язані з отриманням такого доходу, суперечить вимогам п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 195157,37 грн. - за основним платежем та застосував до нього штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 48 789, 35 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2011 рік необґрунтовано не застосовано, окрім положень Податкового кодексу України, норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, оскільки до 31 березня 2011 року склад витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, визначався саме на підставі положень цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 29.01.2013р. № 320/17.2-06/НОМЕР_2 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001401720 від 18.03.2013р. належним чином не довів.
Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені обставини у справі колегія суддів зазначає, що приймаючи податкове повідомлення - рішення № 0001401720 від 18.03.2013р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2013р. по справі № 820/3490/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Русанова В.Б.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 15.10.2013 р.