08 серпня 2013 р.Справа № 816/3535/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 816/3535/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс"
до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" (далі - ТОВ "СВГ Плюс), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.06.2013 №0008331502, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 6 881,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 816/3535/11 позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ТОВ "СВГ Плюс" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві, згідно свідоцтва № 200127793 зареєстроване платником ПДВ. За даними Головного управління статистики у Полтавській області до основних видів діяльності підприємства за КВЕД-2010 відносяться: неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с. 15).
Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
ДПІ у м. Полтаві проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "СВГ Плюс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" за період з 01.04.2012 по 30.04.2012.
Результати перевірки оформлені актом № 42/15-2/36396839 від 08.01.2013.
У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за травень 2012 року в сумі 6 681,00 грн. (а.с. 26-34).
На підставі висновків перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000601502, яким ТОВ "СВГ Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 8 601,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 6881,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 720,25 грн.) (а.с. 46).
Листом ДПС у Полтавській області № 929/10/10.2-07 від 24.04.2013 зобов'язано ДПІ у м.Полтаві провести позапланову документальну перевірку позивача з усіх питань оскарження та донарахування (а.с. 54-55).
У зв'язку з цим ДПІ у м. Полтаві у термін з 15.05.2013 по 16.05.2013 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "СВГ Плюс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" за період з 01.04.2012 по 30.04.2012.
За результатами перевірки складений акт № 2737/15.2/36396839 від 16.05.2013, яким зафіксовані факти порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податковий кредит за травень 2012 року в сумі 6 881,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення по декларації з ПДВ за травень 2012 року в сумі 6681,00 грн. (а.с. 62-73).
Рішенням ДПС у Полтавській області від 24.05.2013 №1145/10/10.2-07 скаргу ТОВ "СВГ Плюс" задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000601502. Цим же рішенням зменшено залишок від'ємного значення по декларації з ПДВ за травень 2012 року на суму 6 881,00 грн. та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві винести ППР на суму зменшення залишку від'ємного значення.
На підставі висновків акту № 2737/15.2/36396839 від 16.05.2013 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 № 0008331502, яким ТОВ "СВГ Плюс" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 6 881,00 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи слідує, що 18.04.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 180412, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільгосппродукцію українського походження за згодою сторін (а.с. 93-94).
Відповідно до умов п. 1.4 даного договору найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, умови, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а також у видаткових накладних та інших супровідних документах. Якість товару, що передається за цим договором, повинна відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ, та вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1). На товар постачальник повинен надати наступні документи: залізнична накладна при поставці товару залізничним транспортом; товарно-транспортна накладна при поставці товару автомобільним транспортом; рахунок-фактура; видаткова накладна; податкова накладна (п.3.2). Ціна на кожну окрему партію товару визначається у специфікаціях, а також вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних та інших супровідних документах (п. 4.1).
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.
Учасниками договору складена та підписана специфікація №1 від 18.04.2012 на партію товару висівок пшеничних українського походження у кількості 300 тонн вартістю 1 295,00 грн. з ПДВ за 1 тонну, всього на суму, з урахуванням ПДВ, 388 500,00 грн. +/-10% (а.с. 95).
На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" поставило ТОВ "СВГ Плюс" вищезазначений това., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000276 від 20.04.2012.
Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" податкову накладну № 57 від 20.04.2012, виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.
Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікації до договору.
Надана позивачем виписка по банківському рахунку (а.с. 98), засвідчує факт виконання ТОВ "СВГ Плюс" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.
Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.
Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.
Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортною накладною серії БПС № 012 від 20.04.2012 (а.с. 101).
При цьому, колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі з приводу порушення правил заповнення ТТН не відповідають дійсності, оскільки підпис одержувача товару зазначений поряд з його прізвищем та ініціалами (ОСОБА_1) на 1-й сторінці ТТН поряд з вагою та датою приймання товару. Доводи щодо відсутності доручення до ТТН є також безпідставними, оскільки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей передаються продавцю, тоді як позивач за договором поставки сільгосппродукції №180412 від 18.04.2012 є покупцем.
Необхідність укладення договору на поставку сільгосппродукції із ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" позивач пояснював наявністю взятих на себе договірних зобов'язань за експортним контрактом оформленим договором купівлі-продажу від 04.04.2012 № SVG-ATCH-0404/12-WB, укладеного між позивачем та компанією ATCHLEY LLP, з приводу придбання останнім висівок пшеничних українського походження у кількості 5000 метричних тонн (а.с. 108-112).
Реалізацію взятих на себе експортних зобов'язань та фактичне переміщення придбаного у ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" товару через митний кордон України позивач підтверджує вантажною митною декларацією № 508040000/2012/001821 (а.с. 113).
При цьому організацією та здійсненням самої перевалки і зберігання експортних зернових через перевантажувальний комплекс ПАТ "Дельта-Сервіс" (м. Херсон, Островське шосе, 2-б) займалося ТОВ "Дніпровська Торговельна Компанія" на підставі укладеного з позивачем договору № 301111-П від 30.11.2011 (а.с. 102-107). За умовами вказаного договору клієнт зобов'язується надати до комплексу наступні документи на вантаж: товарно-транспортні накладні, карантинні сертифікати, сертифікати якості, ветеринарні сертифікати, листи та довіреності на завантаження кожного судна.
Також позивачем надано товаро-супровідну документацію за експортним контрактом: сертифікати походження товару (Ukrainian wheat bran pellets in bulk) від 22.05.2012 №971543 на 680,295 т та №971544 на 655,760 т, сертифікат центрального вантажного бюро радіаційного обстеження вантажу на 1336,055 т від 23.05.2012 №010; фітосанітарні сертифікати від 23.05.2012 №75/22-031/ВА-171413 на 680,295 т та №75/22-031/ВА-171414 на 655,760 т, міжнародний ветеринарний сертифікат на корми рослинного походження, які експортують з України (на висівки пшеничні) в кількості 1336,055 т від 23.05.2012 № 064156, сертифікати незалежного сюрвейєра ІП "СЖС Україна" на 1336,055 т (а.с. 142-170).
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного акту перевірки від 16.05.2013 №2737/15.2/36396839 свідчить, що фактичною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту став аналіз господарської діяльності його контрагента - ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК", відображений в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 03.07.2012 №440/22-317/37740366 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.04.2012 по 30.04.2012" (а.с. 127-133). Вказаним актом досліджено господарські операції ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК", основним постачальником за якими було ТОВ "Мережа". При цьому, згідно даного акту, діяльність ТОВ "Мережа" містить ознаки фіктивності (відсутнє за місцем реєстрації, відсутні трудові ресурси, фонди, активи і т.і., анульовано свідоцтво платника ПДВ).
При цьому, вказаним актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не досліджувалися обставини співпраці об'єкта перевірки із позивачем. Фактично зустрічна звірка проводилася лише по контрагенту ТОВ "Мережа".
З цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Твердження відповідача про відсутність у позивача окремих доказів реальності по взаємовідносинах із ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" суд вважає наслідком бездіяльності самого відповідача та порушенням порядку проведення перевірки платника податків, коли повідомленням №6319/10/15.2-33 від 13.05.2013 (а.с. 56) перший заступник начальника ДПІ у м. Полтаві запрошує представника ТОВ "СВГ Плюс" для надання пояснень та доказів з питання реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" на 16:00 год. 27.05.2013, тоді як перевірка вже проведена у термін 15.05.2013 по 16.05.2013.
Відтак висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу, тоді як позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні придбаного товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 816/3535/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.