21 листопада 2013 року Справа № 28049/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Сапіги В.П., Яворського І.О.,
з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Еко» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ТОВ «Аква-Еко» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в сумі 22331,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для ТзОВ «Аква-Еко» встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості п»яти осіб. Оскільки у звітному році на підприємстві середньооблікова чисельність працюючих інвалідів становила чотири особи, відповідач згідно ст. 20 цього Закону зобов»язаний сплатити на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи постанову у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вжив достатні заходи, передбачені чинним законодавством, для працевлаштування інвалідів, а тому суб'єкт господарювання не повинен нести відповідальність, встановлену законом.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ТзОВ «Аква-Еко» не доведено те, що ним вживались усі заходи, спрямовані на забезпечення виконання ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача ТзОВ «Аква-Еко», встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2008 р. в кількості п»яти осіб (118*4%=4,72; «4,72» округлюється згідно правил арифметики до «5» на підставі п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42).
З матеріалів справи видно, що середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві у 2008 році становила 4,42 осіб, що згідно правил округлення становить 4 особи, а не 5 осіб, як зазначено в поданому позивачу звіті.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного (1) робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Апеляційним судом встановлено, що враховуючи наявність у 2008 році на підприємстві 118 штатних працівників, на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був створити п»ять робочих місць для інвалідів.
З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» витікає, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 року № 70 (далі-постанова КМ України № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Частина четверта статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року, № 803-XII передбачає, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами, організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи вищенаведені положення законів на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати щомісяця державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості щомісяця відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування інвалідів, для організації працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що підприємство інформувало Трускавецький міський центр зайнятості щодо можливості працевлаштування інваліда, направляючи Звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН від 26.02.2008 р., від 14.07.2008 р. та від 10.10.2008 р. за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №420 від 19.12.2005р. Тобто, відповідач щомісяця не інформував службу зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування інваліда, оскільки звіти за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" до Трускавецького міського центру зайнятості за березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень не направлялись.
Відповідачем не представлено апеляційному суду будь-яких інших доказів про те, що підприємство виконало протягом 2008 року зобов'язання щодо працевлаштування одного інваліда, у тому числі спеціального робочого місця, забезпечивши для нього відповідні умови праці. Отже, викладене свідчить про те, що підприємством не приймались усі належні заходи щодо працевлаштування інваліда.
Абзацом 4 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи, організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікацій та знань та з урахуванням їх побажань.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.
Отже, на переконання колегії суддів, відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інваліда.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за непрацевлаштування інваліда у розмірі 20404,00 грн., а також пені в розмірі 1927,80 грн., загалом в сумі 22331,80 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону № 875-XII у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної інстанції є підставними і обґрунтованими та спростовують рішення суду першої інстанції, яке прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.1,2,4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року в справі № 2а-2025/10/1370 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Еко» про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Еко» адміністративно-господарську санкцію у розмірі 22331,80 грн. (двадцять дві тисячі триста тридцять одну грн. вісімдесят коп.).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді В.П. Сапіга
І.О. Яворський