Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 листопада 2013 р. Справа №805/14960/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грищенка Є.І
при секретарі Сечкіній К.В.
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Мирошниченка П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 35852413 від 08.11.2012р., скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 35852413 від 05.02.2013р., -
ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 35852413 від 08.11.2012р., скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 35852413 від 05.02.2013р.
В обґрунтування заявленого позову позивачка зазначила, що 8 листопада 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 суми штрафу у розмірі 102 грн. та 5 лютого 2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення. Позивачка незгодна з вказаними постановами та вважає їх необґрунтованими. Свою позицію обґрунтовує наступним. По-перше, вважає, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження на підставі постанови адміністративної комісії при виконкомі Ворошиловської районної у м. Донецьку раді № 554-12 від 11.09.2012р. діяв всупереч вимогам ст. ст. 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в постанові невірно зазначено її прізвище. По - друге, на її думку, державним виконавцем не було виконано обов'язку щодо належного повідомлення боржника про відкриття провадження та реалізацію прав, наданих Законом України «Про виконавче провадження» в тому числі, щодо оскарження зазначеної постанови, відтак підстави розпочинати виконавчі дії, зокрема вирішувати питання щодо арешту коштів боржника шляхом винесення відповідної постанови були відсутні. З огляду на викладене, просила суд визнати дії державного виконавця щодо винесення постанов від 08.11.2012 та від 05.02.2013р. неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 35852413 від 08.11.2012р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 35852413 від 05.02.2013р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що прийняті постанови є правомірними та дії державного виконавця були вчинені відповідно до чинного законодавства. Просив відмовити в задоволені позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
08.11.2012 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби ВДВС Ворошиловського РУЮ в м. Донецьку було відкрито виконавче провадження ВП 35852413 з виконання постанови № 554-12, яка видана адміністративною комісією Ворошиловського районної в м. Донецьку ради 11.09.2012 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штрафу у розмірі 102,00 грн. (а.с. 8).
05.02.2013 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби ВДВС Ворошиловського РУЮ в м. Донецьку було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 9).
Вказаною постановою вирішено накласти арешт на все рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) у межах суми стягнення 102 грн.
Не погоджуючись з прийнятими постановами та діями щодо їх прийняття, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відкриття виконавчого провадження № 35852413 від 08.11.2012 року стала постанова адміністративної комісії при виконкомі Ворошиловської районної у м. Донецьку ради № 554-12 від 11.09.2012р. про накладення на ОСОБА_3 суми адміністративного штрафу в розмірі 102 грн.
В зазначеній постанові, як посилається позивач, її прізвище вказано невірне, а саме: «ОСОБА_3» замість «ОСОБА_3».
При відкритті виконавчого провадження державним виконавцем було також зазначено прізвище боржника невірно, а саме як «ОСОБА_3» замість «ОСОБА_3», що, на думку позивача, є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Отже правова позиція позивача ґрунтується на тому, що пред'явлений до відповідача на виконання виконавчий документ не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 18 наведеного Закону визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо. 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Отже, як вбачається з приписів наведеної статті, то вона містить відповідний перелік вимог до виконавчого документа, що пред'являється до виконання органам виконавчої служби.
Пунктом 6 частини 1 статті 26 вказаного вище Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Як вбачається з постанови адміністративної комісії при виконкомі Ворошиловської районної у м. Донецьку ради від 11.09.2012, вона містить усі необхідні відомості, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Невірне написання прізвища позивача (невірного написання однієї букви у прізвищі), на переконання суду, не означає невідповідність виконавчого документа наведеним вимогам, а свідчить про наявність технічної помилки в написанні прізвища.
Таким чином, оскільки до державної виконавчої служби був пред'явлений виконавчий документ, що відповідає вимогам закону, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову від 08.11.2012 року, діяв правомірно, на підставі норм законодавства, а отже, у суду відсутні підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття вказаної постанови та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Що стосується постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2013 року та дій щодо її прийняття, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 (далі - Інструкція), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
При дослідженні наданих у судове засідання відповідачем документів, зокрема, копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції відділу державної виконавчої служби Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку за 2012 рік, судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2012р, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку за постановою АК Ворошиловської районної у м. Донецьку ради № 554-12 від 11.09.2012р. було надіслано на адресу позивача 09.11.2012 року простою кореспонденцією. Відомості про отримання боржником копії вказаної постанови в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до приписів частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 статті 31 цього Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як передбачено підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Інструкції, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 цієї Інструкції, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону.
З аналізу наведених норм, вбачається, що примусове виконання може бути розпочате тільки за умови належного повідомлення боржника про необхідність добровільного виконання.
В даному випадку належним повідомленням боржника є надіслання йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як встановлено судом під час розгляду справи, постанова про відкриття виконавчого провадження позивачем отримана не була, у зв'язку з чим державним виконавцем не було виконано обов'язку щодо належного повідомлення позивача, як боржника, про відкриття виконавчого провадження та про можливість добровільного виконання постанови адміністративної комісії.
Як вже зазначено судом вище, 05.02.2013 відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 102 грн.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами статті 52 наведеного Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
З наданих суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що відповідач здійснював заходи щодо звернення стягнення на кошти боржника, або вчинював дії щодо вилучення у боржника готівкових коштів, як це вимагає ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», а також, що у боржника такі кошти були відсутні, що має стати підставою для звернення стягнення на рухоме майно. Надані суду акти державного виконавця про вихід за адресою реєстрації боржника від 18.06.2013 та від 03.10.2013 не є доказами відсутності у боржника грошових коштів для погашення боргу. Крім того, суд зазначає, що вказані акті взагалі були складені державним виконавцем після накладення арешту на майно позивачки, а отже не можуть свідчить про вжиття відповідачем заходів для виконання постанови за рахунок коштів, а не майна боржника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що законних підстав для накладення арешту на рухоме майно позивача у державного виконавця не було.
Крім того, суд зауважує, що сума стягнення за виконавчим документом становить 102 гривні. Проте, не зважаючи на невеликий розмір боргу, відповідач прийняв рішення, яким наклав арешт на рухоме майно позивача, чим порушив принцип пропорційності прийняття рішення, закріплений у ст. 2 КАС України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом прийнято до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, які свідчать про незаконність дій відповідача з прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2013 та незаконність самої постанови, суд вважає, що доводи позивача у цій частині позовних вимог знайшли своє підтвердження.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково, у зв'язку з чим вважає для захисту порушених прав позивача визнати дії відповідача при накладанні арешту неправомірними та скасувати постанову про накладання арешту.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам. На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160-163, 167, 188, 255, 257 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття провадження № 35852413 від 08.11.2012р., скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 35852413 від 05.02.2013р. - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2013 року по виконавчому провадженню ВП № 35852413.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 05.02.2013р. про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню ВП № 35852413.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 17 (сімнадцять ) грн. 20 коп.
Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 листопада 2013 року.
Повний текст постанови складений 20 листопада 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Грищенко Є.І.