13 листопада 2013 року Справа № 151704/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Баївської сільської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення Баївської сільської ради, протоколу засідання комісії, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду та просив визнати частково недійсним та скасувати Рішення Баївської сільської ради від 18.03.2001 року № 5/5 в частині пункту 3, а саме проїзд до житлового будинку ОСОБА_2 залишити в існуючих межах 3,5 - 4 метри. Визнати недійсним та скасувати протокол № 1 засідання комісії від 18.04.2011 року та зобов'язати Баївську сільську раду погодити межі земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, 30 червня 1989 року позивачу на підставі рішення виконкому Луцької районної ради народних депутатів №100 від 03.04.1989 року було видано свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1. Маючи намір приватизувати земельну ділянку, на якій знаходиться будинковолодіння,. звернувся до Баївської сільської ради для погодження меж земельної ділянки. Проте, рішенням Баївської сільської ради від 18 квітня 2011 року в п.3 вказано, що проїзд до житлового будинку ОСОБА_2 залишити в існуючих межах шириною 3,5-4 м. Протоколом №1 від 18 квітня 2011 року вирішено, що межі його земельної ділянки будуть погоджені з врахуванням доїзду до будинку ОСОБА_2 з орієнтовною шириною 3-4 м.
Вважає, рішення в п.3 та протокол незаконними та такими, що піддягають скасуванню оскільки Баївська сільська рада своїм рішенням та протоколом зменшила розмір земельної ділянки позивача.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції неповно та не всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи та виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, апелянт заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 1976 року позивач придбав у ОСОБА_3 будинок в с.Городище, жилою площею 63 кв.м.. ОСОБА_3 під даним будинком користувався земельною ділянкою площею 800 кв.м. на підставі свідоцтва про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку.
Рішенням №12/11 Баївської сільської ради Луцького району позивачу безкоштовно передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку площею 0,20 га.
30 червня 1989 року на підставі рішення виконкому Луцької районної ради народних депутатів №100 від 03.04.1989 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1.
Також судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з наявним спором, щодо встановлення меж земельних ділянок 22 червня 2011 року було складено акт про перенесення в натурі меж земельних ділянок гр. ОСОБА_4, ОСОБА_1 та існуючого провулку доїзду до житлового будинку ОСОБА_2, який погоджений представниками різноманітних установ.
Пунктом 3 рішення Баївської сільської ради, Луцького району від 18.03.2011 року №5/5 «Про відміну рішення Баївської сільської ради №2/8 від 27.12.2011 року «Про погодження проекту влаштування доїзду до групи житлових будинків» проїзд до житлового будинку ОСОБА_2 залишено в існуючих межах, шириною 3,5-4 метри.
Із схеми встановлення меж земельних ділянок в натурі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та існуючого провулку доїзду до житлового будинку ОСОБА_2 вбачається, що площа земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі є навіть більшою та складає 0,2093 га.
З протоколу № 1 засідання комісії з питань економіки, земельної реформи і розвитку підприємництва Баївської сільської ради від 18.04.2011 року встановлено, що провулок в с. Городище між вулицями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 на протязі більше двадцять років використовувався у розмірах 3-3,5 м. ширини. Забор ОСОБА_1 на протязі багатьох років розміщувався на ширині 18 м його земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що порушень прав позивача немає, оскільки провулок в с. Городище між вулицями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 на протязі більше двадцять років використовувався у розмірах 3-3,5 м ширини, забор ОСОБА_1 на протязі багатьох років розміщувався на ширині 18 м його земельної ділянки, і його в натурі неможливо по іншому влаштувати, а також врахувавши те, що в натурі загальна площа земельної ділянки ОСОБА_1 зменшена не була, і складає в загальному 0,2093 га.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Також в статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
У відповідності до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Землі України відповідно до ст.ст. 18-21 Земельного кодексу України відповідно до цільового призначення поділяються на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.
Цільове призначення - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій, тобто цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонування земель, а також правовим режимом відповідної категорії земель.
До однієї з таких категорій відносяться землі житлової та громадської забудови, до яких належать відповідно до п. б ч.1 ст.19, ст.ст.38, 39 Земельного кодексу України земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного рішення права позивача порушено не було, в натурі загальна площа земельної ділянки ОСОБА_1 не зменшена, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись, ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2011 року по справі № 2а-6719/11/0308 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
Р.Й.Коваль