Справа: № 2а-11011/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
14 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,
при секретарі - Січкаренко Т.М.,
за участю представника позивача - Волошина О.І., представника відповідача - Геращенка С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 14.02.2012р. №100190000/2012/310111/2, картки відмови від 14.02.2012р. №100190000/2/00356 та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці від 14.02.2012р. №100190000/2012/310111/2 про визначення митної вартості товарів, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.02.2012р. №100190000/2/00356 та стягнути з Державного бюджету України на свою користь 97 360,21 грн. надмірно сплаченого ПДВ.
Постановою Окружний адміністративний суд міста Києва від 30 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 14.02.2012 р. №100190000/2012/310111/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України картки відмови від 14.02.2012р. №100190000/2/00356. Прийнято рішення про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" надміру сплачених сумм податку на додану вартість у розмірі 97360,21 грн. грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Київська регіональна митниця та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В своїх апеляційних скаргах апелянт посилається на необґрунтованість оскаржуваної постанови, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Компанією "Marine Harvest Norway AS" (Норвегія) (Продавець) і ТОВ "Аскоп-Україна" (Покупець) укладено контракт №10/06-2010 від 10.06.2010р., згідно з яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити окремими партіями заморожену або охолоджену рибу виробництва Норвегія згідно Інвойсів, які є невід'ємними частинами цього Контракту, та сплатити їх вартість згідно умов цього Контракту.
Відповідно до інвойсу №21051964 від 09.02.2012р. до вказаного контракту позивачем придбано партію товару, зазначеного найменування, кількості, ціни за одиницю, на загальну вартість 75207, 85 дол. США.
Даний товар і відповідні товаросупровідні документи, в яких зазначена контрактна ціна товару, подано до митного оформлення згідно ВМД №100190000/2012/309518 від 14.02.2012р. Згідно Декларації митної вартості (ДМВ-1) від 14.02.2012р. митна вартість товару заявлена позивачем до митного оформлення відповідно до ст. 266 МК за першим методом (за ціною договору) і склала - 630737,74 грн. (78963,62 дол. США) з урахуванням витрат на доставку 30000 грн., які також були підтверджені договором з ОСОБА_2 від 08.07.2011р. №08/07 на перевезення вантажів, заявкою від 09.02.2012р. №027/02/12, довідкою ОСОБА_2 від 13.02.2012. №25/02, які зазначені в графі 44 ВМД.
Посадовою особою відповідача без зазначення прізвища та ініціалів на основному аркуші ДМВ-1 від 14.02.2012р. вчинено запис 14.02.2012р. про необхідність додаткового надання: - калькуляції фірми-виробника; - висновок щодо якісних та вартісних характеристик товарів, підготовлений спеціалізованими організаціями.
Згідно копії основного аркушу ДМВ-1 від 14.02.2012р., яка надана відповідачем, під даним записом представником декларанта ОСОБА_1 вчинено записи від 14.02.2012р. про ознайомлення та про надання додаткових документів: довідки Укрпромзовнішекспертизи №519 від 14.02.2012р. та лист від виробника щодо неможливості подання калькуляції.
Проте, Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість товарів за шостим (резервним) методом, яка склала 139907,46 дол. США (1117538,82 грн.) з розрахунку: 8,47 дол. США за одиницю, про що прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 14.02.2012р. №100190000/2012/310111/2.
Як зазначено в графі 33 цього рішення, його прийнято з тих підстав, що у митниці наявні сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, та неподання декларантом додаткових документів, а також неможливістю визначення митної вартості за 2-5 методами.
Київською регіональною митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.02.2012р. №100190000/2/00356, оскільки прийнято рішення про визначення митної вартості товару, яким скориговано митну вартість товару, що потребує внесення змін до відповідних граф ВМД.
Виходячи з визначеної відповідачем митної вартості товару позивач подав до митного оформлення нову ВМД №100190000/2012/309551 від 14.02.2012р., згідно з якою проведено митне оформлення товару та сплачено ПДВ в сумі 223507,76 грн., що на 97360,21 грн. більше порівняно з сумою ПДВ, нарахованою на митну вартість товару, визначену за першим методом.
Позивач не погоджується із вказаними діями відповідача та рішенням про визначення митної вартості товару, посилаючись на ті обставини, що ним були вжиті всі можливі заходи для надання документів, визначених митним органом, отже, на переконання позивача, відповідачем неправомірно застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом протиправно визначено позивачу митну вартість товару за резервним методом, оскільки товариством було подано вичерпний перелік документів в підтвердження заявленої у декларації митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Митного Кодексу та законів України.
Статтею 259 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ч. 1 статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Статтею 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» № 339 від 09.04.2008 року встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом: проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю та оформлення результатів такого контролю визначається Держмитслужбою.
Згідно з ч. 2 ст. 264 МК у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.ст. 262, 264 МК постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений (далі - Порядок).
Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (ана логічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог МК. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Абзацом 2 даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 "для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Згідно із пунктами 13 та 14 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачем представлено відповідачу для митного оформлення оцінюваного товару документи, що передбачені п.п. 7, 8 Порядку, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - 75207,85 дол. США (600737,74 грн.) та транспортні витрати в сумі 30000 грн., тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 1 ст. 267 МК.
Також, як вбачається з переліку документів, зазначеного в графі 44 ВМД, позивач надавав до митного оформлення одразу й інші додаткові документи на підтвердження повноти заявленої митної вартості, зокрема податкові і видаткові накладні щодо подальшого проваджу ідентичного товару на митній території України.
Окрім цього, позивач надав запитуваний відповідачем висновок Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" від 14.02.2012р. №519, в якому зазначено, що рівень цін на рибу, що імпортується згідно інвойсу №21051964 від 09.02.2012р. до контракту №10/06-2010 від 10.06.2010р. на умовах FCA - Gandermoen, Норвегія, відповідає поточній кон'юнктурі ринку.
Щодо неподання позивачем на вимогу митного органу калькуляції фірми-виробника, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач не відмовлявся від подання такої калькуляції, а зазначив про неможливість її надання із зазначенням причин.
Крім того, витребування відповідачем зазначених документів було необґрунтованим, що вбачається з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 272 Митного кодексу України, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в країні-виробникові товарів органами влади України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни-виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки. Калькуляція виробника належать нерезиденту і відповідно до положень ст.272 Митного кодексу України можуть бути надані ним за вільною згодою, а митний орган України не вправі вимагати їх від нерезидента, в тому числі через імпортера.
Разом з тим, Наказом Державної митної служби України від 19.10.2010р. №1242 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (далі - Методичні рекомендації).
Згідно вказаних Методичних рекомендацій калькуляція фірми-виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні МК. Водночас позивач (Покупець) та Компанія "Marine Harvest Norway AS" (Норвегія) (Продавець) не є пов'язаними особами у розумінні МК.
Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями згідно із законодавством, можуть бути витребувані митним органом у разі наявності у поданих документах неточностей або розбіжностей; виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості за умови, що відповідна цінова інформація відсутня у митного органу. Водночас у поданих позивачем документах відсутні розбіжності, неточності, а також не порушувалося питання про уточнення заявленої митної вартості.
Необґрунтованими також є твердження представника відповідача на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару, порівняно з іншим митним оформленням (8,47 дол. США за одиницю), інформація про яке міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ, та наявність у митного органу сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів.
Згідно наведених вище нормативних положень митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів та, в разі наявності обґрунтованих сумнівів в правильності її визначення, може перевірити достовірність показників, зокрема шляхом запитування додаткових документів, проведення консультацій. Однак з урахуванням вимог ст.ст. 264, 265, 266, 267 МК обґрунтованими сумніви можна вважати лише в тому випадку, якщо з поданих до митного оформлення документів не можливо підтвердити достовірність і повноту митної вартості оцінюваних товарів за обраним методом її визначення, коли такі документи не містять всіх необхідних відомостей для підтвердження числових показників оцінюваного товару або такі документи містять недостовірні дані, мають розбіжності, наявні ознаки підробки тощо. Таким чином, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює.
В даному випадку, зроблені відповідачем посилання не свідчать про порушення позивачем вимог ст.ст. 266, 267 МК і не спростовують дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність задекларованої позивачем митної вартості товарів та її відповідність правилам ст.ст. 259, 266, 267 МК, у зв'язку з чим стверджувані відповідачем сумніви не можуть вважатися обґрунтованими.
Водночас надані позивачем висновок Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" від 14.02.2012р. №519, а також інформація з офіційного веб-сайту Державної митної служ-би України щодо середньорозрахункової вартості імпорту товарів в Україну в дол. США за листопад, грудень 2011р., січень 2012р. і витяги з офіційного веб-сайту Державної служби статистики України щодо середньорозрахункових вартісних показників імпортованої з Норвегії подібної (аналогічної) продукції за січень-грудень 2011р. та січень, лютий 2012р. підтверджують, що заявлена позивачем митна вартість оцінюваного товару відповідає об'єктивному рівню цін на подібну (аналогічну) імпортну продукцію в кінці 2011р.- початку 2012р., тобто в період, що відповідає часу імпортування оцінюваного товару.
Враховуючи викладене, позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли Київській регіональній митниці визначити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору щодо товарів.
Крім того, відповідно до ст. 80 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про вантажно - митну декларацію» № 574 від 09.06.1997 року, встановлено, що митний орган відмовляє у прийнятті ВМД для оформлення з таких підстав: декларація подана без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення; декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України та цього Положення; наведений у декларації перелік відомостей не відповідає переліку відомостей, визначених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації; електронна ВМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; ВМД на паперовому носії заповнена з виправленнями, крім змін та доповнень, внесених до декларації у порядку, встановленому Мінфіном. У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови в прийнятті митної декларації в порядку, встановленому Мінфіном. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної ВМД надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби № 314 від 20.04.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Форму Картки наведено в додатку до цього Порядку. Картка формується в електронному вигляді з використанням програмно-інформаційного комплексу «Відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України» Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Аналіз наведених норм, а також положень зазначених вище Порядків дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Проте, матеріали справи не містять доказів проведення процедури консультації.
Так, представником декларанта ОСОБА_1 вчинено запис 14.02.2012р. щодо не проведення процедури консультацій. Запис представником декларанта ОСОБА_1 такого ж змісту міститься на основному аркуші ДМВ-1 від 14.02.2012р. свого примірника, копія якого додана позивачем до позовної заяви.
Згідно копії основного аркушу ДМВ-1 від 14.02.2012р., яка надана відповідачем, нижче записів представника декларанта ОСОБА_1 посадовою особою відповідача вчинено інший запис про проведення консультацій, при цьому прізвище та ініціали посадової особи не зазначено. Однак вказаний запис відсутній на основному аркуші примірнику ДВМ-1 від 14.02.2012р. позивача.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що враховуючи суперечливість запису посадової особи відповідача про проведення процедури консультацій і відсутність прізвища та ініціалів посадової особи, яка вчинила цей запис, зважаючи на відсутність інших доказів проведення консультацій та з огляду на те, що позивачем заперечується факт проведення консультацій, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що факт проведення відповідачем консультацій щодо обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідачем не доведено.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що Київською регіональною митницею не було надано жодних доказів неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом.
Отже, рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, а також без обґрунтування неможливості їх застосування, та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, які регулюють такі відносини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.12.2011 за позовом ТОВ «Тар Альянс» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій Митниці щодо прийняття рішень про визначення митної вартості та стягнення надмірно сплачених податків.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В свою чергу, враховуючи вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 97360,21 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару.
Зазначена позиція міститься також в постановах Верховного Суду України від 29.01.2013 року, 11.09.2012 року.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, беручи до уваги встановлені обставини справи та з урахуванням наведених судом першої інстанції норм законодавства, погоджується з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" щодо стягнення надмірно сплачених сум мита та податку на додану вартість.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення та вчинених дій, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційні скарги Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружний адміністративний суд міста Києва від 30 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді:
Г.М. Бистрик
В.Г. Усенко
Ухвалу в повному тексті виготовлено 19.11.2013 року.
.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Бистрик Г.М.
Усенко В.Г.